Прикордонники відділу вогневої підтримки РОСОМАХИ беруть активну участь у стримуванні ворога на Північно-слобожанському напрямку. Про історії з фронту та специфіку роботи зі 120мм мінометом.
«Шахеди» летять вище і стали тихішими: збивати російські ударні дрони над Харківщиною стало складніше, говорить командир взводу 92-ї окремої штурмової бригади із позивним «Малик».
Мріяв про спортивну кар'єру, а опинився на війні в Україні. Бігун з Кенії Еванс Кібет стверджує, що його обманом завербували до армії РФ. DW поспілкувалася із військовополоненим і навіть стала свідком першої розмови Еванса з рідними.
Зв’язали руки. Кажуть: “Ти у нас в заручниках, вирішимо, чи розстріляти тебе, чи ні”. Я кажу: “За що? Я прийшов у свій дім, ви там насвинячили, насрали”», — розповідає Андрій, житель Ярової, що біля Лиману. Коли в селище зайшла російська ДРГ, окупанти зайняли будинок чоловіка та захопили його у полон. Андрію вдалося втекти.
Журналістка Анна Калюжна зустріла чоловіка у лікарні на Харківщині, куди його доставили українські військові.
Лиман вдруге під загрозою окупації, групи росіян просочуються вже практично до його околиць. У місті немає світла та зв’язку, не працюють магазини, дрони полюють тут на цивільних. Тож поліцейські з групи «Білий янгол» евакуйовують звідки місцевих.
Валентин Полянський - морський піхотинець. У 2022 році з заводу ім.Ілліча у Маріуполі потрапив в російський полон і пробув там три роки. За цей час його утримували у чотирьох колоніях: Оленівка, Камишин, Пакіно, Мордовія. Там пережив побої, катування струмом та уколи ймовірно психотропних речовин. Пів року тому Валентина звільнили.
Командир 8-ої стрілецької роти 3-го батальйону 117 окремої бригади ТРО з позивним «Пепсі» нині відновлюється після поранення. Він розповідає про бої в Серебрянському лісі, облаштування бійцями позицій під щільним обстрілом та мужність побратимів під час оборони позицій.
І ще одна смерть сталась сьогодні, над якою не можна не застановитися навіть при мінімумі уяви: в лікарні померла сьома жертва вчорашнього московитського обстрілу, вічна їм усім пам'ять, - пані Наталя Ходемчук. Удова Валерія Ходемчука - того самого, який став першою жертвою Чорнобильської катастрофи; назавжди лишивсь під руїнами реактора.
("А моя могила
в небо полетіла" (с) -
підписала одну з своїх "чорнобильських" картин Марія Примаченко - рідна, між іншим, тітка Валерія Ходемчука.)
Це складно міститься в голові, але це правда: минулої ночі московитська хтонь добивала наших чорнобильців і їх родини - через майже 40 років наздогнавши тих, хто пережив 1986-й. Та багатоповерхівка на Троєщині з учорашніх новин - це був колишній "відомчий будинок", куди їх у 1986-му поселили.
(Цей метасюжет - "божевільну сокиру", яка десятиліттями тупо женеться за тим, хто від неї втік, - я вже колись фіксувала на іншому матеріалі - в оповіданні "Сестро, сестро", - звідтоді він повторювався в реалі десятки разів, а під час війни зачастив уже з шаленою швидкістю, починаючи від убитого Нігояна, чиї батьки чверть віку перед тим утекли були з війни в Карабаху, - по-моєму, такі історії, якщо зібрати їх докупи, мали б послужити за найпрозоріший сигнал усім притомним, що хтонь НЕ МОЖНА ЛИШАТИ В ЖИВИХ, Carthago delenda est (с) - он вони вже знов збираються повертати "вспять" сібірскіє рєкі, хто пам'ятає 1980-ті, - це все з одної чорної діри, та сама "божевільна сокира", що рубатиме куди їй дозволять сягнути, аж доки не розпадеться на друзки...)
На фото одна з картин Примаченко "чорнобильської серії" 1988 р.: таким, розповідала, їй наснився реактор у майбутньому - зарослим і заквітчаним, куди діти приходять з квітами, а душі загиблих прилітають пташками.
Царство Небесне Наталі Ходемчук. (Скільки не думаю про цю пару, стільки мені відлунює в пам'яті з Об'явлення Івана Богослова: "І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?"(с) - і далі щось про білу одежу й потребу ще трохи зачекати...)
Але це мертві можуть чекати. А живі знають - у Бога нема інших рук, окрім наших.
Двоє людей загинуло, десятеро - поранені. РФ атакувала дронами місцевий ринок у місті Чорноморськ на Одещині, повідомив голова ОВА Олег Кіпер. На місці удару спалахнули автівки, пошкоджено міську площу. На місці побували наші кореспонденти, деталі – у матеріалі.
Колишній військовополонений Олексій Ануля відверто розповів про жахливі, системні катування та знущання, які він пережив у російському полоні. Олексій детально описує кілька годин полону, впродовж яких його били до смерті і знімали це на відео. Свідчення Олексія Анулі є потужним і беззаперечним доказом системних воєнних злочинів та порушення всіх міжнародних конвенцій російською федерацією.
Двічі наїхали на міни "Пелюстки" протягом ранку 13 листопада автівки екстреної медичної допомоги у Херсоні. Поранених немає, розповів кореспондентам Суспільного головний фельдшер Херсонського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Віталій Рудаков.
«Почали ходити чутки, що вже деяких знайомих забрали на підвал», – розповідає Анна, яка разом із доньками Софією та Марією (імена героїнь змінені з міркувань безпеки) на власні очі спостерігала, як росія поступово окуповує населені пункти Херсонщини.
Два роки родина прожила в умовах окупації. Про те, що відбувалося у місті, як російська армія й окупаційна влада захоплювали та закріплювалися у їхньому населеному пункті, і як окупантів зустрічали місцеві – у інтерв’ю.
В ніч на 19 листопада росіяни вкотре масовано атакували Харків безпілотниками. Поранено 46 людей, серед них дві дівчинки 9 і 13 років. Пошкоджень зазнали будинки, крамниці, критична інфраструктура, громадський транспорт. Також зафіксовані влучання біля медзакладу та на подвір'ї школи.
Тернопіль росіяни атакували крилатими ракетами Х-101, випущеними з 6-ти літаків Ту-95МС і 4-х Ту-160. Станом на зараз, 26 людей були вбиті, в тому числі 3 дітей. Ще 93 людини, з них 18 дітей, постраждали. На даний час немає зв’язку ще з 22 людьми.
В ніч на 19 листопада російські війська атакували Львівську область ракетами та ударними безпілотниками. В результаті обстрілу пошкоджено енергетичний обʼєкт, виникли пожежі. Люди не постраждали.
Російський удар по знищив нове відділення Укрпошти, а також горіли цивільні склади. Про руйнування на одному з підприємств, розповіла його маркетингова директорка Христина Жук.
«БЕЗ ПУШКІНА НЕ БУЛО Б ПУТІНА! Агеєва про культурну отруту»
Віра Агеєва, літературознавиця, критикиня, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» — нова книга «Проти культурної амнезії», як Росія нав’язувала Україні власна історична пам’ять, важливість переіменування вулиць і реставрації колективної пам’яті, що об’єднує російськомовних і україномовних українців, зв’язок Пушкіна й Путіна, феномен Достоєвського, чому українці досі плекають російську культуру, протест Павла Тичини, міфи про «велику російську культуру» — теми розмови нового випуску «LIGA Подкаст».
Прикордонники відділу вогневої підтримки РОСОМАХИ беруть активну участь у стримуванні ворога на Північно-слобожанському напрямку. Про історії з фронту та специфіку роботи зі 120мм мінометом.
«Шахеди» летять вище і стали тихішими: збивати російські ударні дрони над Харківщиною стало складніше, говорить командир взводу 92-ї окремої штурмової бригади із позивним «Малик».
Мріяв про спортивну кар'єру, а опинився на війні в Україні. Бігун з Кенії Еванс Кібет стверджує, що його обманом завербували до армії РФ. DW поспілкувалася із військовополоненим і навіть стала свідком першої розмови Еванса з рідними.
Зв’язали руки. Кажуть: “Ти у нас в заручниках, вирішимо, чи розстріляти тебе, чи ні”. Я кажу: “За що? Я прийшов у свій дім, ви там насвинячили, насрали”», — розповідає Андрій, житель Ярової, що біля Лиману. Коли в селище зайшла російська ДРГ, окупанти зайняли будинок чоловіка та захопили його у полон. Андрію вдалося втекти.
Журналістка Анна Калюжна зустріла чоловіка у лікарні на Харківщині, куди його доставили українські військові.
Лиман вдруге під загрозою окупації, групи росіян просочуються вже практично до його околиць. У місті немає світла та зв’язку, не працюють магазини, дрони полюють тут на цивільних. Тож поліцейські з групи «Білий янгол» евакуйовують звідки місцевих.
Валентин Полянський - морський піхотинець. У 2022 році з заводу ім.Ілліча у Маріуполі потрапив в російський полон і пробув там три роки. За цей час його утримували у чотирьох колоніях: Оленівка, Камишин, Пакіно, Мордовія. Там пережив побої, катування струмом та уколи ймовірно психотропних речовин. Пів року тому Валентина звільнили.
Командир 8-ої стрілецької роти 3-го батальйону 117 окремої бригади ТРО з позивним «Пепсі» нині відновлюється після поранення. Він розповідає про бої в Серебрянському лісі, облаштування бійцями позицій під щільним обстрілом та мужність побратимів під час оборони позицій.
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
4 год ·
І ще одна смерть сталась сьогодні, над якою не можна не застановитися навіть при мінімумі уяви: в лікарні померла сьома жертва вчорашнього московитського обстрілу, вічна їм усім пам'ять, - пані Наталя Ходемчук. Удова Валерія Ходемчука - того самого, який став першою жертвою Чорнобильської катастрофи; назавжди лишивсь під руїнами реактора.
("А моя могила
в небо полетіла" (с) -
підписала одну з своїх "чорнобильських" картин Марія Примаченко - рідна, між іншим, тітка Валерія Ходемчука.)
Це складно міститься в голові, але це правда: минулої ночі московитська хтонь добивала наших чорнобильців і їх родини - через майже 40 років наздогнавши тих, хто пережив 1986-й. Та багатоповерхівка на Троєщині з учорашніх новин - це був колишній "відомчий будинок", куди їх у 1986-му поселили.
(Цей метасюжет - "божевільну сокиру", яка десятиліттями тупо женеться за тим, хто від неї втік, - я вже колись фіксувала на іншому матеріалі - в оповіданні "Сестро, сестро", - звідтоді він повторювався в реалі десятки разів, а під час війни зачастив уже з шаленою швидкістю, починаючи від убитого Нігояна, чиї батьки чверть віку перед тим утекли були з війни в Карабаху, - по-моєму, такі історії, якщо зібрати їх докупи, мали б послужити за найпрозоріший сигнал усім притомним, що хтонь НЕ МОЖНА ЛИШАТИ В ЖИВИХ, Carthago delenda est (с) - он вони вже знов збираються повертати "вспять" сібірскіє рєкі, хто пам'ятає 1980-ті, - це все з одної чорної діри, та сама "божевільна сокира", що рубатиме куди їй дозволять сягнути, аж доки не розпадеться на друзки...)
На фото одна з картин Примаченко "чорнобильської серії" 1988 р.: таким, розповідала, їй наснився реактор у майбутньому - зарослим і заквітчаним, куди діти приходять з квітами, а душі загиблих прилітають пташками.
Царство Небесне Наталі Ходемчук. (Скільки не думаю про цю пару, стільки мені відлунює в пам'яті з Об'явлення Івана Богослова: "І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?"(с) - і далі щось про білу одежу й потребу ще трохи зачекати...)
Але це мертві можуть чекати. А живі знають - у Бога нема інших рук, окрім наших.
Zoya Kazanzhy
Позаминула страшна ніч в Києві. З жертвами, пораненими, руйнуваннями.
На фото, яке під постом, Сергій Власенко, рятувальник. 15 років із своїх 35, він працює в ДСНС. Зараз - начальник караула.
Тієї ночі він приїхав за викликом. І йому довелося гасити власну квартиру. Вона горіла після влучання «шахеда» у Києві…
В квартирі була мама Сергія, його дружина та двоє маленьких дітей - 5 років і 8 місяців.
Вони відреагували на тривогу, і залишились живими.
Квартира вигоріла вщент.
На другому фото Сергій стоїть у дитячій кімнаті своїх дітей.
Залізничний вокзал у місті Костянтинівка.
Ховаються у полях від FPV-дронів та КАБів й змінили графік роботи через вечірні атаки «Шахедами». Так нині працюють аграрії на Харківщині.
Колишній військовополонений Олексій Ануля відверто розповів про жахливі, системні катування та знущання, які він пережив у російському полоні. Олексій детально описує кілька годин полону, впродовж яких його били до смерті і знімали це на відео. Свідчення Олексія Анулі є потужним і беззаперечним доказом системних воєнних злочинів та порушення всіх міжнародних конвенцій російською федерацією.
Двічі наїхали на міни "Пелюстки" протягом ранку 13 листопада автівки екстреної медичної допомоги у Херсоні. Поранених немає, розповів кореспондентам Суспільного головний фельдшер Херсонського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Віталій Рудаков.
«Почали ходити чутки, що вже деяких знайомих забрали на підвал», – розповідає Анна, яка разом із доньками Софією та Марією (імена героїнь змінені з міркувань безпеки) на власні очі спостерігала, як росія поступово окуповує населені пункти Херсонщини.
Два роки родина прожила в умовах окупації. Про те, що відбувалося у місті, як російська армія й окупаційна влада захоплювали та закріплювалися у їхньому населеному пункті, і як окупантів зустрічали місцеві – у інтерв’ю.
Село Тернувате на Гуляйпільщині. Більшість людей з наближенням лінії фронту виїхали, але є й ті, котрі залишаються.
В ніч на 19 листопада росіяни вкотре масовано атакували Харків безпілотниками. Поранено 46 людей, серед них дві дівчинки 9 і 13 років. Пошкоджень зазнали будинки, крамниці, критична інфраструктура, громадський транспорт. Також зафіксовані влучання біля медзакладу та на подвір'ї школи.
Тернопіль росіяни атакували крилатими ракетами Х-101, випущеними з 6-ти літаків Ту-95МС і 4-х Ту-160. Станом на зараз, 26 людей були вбиті, в тому числі 3 дітей. Ще 93 людини, з них 18 дітей, постраждали. На даний час немає зв’язку ще з 22 людьми.
В ніч на 19 листопада російські війська атакували Львівську область ракетами та ударними безпілотниками. В результаті обстрілу пошкоджено енергетичний обʼєкт, виникли пожежі. Люди не постраждали.
Російський удар по знищив нове відділення Укрпошти, а також горіли цивільні склади. Про руйнування на одному з підприємств, розповіла його маркетингова директорка Христина Жук.
«БЕЗ ПУШКІНА НЕ БУЛО Б ПУТІНА! Агеєва про культурну отруту»
Віра Агеєва, літературознавиця, критикиня, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» — нова книга «Проти культурної амнезії», як Росія нав’язувала Україні власна історична пам’ять, важливість переіменування вулиць і реставрації колективної пам’яті, що об’єднує російськомовних і україномовних українців, зв’язок Пушкіна й Путіна, феномен Достоєвського, чому українці досі плекають російську культуру, протест Павла Тичини, міфи про «велику російську культуру» — теми розмови нового випуску «LIGA Подкаст».
Як енергетики на Донеччині відновлюють струм під прицілом російських дронів.