Минулої ночі росіяни масово атакували Охтирку. Пошкоджені багатоповерхівка, лікарня, дитячий садок. Три БПЛА влучили в дев’ятиповерховий будинок, ще один впав поруч, поранені семеро людей.
«Ми — не велич, ми — безмежність, і вони не знають, чим це все може для них закінчитися», — каже Марʼян Пиріг про різницю між українцями й росіянами. Він музикант, засновник музичних гуртів «Гич оркестр», «Пиріг і Батіг», співзасновник музичного проєкту «Чистий четвер», із літа 2025 року — військовослужбовець. Чому Росії вдається поєднувати блатняк з образом «великої культури»? Як в Україні відбувається поетичний бум? Чи українська нарешті стала мовою міста?
Спрага, миші, міни. Як два бійці ТрО провели 165 днів поспіль на позиції. Розповідь за посиланням.
Гранатометнику Аліксєєнку – 43. Ще зі школи його прозвали Кузеном, а чому – він і не згадає. Та нині це прізвисько стало позивним. Командир стрілецького взводу Тішаєв трохи старший – йому 48, і його позивний явно походить від прізвища: Тішка. Звучить лагідно. "Ну і я не дуже злий, – констатує Тішка. – Спокійний та лагідний".
Бійці сподіваються пробути на спостережному пункті орієнтовно місяць, максимум – півтора. Все необхідне їм скинуть з дрона. Вони ще не знають, що залишаться тут на 165 днів: кінець весни, усе літо і дві третини осені.
Дуже часто ми ставимо собі питання, чи залишився хтось про українські на окупованих територіях. І дуже часто відповідь на це питання є доволі песимістичною. І, на жаль, небезпідставно. Проте бувають винятки. І ці винятки дарують нам можливість вірити у краще. Це історія Віри, яка дорослішала в окупації, але при цьому змогла у максимально проросійському колі зберегти свою українську ідентичність, а потім спланувати та здійснити втечу з окупованого Луганська.
Як одна стара камера може розкрити правду про два геноциди українського народу, розділені дев’ятьма десятиліттями? Дивіться документальний фільм Сімейний альбом на каналі У пошуках істини, щоб побачити унікальні докази злочинів, які Москва хотіла стерти з історії світу.
1933 рік. Австрійський інженер Олександр Вінербергер потрапляє до Харкова і випадково стає свідком Голодомору. Порушуючи всі заборони, він таємно фотографує те, що не мав бачити ніхто. Ризикуючи власним життям, він передає негативи дипломатичною поштою, і ці фото стають одним із найважливіших доказів геноциду українців.
Через 90 років його праонука, британська фотографиня Самара Пірс, знаходить ту саму камеру, альбом і книгу прадіда. Побачене настільки її вразило, що Самара вирушила в Україну, щоб продовжити його місію. Які злочини росіян вона зафіксувала в Харкові? Дивіться історичний фільм Сімейний альбом, щоб побачити правду, яку неможливо приховати.
Колишній льотчик і ветеран Костянтин Оборін, який заснував авіаклуб в Одесі, пішов добровольцем на фронт після 2022 року і загинув під час бойового завдання 18 липня 2025.
У цьому матеріалі — спогади його доньок про життя, службу, волонтерську діяльність і спадок, який він залишив.
У цьому відео "Історія для дорослих" ми заглибимось у справжню історію Донського козацтва, що стало символом опору московській тиранії. Військо Донське – це була незалежна держава, яка мала дипломатичні відносини з Московією. але Москва крок за кроком знищила незалежну козацьку державу на Дону.
Родина, якій двічі довелося залишити свій дім і втікати від війни і російської окупації. На початку 2015 року родина Яковенків залишила свою квартиру в Миронівському, тоді населений пункт перебував під постійними ударами російських військ, і втекла в батьківський дім в Ямполі.
Навесні 2022 року російські війська окупували селище. Родина пережила 5 місяців окупації і лишилась у батьківському будинку після деокупації. За крайній час фронт активно почав рухатися у бік селища. В Ямпіль почали заходити російські диверсійні групи. Після того як родина кілька разів зустріла російських військових, вирішили йти з селища пішки у бік контрольованих Україною територій.
38-річний Олександр Гуржій з Олександрії Кіровоградської області два роки й сім місяців був у російському полоні. Боєць пережив катування струмом, йому заганяли голки під нігті, нацьковували собак, били так, що зламали гумову палицю. У полоні він схуд на 44 кілограми. Додому повернувся цьогоріч у травні в рамках обміну 1000 на 1000. Про пережите в неволі Олександр розповів Суспільному.
Вони можуть просто на лікарню чи дім дрон скинути, на собаку, на дитину маленьку. Я пам'ятаю після тренування йшла в українській формі, чую — щось жужить. Підіймаю голову, а там дрон. Біжу вперед. Мама каже: “За дерево”. Я розвернулася і побігла за дерево. Він пролетів, а він такий маленький був, скинув, то ми пішли до моєї школи, сховалися там. Вона тоді була ще не розбомблена. А потім ми повернулися додому. Я більше не ходила в українській формі, бо зрозуміла, що це вже небезпечно», — розповідає про життя в Херсоні 11-річна Марія-Анна Луценко.
Вона одна із приблизно п'яти тисяч дітей, які лишаються в Херсоні. У місті не працюють школи, тому на всі уроки Марія-Анна ходить дистанційно. Після школи вона тренується грати у футбол — це єдине місце, де діти соціалізуються.
Такий вигляд має життя в Херсоні: під дронами й артилерією діти грають у футбол, у кав'ярнях баристи наливають каву, а у квіткових магазинах флористи пакують квіти.
Найбільше від росіян дістається тим вулицям, які ближче до річки Дніпро. З протилежного берега ворог знищує все, куди тільки може дістатися.
Журналісти hromadske провели тиждень у Херсоні, аби показати, як живе і змінюється місто, коли вороже військо за кілька кілометрів.
Військовий Ярослав Рум’янцев провів 39 місяців у російському полоні. Він обороняв рідний Маріуполь та вийшов у полон із заводу «Азовсталь».
«”Азовсталь” вийшов тільки за наказом. Можливо, вони б нас там і поховали. Але все ж таки не силою вони нас взяли», — згадує військовий. Росіяни утримували його у чотирьох тюрмах, де щоденно принижували і катували
«Тебе б'ють, душать, б'ють струмом, палять, задувають балоном, надягають пакет на голову і топлять у відрі, стріляють біля вуха», — згадує Ярослав. Лише через три роки ув’язнення він отримав першу звістку від рідних й дізнався, що його сім’я жива.
Ярослав повернувся в Україну під час обміну на День Незалежності у 2025 році: «Люди з прапорами стоять і вітають нас вдома. Ми їдемо, у нас сльози, нас трясе, просто неймовірні відчуття. Я ніколи не міг подумати, що нас будуть так зустрічати».
Більше про 39 місяців у полоні дивіться в інтерв’ю.
Комбриг 93-ї ОМБр Шаміль Крутков про стан справ на Костянтинівському напрямку, технологічний розвиток у бригаді та Збройних силах загалом, рекрутинг і два свої поранення у великому інтерв’ю за посиланням.
Сергій Кузнєцов — морпіх 36-ї окремої бригади морської піхоти, який провів 1198 днів у російському полоні після оборони Маріуполя. Він пережив Оленівку, етапування, тортури та постійний психологічний тиск. Чоловік повернувся додому, але його рідний брат, який воював поруч, і досі залишається у російській неволі.
Представниця України 10-річна Софія Нерсесян з Києва у фіналі Дитячого Євробачення посіла друге місце, набравши 177 балів. Фінал конкурсу відбувся у суботу, 13 грудня у Тбілісі. Дівчинка виступала під номером 6 із піснею "Мотанка" Світлани Тарабарової.
"Всередині себе розумів, що рано чи пізно буде війна, тому хотів бути до того готовим", — про початок свого військового шляху розповідає заступник командира батальйону безпілотних систем 80 ОДШБр Павло Пец. До цієї бригади чоловік приєднався у 2012 році, а з початком російсько-української війни обороняв у її складі країну в зоні АТО.
Костянтин Немічев — заступник командира полку безпілотних систем Kraken 1654 — герой нового інтервʼю на Армія TV.
У цьому відео ви дізнаєтеся про те, як у 2014 році українці змогли відстояти Харків, щоб він не повторив долю Донецька та Луганська; як 24 лютого 2022 року виник спецпідрозділ Кракен, який згодом був у авангарді Харківського контрнаступу.
Костянтин Немічев розкаже про те, як його підрозділу вдалося форсувати річку Оскіл та перенести контрнаступ далі на схід, як вдалося зірвати план росії оточити Харків у 2024 році та про роль полку Kraken 1654 у Третьому армійському корпусі.
13 грудня на правобережжі Херсонщини без електрики перебувають 54 населені пункти, в тому числі Херсон, розповів кореспондент Суспільного заступник начальника Херсонської ОВА Антон Самойленко. Причиною блекауту стала масова нічна атака російських військових на півдні та пошкодження високовольтних мереж в Одеській та Миколаївській області. Як в умовах блекауту живуть херсонці і які прогнози на відновлення електрики, з'ясували кореспонденти Суспільного
«Привид» – командир загону снайперів Окремої бригади ЗСУ. Його підрозділ став відомим як «Привиди Бахмута» у 2023 році під час запеклих боїв за це місто. Нині ж загін воює на Покровському напрямку.
Служба безпеки України провела чергову унікальну спецоперацію та влаштувала морську «бавовну» у порту Новоросійська. Вперше в історії підводні дрони «Sub Sea Baby» підірвали російський підводний човен класу 636.3 «Варшавянка» (за класифікацією НАТО — Kilo). Унаслідок вибуху субмарина зазнала критичних пошкоджень і, фактично, виведена з ладу.
На борту підводного човна розміщувалися чотири пускові установки крилатих ракет «Калібр», які ворог використовує для ударів по території України.
Це була спільна операція 13-того Головного управління військової контррозвідки СБУ та Військово-морських сил України.
Вартість підводного човна класу «Варшавянка» становить близько 400 млн доларів США. З огляду на запроваджені міжнародні санкції будівництво аналогічної субмарини наразі може коштувати до 500 млн доларів. Цей клас підводних човнів також відомий під назвою «Чорна діра» через здатність корпусу поглинати звуки та залишатися малопомітним для сонарів.
Нагадаємо, підірваний човен вимушено перебував у порту Новоросійськ через успішні спецоперації надводних морських дронів «Sea Baby», які витіснили російські кораблі та субмарини із Севастопольської бухти в тимчасово окупованому Криму.
«Треба бути як мумія. Сидіти і дивитися». Чому в армії люблять наземних роботів. Якби не ці машини на дистанційному керуванні, евакуація розтягнулася би на кілька днів. Кілзону, зону смерті, переходити дуже небезпечно, один робот заміняє чотирьох-п’ятьох людей і не наражає життя на небезпеку.
Минулої ночі росіяни масово атакували Охтирку. Пошкоджені багатоповерхівка, лікарня, дитячий садок. Три БПЛА влучили в дев’ятиповерховий будинок, ще один впав поруч, поранені семеро людей.
«Ми — не велич, ми — безмежність, і вони не знають, чим це все може для них закінчитися», — каже Марʼян Пиріг про різницю між українцями й росіянами. Він музикант, засновник музичних гуртів «Гич оркестр», «Пиріг і Батіг», співзасновник музичного проєкту «Чистий четвер», із літа 2025 року — військовослужбовець. Чому Росії вдається поєднувати блатняк з образом «великої культури»? Як в Україні відбувається поетичний бум? Чи українська нарешті стала мовою міста?
Спрага, миші, міни. Як два бійці ТрО провели 165 днів поспіль на позиції. Розповідь за посиланням.
Гранатометнику Аліксєєнку – 43. Ще зі школи його прозвали Кузеном, а чому – він і не згадає. Та нині це прізвисько стало позивним. Командир стрілецького взводу Тішаєв трохи старший – йому 48, і його позивний явно походить від прізвища: Тішка. Звучить лагідно. "Ну і я не дуже злий, – констатує Тішка. – Спокійний та лагідний".
Бійці сподіваються пробути на спостережному пункті орієнтовно місяць, максимум – півтора. Все необхідне їм скинуть з дрона. Вони ще не знають, що залишаться тут на 165 днів: кінець весни, усе літо і дві третини осені.
Дуже часто ми ставимо собі питання, чи залишився хтось про українські на окупованих територіях. І дуже часто відповідь на це питання є доволі песимістичною. І, на жаль, небезпідставно. Проте бувають винятки. І ці винятки дарують нам можливість вірити у краще. Це історія Віри, яка дорослішала в окупації, але при цьому змогла у максимально проросійському колі зберегти свою українську ідентичність, а потім спланувати та здійснити втечу з окупованого Луганська.
Як одна стара камера може розкрити правду про два геноциди українського народу, розділені дев’ятьма десятиліттями? Дивіться документальний фільм Сімейний альбом на каналі У пошуках істини, щоб побачити унікальні докази злочинів, які Москва хотіла стерти з історії світу.
1933 рік. Австрійський інженер Олександр Вінербергер потрапляє до Харкова і випадково стає свідком Голодомору. Порушуючи всі заборони, він таємно фотографує те, що не мав бачити ніхто. Ризикуючи власним життям, він передає негативи дипломатичною поштою, і ці фото стають одним із найважливіших доказів геноциду українців.
Через 90 років його праонука, британська фотографиня Самара Пірс, знаходить ту саму камеру, альбом і книгу прадіда. Побачене настільки її вразило, що Самара вирушила в Україну, щоб продовжити його місію. Які злочини росіян вона зафіксувала в Харкові? Дивіться історичний фільм Сімейний альбом, щоб побачити правду, яку неможливо приховати.
Колишній льотчик і ветеран Костянтин Оборін, який заснував авіаклуб в Одесі, пішов добровольцем на фронт після 2022 року і загинув під час бойового завдання 18 липня 2025.
У цьому матеріалі — спогади його доньок про життя, службу, волонтерську діяльність і спадок, який він залишив.
У цьому відео "Історія для дорослих" ми заглибимось у справжню історію Донського козацтва, що стало символом опору московській тиранії. Військо Донське – це була незалежна держава, яка мала дипломатичні відносини з Московією. але Москва крок за кроком знищила незалежну козацьку державу на Дону.
Родина, якій двічі довелося залишити свій дім і втікати від війни і російської окупації. На початку 2015 року родина Яковенків залишила свою квартиру в Миронівському, тоді населений пункт перебував під постійними ударами російських військ, і втекла в батьківський дім в Ямполі.
Навесні 2022 року російські війська окупували селище. Родина пережила 5 місяців окупації і лишилась у батьківському будинку після деокупації. За крайній час фронт активно почав рухатися у бік селища. В Ямпіль почали заходити російські диверсійні групи. Після того як родина кілька разів зустріла російських військових, вирішили йти з селища пішки у бік контрольованих Україною територій.
38-річний Олександр Гуржій з Олександрії Кіровоградської області два роки й сім місяців був у російському полоні. Боєць пережив катування струмом, йому заганяли голки під нігті, нацьковували собак, били так, що зламали гумову палицю. У полоні він схуд на 44 кілограми. Додому повернувся цьогоріч у травні в рамках обміну 1000 на 1000. Про пережите в неволі Олександр розповів Суспільному.
Вони можуть просто на лікарню чи дім дрон скинути, на собаку, на дитину маленьку. Я пам'ятаю після тренування йшла в українській формі, чую — щось жужить. Підіймаю голову, а там дрон. Біжу вперед. Мама каже: “За дерево”. Я розвернулася і побігла за дерево. Він пролетів, а він такий маленький був, скинув, то ми пішли до моєї школи, сховалися там. Вона тоді була ще не розбомблена. А потім ми повернулися додому. Я більше не ходила в українській формі, бо зрозуміла, що це вже небезпечно», — розповідає про життя в Херсоні 11-річна Марія-Анна Луценко.
Вона одна із приблизно п'яти тисяч дітей, які лишаються в Херсоні. У місті не працюють школи, тому на всі уроки Марія-Анна ходить дистанційно. Після школи вона тренується грати у футбол — це єдине місце, де діти соціалізуються.
Такий вигляд має життя в Херсоні: під дронами й артилерією діти грають у футбол, у кав'ярнях баристи наливають каву, а у квіткових магазинах флористи пакують квіти.
Найбільше від росіян дістається тим вулицям, які ближче до річки Дніпро. З протилежного берега ворог знищує все, куди тільки може дістатися.
Журналісти hromadske провели тиждень у Херсоні, аби показати, як живе і змінюється місто, коли вороже військо за кілька кілометрів.
Військовий Ярослав Рум’янцев провів 39 місяців у російському полоні. Він обороняв рідний Маріуполь та вийшов у полон із заводу «Азовсталь».
«”Азовсталь” вийшов тільки за наказом. Можливо, вони б нас там і поховали. Але все ж таки не силою вони нас взяли», — згадує військовий. Росіяни утримували його у чотирьох тюрмах, де щоденно принижували і катували
«Тебе б'ють, душать, б'ють струмом, палять, задувають балоном, надягають пакет на голову і топлять у відрі, стріляють біля вуха», — згадує Ярослав. Лише через три роки ув’язнення він отримав першу звістку від рідних й дізнався, що його сім’я жива.
Ярослав повернувся в Україну під час обміну на День Незалежності у 2025 році: «Люди з прапорами стоять і вітають нас вдома. Ми їдемо, у нас сльози, нас трясе, просто неймовірні відчуття. Я ніколи не міг подумати, що нас будуть так зустрічати».
Більше про 39 місяців у полоні дивіться в інтерв’ю.
Комбриг 93-ї ОМБр Шаміль Крутков про стан справ на Костянтинівському напрямку, технологічний розвиток у бригаді та Збройних силах загалом, рекрутинг і два свої поранення у великому інтерв’ю за посиланням.
Сергій Кузнєцов — морпіх 36-ї окремої бригади морської піхоти, який провів 1198 днів у російському полоні після оборони Маріуполя. Він пережив Оленівку, етапування, тортури та постійний психологічний тиск. Чоловік повернувся додому, але його рідний брат, який воював поруч, і досі залишається у російській неволі.
Представниця України 10-річна Софія Нерсесян з Києва у фіналі Дитячого Євробачення посіла друге місце, набравши 177 балів. Фінал конкурсу відбувся у суботу, 13 грудня у Тбілісі. Дівчинка виступала під номером 6 із піснею "Мотанка" Світлани Тарабарової.
"Всередині себе розумів, що рано чи пізно буде війна, тому хотів бути до того готовим", — про початок свого військового шляху розповідає заступник командира батальйону безпілотних систем 80 ОДШБр Павло Пец. До цієї бригади чоловік приєднався у 2012 році, а з початком російсько-української війни обороняв у її складі країну в зоні АТО.
Костянтин Немічев — заступник командира полку безпілотних систем Kraken 1654 — герой нового інтервʼю на Армія TV.
У цьому відео ви дізнаєтеся про те, як у 2014 році українці змогли відстояти Харків, щоб він не повторив долю Донецька та Луганська; як 24 лютого 2022 року виник спецпідрозділ Кракен, який згодом був у авангарді Харківського контрнаступу.
Костянтин Немічев розкаже про те, як його підрозділу вдалося форсувати річку Оскіл та перенести контрнаступ далі на схід, як вдалося зірвати план росії оточити Харків у 2024 році та про роль полку Kraken 1654 у Третьому армійському корпусі.
13 грудня на правобережжі Херсонщини без електрики перебувають 54 населені пункти, в тому числі Херсон, розповів кореспондент Суспільного заступник начальника Херсонської ОВА Антон Самойленко. Причиною блекауту стала масова нічна атака російських військових на півдні та пошкодження високовольтних мереж в Одеській та Миколаївській області. Як в умовах блекауту живуть херсонці і які прогнози на відновлення електрики, з'ясували кореспонденти Суспільного
«Привид» – командир загону снайперів Окремої бригади ЗСУ. Його підрозділ став відомим як «Привиди Бахмута» у 2023 році під час запеклих боїв за це місто. Нині ж загін воює на Покровському напрямку.
Служба безпеки України провела чергову унікальну спецоперацію та влаштувала морську «бавовну» у порту Новоросійська. Вперше в історії підводні дрони «Sub Sea Baby» підірвали російський підводний човен класу 636.3 «Варшавянка» (за класифікацією НАТО — Kilo). Унаслідок вибуху субмарина зазнала критичних пошкоджень і, фактично, виведена з ладу.
На борту підводного човна розміщувалися чотири пускові установки крилатих ракет «Калібр», які ворог використовує для ударів по території України.
Це була спільна операція 13-того Головного управління військової контррозвідки СБУ та Військово-морських сил України.
Вартість підводного човна класу «Варшавянка» становить близько 400 млн доларів США. З огляду на запроваджені міжнародні санкції будівництво аналогічної субмарини наразі може коштувати до 500 млн доларів. Цей клас підводних човнів також відомий під назвою «Чорна діра» через здатність корпусу поглинати звуки та залишатися малопомітним для сонарів.
Нагадаємо, підірваний човен вимушено перебував у порту Новоросійськ через успішні спецоперації надводних морських дронів «Sea Baby», які витіснили російські кораблі та субмарини із Севастопольської бухти в тимчасово окупованому Криму.
«Треба бути як мумія. Сидіти і дивитися». Чому в армії люблять наземних роботів. Якби не ці машини на дистанційному керуванні, евакуація розтягнулася би на кілька днів. Кілзону, зону смерті, переходити дуже небезпечно, один робот заміняє чотирьох-п’ятьох людей і не наражає життя на небезпеку.