Минулої ночі росіяни масово атакували Охтирку. Пошкоджені багатоповерхівка, лікарня, дитячий садок. Три БПЛА влучили в дев’ятиповерховий будинок, ще один впав поруч, поранені семеро людей.
«Ми — не велич, ми — безмежність, і вони не знають, чим це все може для них закінчитися», — каже Марʼян Пиріг про різницю між українцями й росіянами. Він музикант, засновник музичних гуртів «Гич оркестр», «Пиріг і Батіг», співзасновник музичного проєкту «Чистий четвер», із літа 2025 року — військовослужбовець. Чому Росії вдається поєднувати блатняк з образом «великої культури»? Як в Україні відбувається поетичний бум? Чи українська нарешті стала мовою міста?
Спрага, миші, міни. Як два бійці ТрО провели 165 днів поспіль на позиції. Розповідь за посиланням.
Гранатометнику Аліксєєнку – 43. Ще зі школи його прозвали Кузеном, а чому – він і не згадає. Та нині це прізвисько стало позивним. Командир стрілецького взводу Тішаєв трохи старший – йому 48, і його позивний явно походить від прізвища: Тішка. Звучить лагідно. "Ну і я не дуже злий, – констатує Тішка. – Спокійний та лагідний".
Бійці сподіваються пробути на спостережному пункті орієнтовно місяць, максимум – півтора. Все необхідне їм скинуть з дрона. Вони ще не знають, що залишаться тут на 165 днів: кінець весни, усе літо і дві третини осені.
Дуже часто ми ставимо собі питання, чи залишився хтось про українські на окупованих територіях. І дуже часто відповідь на це питання є доволі песимістичною. І, на жаль, небезпідставно. Проте бувають винятки. І ці винятки дарують нам можливість вірити у краще. Це історія Віри, яка дорослішала в окупації, але при цьому змогла у максимально проросійському колі зберегти свою українську ідентичність, а потім спланувати та здійснити втечу з окупованого Луганська.
Як одна стара камера може розкрити правду про два геноциди українського народу, розділені дев’ятьма десятиліттями? Дивіться документальний фільм Сімейний альбом на каналі У пошуках істини, щоб побачити унікальні докази злочинів, які Москва хотіла стерти з історії світу.
1933 рік. Австрійський інженер Олександр Вінербергер потрапляє до Харкова і випадково стає свідком Голодомору. Порушуючи всі заборони, він таємно фотографує те, що не мав бачити ніхто. Ризикуючи власним життям, він передає негативи дипломатичною поштою, і ці фото стають одним із найважливіших доказів геноциду українців.
Через 90 років його праонука, британська фотографиня Самара Пірс, знаходить ту саму камеру, альбом і книгу прадіда. Побачене настільки її вразило, що Самара вирушила в Україну, щоб продовжити його місію. Які злочини росіян вона зафіксувала в Харкові? Дивіться історичний фільм Сімейний альбом, щоб побачити правду, яку неможливо приховати.
Колишній льотчик і ветеран Костянтин Оборін, який заснував авіаклуб в Одесі, пішов добровольцем на фронт після 2022 року і загинув під час бойового завдання 18 липня 2025.
У цьому матеріалі — спогади його доньок про життя, службу, волонтерську діяльність і спадок, який він залишив.
У цьому відео "Історія для дорослих" ми заглибимось у справжню історію Донського козацтва, що стало символом опору московській тиранії. Військо Донське – це була незалежна держава, яка мала дипломатичні відносини з Московією. але Москва крок за кроком знищила незалежну козацьку державу на Дону.
Родина, якій двічі довелося залишити свій дім і втікати від війни і російської окупації. На початку 2015 року родина Яковенків залишила свою квартиру в Миронівському, тоді населений пункт перебував під постійними ударами російських військ, і втекла в батьківський дім в Ямполі.
Навесні 2022 року російські війська окупували селище. Родина пережила 5 місяців окупації і лишилась у батьківському будинку після деокупації. За крайній час фронт активно почав рухатися у бік селища. В Ямпіль почали заходити російські диверсійні групи. Після того як родина кілька разів зустріла російських військових, вирішили йти з селища пішки у бік контрольованих Україною територій.
Минулої ночі росіяни масово атакували Охтирку. Пошкоджені багатоповерхівка, лікарня, дитячий садок. Три БПЛА влучили в дев’ятиповерховий будинок, ще один впав поруч, поранені семеро людей.
«Ми — не велич, ми — безмежність, і вони не знають, чим це все може для них закінчитися», — каже Марʼян Пиріг про різницю між українцями й росіянами. Він музикант, засновник музичних гуртів «Гич оркестр», «Пиріг і Батіг», співзасновник музичного проєкту «Чистий четвер», із літа 2025 року — військовослужбовець. Чому Росії вдається поєднувати блатняк з образом «великої культури»? Як в Україні відбувається поетичний бум? Чи українська нарешті стала мовою міста?
Спрага, миші, міни. Як два бійці ТрО провели 165 днів поспіль на позиції. Розповідь за посиланням.
Гранатометнику Аліксєєнку – 43. Ще зі школи його прозвали Кузеном, а чому – він і не згадає. Та нині це прізвисько стало позивним. Командир стрілецького взводу Тішаєв трохи старший – йому 48, і його позивний явно походить від прізвища: Тішка. Звучить лагідно. "Ну і я не дуже злий, – констатує Тішка. – Спокійний та лагідний".
Бійці сподіваються пробути на спостережному пункті орієнтовно місяць, максимум – півтора. Все необхідне їм скинуть з дрона. Вони ще не знають, що залишаться тут на 165 днів: кінець весни, усе літо і дві третини осені.
Дуже часто ми ставимо собі питання, чи залишився хтось про українські на окупованих територіях. І дуже часто відповідь на це питання є доволі песимістичною. І, на жаль, небезпідставно. Проте бувають винятки. І ці винятки дарують нам можливість вірити у краще. Це історія Віри, яка дорослішала в окупації, але при цьому змогла у максимально проросійському колі зберегти свою українську ідентичність, а потім спланувати та здійснити втечу з окупованого Луганська.
Як одна стара камера може розкрити правду про два геноциди українського народу, розділені дев’ятьма десятиліттями? Дивіться документальний фільм Сімейний альбом на каналі У пошуках істини, щоб побачити унікальні докази злочинів, які Москва хотіла стерти з історії світу.
1933 рік. Австрійський інженер Олександр Вінербергер потрапляє до Харкова і випадково стає свідком Голодомору. Порушуючи всі заборони, він таємно фотографує те, що не мав бачити ніхто. Ризикуючи власним життям, він передає негативи дипломатичною поштою, і ці фото стають одним із найважливіших доказів геноциду українців.
Через 90 років його праонука, британська фотографиня Самара Пірс, знаходить ту саму камеру, альбом і книгу прадіда. Побачене настільки її вразило, що Самара вирушила в Україну, щоб продовжити його місію. Які злочини росіян вона зафіксувала в Харкові? Дивіться історичний фільм Сімейний альбом, щоб побачити правду, яку неможливо приховати.
Колишній льотчик і ветеран Костянтин Оборін, який заснував авіаклуб в Одесі, пішов добровольцем на фронт після 2022 року і загинув під час бойового завдання 18 липня 2025.
У цьому матеріалі — спогади його доньок про життя, службу, волонтерську діяльність і спадок, який він залишив.
У цьому відео "Історія для дорослих" ми заглибимось у справжню історію Донського козацтва, що стало символом опору московській тиранії. Військо Донське – це була незалежна держава, яка мала дипломатичні відносини з Московією. але Москва крок за кроком знищила незалежну козацьку державу на Дону.
Родина, якій двічі довелося залишити свій дім і втікати від війни і російської окупації. На початку 2015 року родина Яковенків залишила свою квартиру в Миронівському, тоді населений пункт перебував під постійними ударами російських військ, і втекла в батьківський дім в Ямполі.
Навесні 2022 року російські війська окупували селище. Родина пережила 5 місяців окупації і лишилась у батьківському будинку після деокупації. За крайній час фронт активно почав рухатися у бік селища. В Ямпіль почали заходити російські диверсійні групи. Після того як родина кілька разів зустріла російських військових, вирішили йти з селища пішки у бік контрольованих Україною територій.