Олег Зубков - власник кримських парків "Тайган" та "Казка", який у 2015 році публічно вітав окупацію Криму РФ. Сьогодні він інвестує мільйони в Португалії: володіє віллами, аквапарком та будує "динопарк" на Азорських островах. Одночасно Зубков - фігурант кримінальної справи за викрадення тварин: з окупованої "Асканії-Нова" він вивіз 10 зебр Чапмана та 3 голови рогатої худоби, завдавши збитків на 85+ млн грн, а з Маріуполя левів та ведмедів, під час чого один лев загинув. Російські ЗМІ створюють йому образ "рятівника тварин", проте в Криму Зубков веде тіньовий зообізнес, кошти з якого виводить до Європи. Його риторика змінювалась від критики окупаційної влади до компромісів із ставлеником Кремля Аксьоновим. За законами України за співпрацю з окупантами та порушення законів війни йому загрожує до 15 років ув’язнення.
Українських дітей з тимчасово окупованих територій незаконно переміщують в так звані табори перевиховання. Такі існують не лише на ТОТ, в Росії та Білорусі, як було відомо раніше, а й у Північній Кореї. Про це на слуханнях у Сенаті США розповіла експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. Рашевська проілюструвала свій виступ фотографіями, де зображені 12-річний хлопчик Міша з окупованої частини Донеччини та 16-річна дівчина Ліза з окупованого Сімферополя в Криму. За словами Катерини, цих дітей росіяни відправили до табору Сонгдовон у Північній Кореї, що за 9000 кілометрів від їхнього дому.
Дуже страшно дивитись, що тут відбуваються щоденні вбивства. Але Херсон живе. Херсон не боїться. Ці люди розуміють, що таке воля і що за неї треба боротись щодня. Це Херсон і робить". Звільнений з російського полону, колишній міський голова Херсона Володимир Миколаєнко майже три тижні перебуває вдома. Багато гуляє, спілкується з містянами, займається громадською діяльністю. Про це він розповів кореспондентам Суспільного.
До Міжнародного дня волонтера. «Тарасівські бджілки» – так називають себе волонтери з села Тарасівка Боярської громади Київської області. З перших місяців повномасштабного вторгнення вони активно підтримують українських захисників: готують харчові набори та виготовляють окопні свічки для фронту.
Тарас Шпук — людина-вихор, який знав усе та всіх. Це він був одним із тих, хто добивався офіційного статусу УБД для добровольців. З нього починався розвиток адаптивного спорту в Україні. Він організовував забіги по Карпатах. Він готував ветеранську збірну до Invictus Games. І він був незамінним для фонду «Повернись живим» у перші дні повномасштабного вторгнення в Києві. Тарас із ПЖ, Тарас — доброволець із Франківська, Тарас — «Директор України». Через кілька рукостискань і ви, напевно, могли знати Тараса Шпука.
У цьому фільмі рідні, близькі, друзі та колеги діляться щемкими спогадами про наповнене сенсами життя Тараса. Про шалену завзятість та палку енергію до роботи. А ще — про його бурчання та постійний біг попри всі перешкоди.
«Вихор» — це спроба команди фонду «Повернись живим» передати масштаб особистості Тараса, величезний пласт його діяльності та вміння дружити по-справжньому.
5 грудня щорічно в Україні відзначається День волонтера. Волонтери — це люди, які після основної роботи знаходять у собі сили допомагати іншим та працювати заради спільної перемоги. Волонтерство має безліч форм: збір коштів, приготування їжі, плетіння сіток, допомога тваринам та інші важливі справи. Історії у кожного різні, але всіх об’єднує одне — бажання діяти.
Лариса Гарська, волонтерка, розказала, як допомагає ЗСУ. У День волонтера Одеса показала, як працює справжня єдність. Продавці, покупці, підприємці — щодня на ринку збирають допомогу для військових, готують їжу, передають теплі речі, купують необхідне спорядження. Це не акція на один день — це системна підтримка, яка рятує життя на передовій.
«Співаю — значить, скоро перемога», — так про своє волонтерство говорить 11-річний Олексій Кашніков зі Сміли. Своїми вуличними виступами за майже чотири роки повномасштабного вторгнення назбирав 800 тисяч гривень. Суспільному розповів: першим донатом стали гроші виграні у музичному конкурсі. Тоді й зрозумів, що завдяки своєму таланту може бути корисним для військових. Відтак, зібрав однодумців разом з якими щовихідних та за будь-якої погоди співає для містян .
Щодення ЗСУ – в моментах життя та смерті. Підбірка фотографій до Дня Збройних сил України.
Дружні усмішки та біль прощань, дивовижні порятунки та тяжкі поранення, довгоочікувані зустрічі та російський полон, піднесення та страх – все це переживали люди, що стали на захист України в лавах її Збройних сил.
До Дня ЗСУ Радіо Свобода показує моменти з непростого щодення українського війська, які потрапили в об’єктив воєнного кореспондента Serhii Nuzhnenko
На початку квітня 2022 року Анастасія та В’ячеслав, в той час бійці 112 Бригада територіальної оборони міста Києва , одружились у центрі столиці на Старокиївській горі.
В'ячеслав загинув в квітні 2023 року служачи в 5 окрема штурмова бригада . Він був начальником зв'язку батальйону. Військовий ЗСУ підписує прапори херсонців, які вийшли зустрічати 41н9 захисників у день звільнення міста від російської окупації Український військовий у Часовому
Яру молиться, закривши вуха, під час обстрілу російською армією позицій
ЗСУ в травні 2023 року Батько з сином вшановують пам'ять
загиблих оборонців України.
Київ, квітень 2024 року Олександр – десантник, 80-та окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ.
Брав участь у бойових діях із звільнення Кліщіївки, Донеччина, вересень 2023 року Український військовий і пес Кубик в районі Красногорівки та Марʼїнки.
Донецька область, травень 2023 Військовий Віктор повернувся з російського полону. Його зустрічають дружина Ірина та донька МіланаУкраїнський боєць «Адвокат» дає
напитися полоненому солдату РФ.
Невдовзі після цього «Адвокат» зникне безвісти у бою неподалік від цього місця.
11 травня 2023 року Український боєць «Адвокат» дає
напитися полоненому солдату РФ.
Невдовзі після цього «Адвокат» зникне безвісти у бою неподалік від цього місця.
11 травня 2023 року Підрозділи 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону
10-ї ОГШБр «Едельвейс» рейдовим маршем рухаються до кордонів
України під час звільнення Чернігівщини, квітень 2022 року
Етос» — це серія документальних фільмів про бойову етику, внутрішню силу й філософію українських елітних підрозділів.
«Етос. Тінь вовка» є другою частиною, де автори розкривають глибоку історію про шлях воїна крізь страх, втрати та відновлення. У центрі сюжету — воїни 1-го загону UA_REG TEAM 8 полку Сил спеціальних операцій. Це воїни з унікальним бойовим досвідом, які проходили найскладніші ділянки війни.
Герої фільму пройшли шлях від оборони Києва до Бахмута, від звільнення Харківщини до заходу в Курську область.
На Курщині вони воювали проти підрозділів із Північної Кореї.
Фільм знімала команда Армія TV. Режисер — Ангел Ангелов.
У цьому фільмі ви побачите унікальні кадри бойової роботи загону UA_REG TEAM, які ще ніде не були опубліковані, інсценізовані епізоди, спецефекти та унікальну 3D-анімацію, створену спеціально для цього проєкту.
«Биківнянські могили» — найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій совєцького режиму. За різними даними, там поховано від 20 до 100 тисяч українців. Точна кількість невідома і досі бо совєцька влада довгі десятиліття намагалася приховати і замовчати правду про свої жахливі злочини. За що совєцька влада вбивала українців, хто були ці люди і чи могли вони уникнути цієї трагедії? Чому нам так важливо знати правду про Биківню і пам’ятати про ті події сьогодні? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим.
Цей епізод ми підготували разом із консультантами:
Тетяною Шептицькою – заступницею генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили»
Та Андрієм Когутом – директором Галузевого державного архіву СБУ.
Дізнатися більше про Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
https://bykivnia.org.ua/
Тетяна має власну справу та працює ведучою на святах. Але кілька разів на тиждень вона сідає до буса та їде на прикордоння. Найбільша проблема сіл, куди їздить Тетяна - немає сполучення з містом чи центром громади. І плюс постійні обстріли, через які великі волонтерські організації просто не доїжджають до людей, які там лишаються.
Практично щодня та щоночі наші екстрені служби ліквідовують наслідки російських обстрілів мирних українських міст і громад. Лише за цей тиждень було понад 1600 ударних дронів, близько 1200 керованих авіаційних бомб та майже 70 ракет різних типів, які Росія випустила по Україні. Основні цілі цих ударів – інфраструктура, що підтримує звичайне життя
«Хочу стати як Харлан» — це історія про двох шаблісток. Два покоління і одна мрія — перемога. Стрічка відстежує пікові моменти кар’єри легендарної фехтувальниці Ольги Харлан та перші кроки у спорті юної Ані Лосєвої з міста Олександрія на Кіровоградщині. Між шестикратною олімпійською чемпіонкою та юною спортсменкою більше спільного, ніж здається. Обидві вирішили зробити справою свого життя фехтування. І обидві починали в бідних провінційних спортзалах. Перша — в голодні пострадянські 1990-ті роки. Друга — під час руйнівної і жорстокої російсько-української війни. Перша досягла всього, чого можна досягти у спорті. Друга — лише на шляху до цього. Але немає нічого неможливого, коли маєш приклад свого кумира — сильної і сміливої української жінки. І хочеш бути як вона. Дві лінії сюжету розгортаються на тлі російсько-української війни. Чемпіонка, пройшовши випробування на принциповість — відмовившись потиснути руку суперниці з Росії і поставивши під загрозу кар’єру, — готується до своєї вирішальної Олімпіади, щоб вибороти золото. Її молодша колега й шанувальниця тим часом лишається у країні, яка воює, вибудовуючи тут власний шлях у спорті. «Хочу стати як Харлан» — фільм про те, як досвід переходить від зірок до початківців, як формується характер, сила і віра у власну перемогу.
Військовослужбовиця Наталія Павлюк зустріла свого чоловіка на фронті під час повномасштабного вторгнення. Жінка служила в окремій Президентській бригаді ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Після одруження пара вирішила народити спільну дитину попри те, що обоє мають дітей від попередніх шлюбів. Немовля у родині з’явилося, коли Наталії було 52 роки. Про службу, історію кохання та виклики вагітності й материнства у зрілому віці Наталія розповіла Суспільному.
Олег Зубков - власник кримських парків "Тайган" та "Казка", який у 2015 році публічно вітав окупацію Криму РФ. Сьогодні він інвестує мільйони в Португалії: володіє віллами, аквапарком та будує "динопарк" на Азорських островах. Одночасно Зубков - фігурант кримінальної справи за викрадення тварин: з окупованої "Асканії-Нова" він вивіз 10 зебр Чапмана та 3 голови рогатої худоби, завдавши збитків на 85+ млн грн, а з Маріуполя левів та ведмедів, під час чого один лев загинув. Російські ЗМІ створюють йому образ "рятівника тварин", проте в Криму Зубков веде тіньовий зообізнес, кошти з якого виводить до Європи. Його риторика змінювалась від критики окупаційної влади до компромісів із ставлеником Кремля Аксьоновим. За законами України за співпрацю з окупантами та порушення законів війни йому загрожує до 15 років ув’язнення.
Українських дітей з тимчасово окупованих територій незаконно переміщують в так звані табори перевиховання. Такі існують не лише на ТОТ, в Росії та Білорусі, як було відомо раніше, а й у Північній Кореї. Про це на слуханнях у Сенаті США розповіла експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. Рашевська проілюструвала свій виступ фотографіями, де зображені 12-річний хлопчик Міша з окупованої частини Донеччини та 16-річна дівчина Ліза з окупованого Сімферополя в Криму. За словами Катерини, цих дітей росіяни відправили до табору Сонгдовон у Північній Кореї, що за 9000 кілометрів від їхнього дому.
Дуже страшно дивитись, що тут відбуваються щоденні вбивства. Але Херсон живе. Херсон не боїться. Ці люди розуміють, що таке воля і що за неї треба боротись щодня. Це Херсон і робить". Звільнений з російського полону, колишній міський голова Херсона Володимир Миколаєнко майже три тижні перебуває вдома. Багато гуляє, спілкується з містянами, займається громадською діяльністю. Про це він розповів кореспондентам Суспільного.
До Міжнародного дня волонтера. «Тарасівські бджілки» – так називають себе волонтери з села Тарасівка Боярської громади Київської області. З перших місяців повномасштабного вторгнення вони активно підтримують українських захисників: готують харчові набори та виготовляють окопні свічки для фронту.
Тарас Шпук — людина-вихор, який знав усе та всіх. Це він був одним із тих, хто добивався офіційного статусу УБД для добровольців. З нього починався розвиток адаптивного спорту в Україні. Він організовував забіги по Карпатах. Він готував ветеранську збірну до Invictus Games. І він був незамінним для фонду «Повернись живим» у перші дні повномасштабного вторгнення в Києві. Тарас із ПЖ, Тарас — доброволець із Франківська, Тарас — «Директор України». Через кілька рукостискань і ви, напевно, могли знати Тараса Шпука.
У цьому фільмі рідні, близькі, друзі та колеги діляться щемкими спогадами про наповнене сенсами життя Тараса. Про шалену завзятість та палку енергію до роботи. А ще — про його бурчання та постійний біг попри всі перешкоди.
«Вихор» — це спроба команди фонду «Повернись живим» передати масштаб особистості Тараса, величезний пласт його діяльності та вміння дружити по-справжньому.
З Днем Збройних Сил України!
Нікіта Тітов
16 год ·
Радіо Свобода
9 год ·
Щодення ЗСУ – в моментах життя та смерті. Підбірка фотографій до Дня Збройних сил України.
Дружні усмішки та біль прощань, дивовижні порятунки та тяжкі поранення, довгоочікувані зустрічі та російський полон, піднесення та страх – все це переживали люди, що стали на захист України в лавах її Збройних сил.
До Дня ЗСУ Радіо Свобода показує моменти з непростого щодення українського війська, які потрапили в об’єктив воєнного кореспондента Serhii Nuzhnenko
В'ячеслав загинув в квітні 2023 року служачи в 5 окрема штурмова бригада . Він був начальником зв'язку батальйону.
Яру молиться, закривши вуха, під час обстрілу російською армією позицій
ЗСУ в травні 2023 року
загиблих оборонців України.
Київ, квітень 2024 року
Брав участь у бойових діях із звільнення Кліщіївки, Донеччина, вересень 2023 року
Донецька область, травень 2023
напитися полоненому солдату РФ.
Невдовзі після цього «Адвокат» зникне безвісти у бою неподалік від цього місця.
11 травня 2023 року
напитися полоненому солдату РФ.
Невдовзі після цього «Адвокат» зникне безвісти у бою неподалік від цього місця.
11 травня 2023 року
10-ї ОГШБр «Едельвейс» рейдовим маршем рухаються до кордонів
України під час звільнення Чернігівщини, квітень 2022 року
Етос» — це серія документальних фільмів про бойову етику, внутрішню силу й філософію українських елітних підрозділів.
«Етос. Тінь вовка» є другою частиною, де автори розкривають глибоку історію про шлях воїна крізь страх, втрати та відновлення. У центрі сюжету — воїни 1-го загону UA_REG TEAM 8 полку Сил спеціальних операцій. Це воїни з унікальним бойовим досвідом, які проходили найскладніші ділянки війни.
Герої фільму пройшли шлях від оборони Києва до Бахмута, від звільнення Харківщини до заходу в Курську область.
На Курщині вони воювали проти підрозділів із Північної Кореї.
Фільм знімала команда Армія TV. Режисер — Ангел Ангелов.
У цьому фільмі ви побачите унікальні кадри бойової роботи загону UA_REG TEAM, які ще ніде не були опубліковані, інсценізовані епізоди, спецефекти та унікальну 3D-анімацію, створену спеціально для цього проєкту.
«Биківнянські могили» — найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій совєцького режиму. За різними даними, там поховано від 20 до 100 тисяч українців. Точна кількість невідома і досі бо совєцька влада довгі десятиліття намагалася приховати і замовчати правду про свої жахливі злочини. За що совєцька влада вбивала українців, хто були ці люди і чи могли вони уникнути цієї трагедії? Чому нам так важливо знати правду про Биківню і пам’ятати про ті події сьогодні? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим.
Цей епізод ми підготували разом із консультантами:
Тетяною Шептицькою – заступницею генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили»
Та Андрієм Когутом – директором Галузевого державного архіву СБУ.
Дізнатися більше про Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
https://bykivnia.org.ua/
Реалії життя прикордонних громад від місцевих мешканців.
Тетяна має власну справу та працює ведучою на святах. Але кілька разів на тиждень вона сідає до буса та їде на прикордоння. Найбільша проблема сіл, куди їздить Тетяна - немає сполучення з містом чи центром громади. І плюс постійні обстріли, через які великі волонтерські організації просто не доїжджають до людей, які там лишаються.