У День Українського Добровольця запрошую переглянути документальний фільм про військового Володимира «Макса» Герасима, який став на захист держави у найскладніші перші дні повномасштабного вторгнення. Він був не лише відважним бійцем, який віддав життя за Україну. Він популяризував історію України, опікувався живими історичними постатями і сам вписав своє ім'я в нашу історію. Над фільмом працювали побратими Володі, з яким вони у 112 окремій бригаді ТРО разом пройшли через запеклі бої російсько-української війни. Володимир Герасим один з найкращих людей України, бо без висування державі умов пішов її й нас усіх захищати. Ми всі у великому боргу перед ним та кожним, хто віддав своє життя за Україну. Слава кожному полеглому героєві!
Фурсова vs Реальність: Як російська пропаганда спотворює правду
Олена Фурсова жила в селі Лебедівка на Курщині, яке в серпні 2024 року перейшло під контроль ЗСУ. Українські військові допомогли її родині: організували пологи доньки, надавали гуманітарну допомогу та навіть допомогли евакуюватися в росію. Але, опинившись там, Фурсова почала поширювати відверту брехню про ЗСУ.
«Українські солдати допомогли, лікар воєнний. Якщо б не допомогли, то донька б могла померти», — казала вона в українським журналістам. Але в росії її слова зазвучали інакше: «Їм дали наказ вбивати всіх… Вони просто розстрілювали людей».
Ми показали ці кадри іншим мешканцям Лебедівки, які виїхали в безпечне місце на територію України. Їхня реакція — шок і обурення. «Як так можна брехати?!», — дивуються вони.
Дивіться у відео, як працює російська пропагандистська машина і чому навіть ті, кого врятували українські військові, стають її маріонетками.
Йому лише 19, а він вже Герой України, який врятував 21 життя старших за себе побратимів. Під час однієї з операцій Владу на псевдо «Студент» довелось взяти на себе командування не лише своїм, а й суміжним підрозділом. Без зв`язку, з обмеженою кількістю боєприпасів він зміг вивести людей з оточення. За це і отримав нагороду – Герой України. Тепер він наймолодший в прикордонній службі військовий, який має цю найвищу державну відзнаку. Саму нагороду з рук Президента він ще не отримав. Як хвилюється перед нагородженням та за що власне отримав звання Героя України – він розповів Радіо Свобода.
Ветеран Збройних сил України Віктор Кваша з села Зелений Гай Кіровоградської області у російському полоні пробув 15 місяців. Повернувся в Україну під час обміну військовополоненими 31 січня 2024 року. Тоді звільнили 207 військових. Суспільному розповів, коли почалося повномасштабне вторгнення він перебував за кордоном. Але одразу вирішив повернутися, щоб стати на захист України .
Понад 43 тисячі українських дітей на тимчасово окупованих територіях продовжують навчання в українських закладах освіти дистанційно. Що мотивує школярів робити це підпільно, попри ризики? Про свій досвід DW розповіли троє підлітків.
ЕКСКЛЮЗИВНИЙ РЕПОРТАЖ «Про наслідки деяких з операцій ми дізнавались уже постфактум. Коли це завершилось, пройшов якийсь час. Це як є шо згадать, нема що розказать, — не розрішають», — розповідає командир підрозділу БпАК 43-ї бригади «Скіф». Аліна Шеремета побувала на Харківському напрямку, щоб показати роботу аеророзвідників 43-ї артилерійської бригади і полку «Ахіллес», які у співпраці уражають цілі противника у тилу. «Ми працюємо з тими цілями, які знаходяться на оперативно-тактичній глибині. Тобто, це те, куди не може дотягнутися мавік, намагаємось дотягнутися ми», — каже «Бардо», командир роти 429 полку «Ахіллес». Які цілі вдалося знищити, і які найбільш дорогі з них? Як змусити «Панцир» згоріти на роботі? Та як одним БПЛА «Дартс» підпалити три «паливозапривники»? Дивіться у репортажі.
Екіпаж спецпідрозділу "Білі янголи" заїхав у село Миропілля на Сумщині, яке за 2 кілометри від Росії”, щоб евакуювати звідти людей, які залишили заявки. Російські обстріли села почастішали та активізувались, туди уже важко заїжджати – міст до села зірваний, тож заїхати можна тільки в об'їзд. Попри те, частина людей відмовляється виїжджати та залишаються у небезпеці.
Ми знову говоримо про те, як Росія роками формувала мережі агентів впливу за кордоном і аналізуємо методи, за якими працює ворог. Вивчаймо росію, бо ворога ми маємо знати краще ніж самих себе.
Серафим Гордієнко - військовослужбовець 14 полку СБС. Йому 22 роки. Встиг повоювати майже на усіх напрямках. Про найжирніші цілі, які довелось уразити, як змінилась війна за останні роки, чому Наполеон був би в шоці і як розвиваються сили безпілотних систем в Україні.
Весна 2015-го року. 62-річна Тетяна Теплюк долучається до "Азову" і переїжджає в Маріуполь. Бажання повернутися до військової медицини з'явилося в неї одразу після Революції гідності, де вона волонтерила в медпунктах, і початку російського вторгнення. В "Азов" Тетяну запросив похресник, тому вона отримала позивний "Хрещена". Велике інтерв’ю за посиланням.
Покровський напрямок – один з пріоритетних для російських військ. Втім, попри задіяні ресурси та значну кількість особового складу, просування окупантів тут зупинилось. Вже більше місяця вони не лише не захоплюють нових позицій, а подекуди й втрачають зайняті раніше. За словами прикордонників задіяних в обороні міста, зараз ворог докладає максимум зусиль аби ускладнити логістику, для чого масово застосовує дрони. Найбільше від ударів з повітря страждають мирні мешканці, які все ще залишаються в Покровську. Як зараз виглядає місто, що роблять прикордонники та інші Сили оборони аби зупинити ворога на підступах до міста і які «жирні» цілі вдалось вполювати на цьому напрямку бійцям ДПСУ
Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з Вірменії, у 2014 році - з окупації в Донецькій області, а у 2022 році - ледь пережив окупацію в Бердянську. Російські військові 43 дні тримали баптистського пастора у катівні через те, що він допомагав військовим і цивільним виїжджати на неокуповані території України. Чоловіка ледь не закатували до смерті, але потім відпустили. У Запоріжжі Азат продовжив свою волонтерську діяльність.
Хто заснував Одесу? Катерина Друга? Потьомкін? Дерібас? Коцюбій? Чи, може, Хаджибей? Сьогодні ми поговоримо про батьків та матерів-засновників. І нарешті розкажемо правду, яку від нас довго приховували…
«ІПсО і люди» – це проєкт Центру протидії дезінформації, де експерти аналізують інформаційні атаки ворога, що впливають на українське суспільство. У цьому випуску ми поспілкувалися з Іллею Чопоровим, актором Молодого театру. Говорили про феномен «Кабаре», український театр у світі та роль культури в часи війни. Основні теми випуску:
• Як TikTok впливає на розвиток українського театру.
• Чому «Кабаре» стало театральною сенсацією в Україні.
• Реакція іноземців на український театр і можливості для його розвитку. • Як війна впливає на сприйняття мистецтва та його роль у суспільстві.
• Чому демонтаж пам’ятника Катерині II став особистою подією для Іллі Чопорова.
Чому це інтерв’ю важливе: Це відверта розмова про український театр, його майбутнє та вплив війни на культуру. Ми поговорили про силу мистецтва, виклики, з якими стикаються актори, та про те, як Україна може змінити світову театральну сцену.
Ризик і смертельна небезпека в кожній операції. Так про свій батальйон "Братство" розповідає комбат Олексій Середюк з позивним "Боргезе". Його бійці знаходяться у підпорядкуванні Головного управління розвідки. А сам батальйон відрізняється своїм позиціонуванням і релігійними вподобаннями. Серед вимог до кандидатів, які хочуть приєднатися до підрозділу на першому місці – віра в Бога і відчайдушність. Історія підрозділу почалась 24 лютого 2022 року. З того часу бійці "Братства" брали участь в операціях починаючи від Києва та Енергодара закінчуючи рейдом в Крим та укріпленням оборони Покровська. Крім того "Боргезе" і його підрозділ були задіяні в секретних в завданнях стратегічного характеру. Про це і не тільки дивіться в інтерв'ю на каналі Ukrainian Witness.
Херсонець Дмитро Юрченко опинився у російському полоні 4 квітня 2022 року. Як потрапив туди, що пережив та як відновлює своє життя в невеликому інтерв’ю.
До повномасштабного вторгнення він був тут фітнес-тренером і ніколи не брав до рук зброї. 24 лютого 2022 року я прокинувся, як більшість, від вибухів і зрозумів: війна! Перші три дні думав, що робити. Я ж не був військовим і ніколи не тримав в руках зброї. Але розумів, що потрібно йти. Тоді ми зі знайомим записалися до ТрО. Про бойовий шлях пілота на позивний Сірий можна почитати за посиланням.
Олександра Матвійчук – одна із найвпливовіших жінок України та світу. Уже 11 років поспіль разом із «Центром громадянських свобод» вона збирає та документує свідчення українців про російські воєнні злочини та відстоює їхні права на світових майданчиках. У 2022 році ЦГС, який очолює Матвійчук, отримав Нобелівську премію миру. Така відзнака дісталась Україні вперше за всю її історію.
Чи є сенс боротися за права людей у світі, де система права показала себе недієвою?
Коли мають відбуватись суди над російським військово-політичним керівництвом: зараз чи після перемоги?
Та як прихід Трампа у Білий дім вплинув на міжнародне правосуддя й адвокацію питання допомоги України у світі?
11 років тому, 18 березня 2014 року, Сергій Кокурін став першим військовим, вбитим окупантами у сучасній російсько-українській війни.
Він загинув, захищаючи свою частину в Криму від російських окупантів. Його героїзм і вірність присязі стали символом боротьби за Україну та руйнуванням кремлівського міту про "безкровне воз'єднання півострову".
У День Українського Добровольця запрошую переглянути документальний фільм про військового Володимира «Макса» Герасима, який став на захист держави у найскладніші перші дні повномасштабного вторгнення. Він був не лише відважним бійцем, який віддав життя за Україну. Він популяризував історію України, опікувався живими історичними постатями і сам вписав своє ім'я в нашу історію. Над фільмом працювали побратими Володі, з яким вони у 112 окремій бригаді ТРО разом пройшли через запеклі бої російсько-української війни. Володимир Герасим один з найкращих людей України, бо без висування державі умов пішов її й нас усіх захищати. Ми всі у великому боргу перед ним та кожним, хто віддав своє життя за Україну. Слава кожному полеглому героєві!
Танкісти 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади розповіли про один із боїв в районі Часового Яру.
Фурсова vs Реальність: Як російська пропаганда спотворює правду
Олена Фурсова жила в селі Лебедівка на Курщині, яке в серпні 2024 року перейшло під контроль ЗСУ. Українські військові допомогли її родині: організували пологи доньки, надавали гуманітарну допомогу та навіть допомогли евакуюватися в росію. Але, опинившись там, Фурсова почала поширювати відверту брехню про ЗСУ.
«Українські солдати допомогли, лікар воєнний. Якщо б не допомогли, то донька б могла померти», — казала вона в українським журналістам. Але в росії її слова зазвучали інакше: «Їм дали наказ вбивати всіх… Вони просто розстрілювали людей».
Ми показали ці кадри іншим мешканцям Лебедівки, які виїхали в безпечне місце на територію України. Їхня реакція — шок і обурення. «Як так можна брехати?!», — дивуються вони.
Дивіться у відео, як працює російська пропагандистська машина і чому навіть ті, кого врятували українські військові, стають її маріонетками.
Йому лише 19, а він вже Герой України, який врятував 21 життя старших за себе побратимів. Під час однієї з операцій Владу на псевдо «Студент» довелось взяти на себе командування не лише своїм, а й суміжним підрозділом. Без зв`язку, з обмеженою кількістю боєприпасів він зміг вивести людей з оточення. За це і отримав нагороду – Герой України. Тепер він наймолодший в прикордонній службі військовий, який має цю найвищу державну відзнаку. Саму нагороду з рук Президента він ще не отримав. Як хвилюється перед нагородженням та за що власне отримав звання Героя України – він розповів Радіо Свобода.
Один і той самий росіянин з Суджі. І два різні світогляди
ЕКСКЛЮЗИВНИЙ РЕПОРТАЖ «Про наслідки деяких з операцій ми дізнавались уже постфактум. Коли це завершилось, пройшов якийсь час. Це як є шо згадать, нема що розказать, — не розрішають», — розповідає командир підрозділу БпАК 43-ї бригади «Скіф». Аліна Шеремета побувала на Харківському напрямку, щоб показати роботу аеророзвідників 43-ї артилерійської бригади і полку «Ахіллес», які у співпраці уражають цілі противника у тилу. «Ми працюємо з тими цілями, які знаходяться на оперативно-тактичній глибині. Тобто, це те, куди не може дотягнутися мавік, намагаємось дотягнутися ми», — каже «Бардо», командир роти 429 полку «Ахіллес». Які цілі вдалося знищити, і які найбільш дорогі з них? Як змусити «Панцир» згоріти на роботі? Та як одним БПЛА «Дартс» підпалити три «паливозапривники»? Дивіться у репортажі.
Екіпаж спецпідрозділу "Білі янголи" заїхав у село Миропілля на Сумщині, яке за 2 кілометри від Росії”, щоб евакуювати звідти людей, які залишили заявки. Російські обстріли села почастішали та активізувались, туди уже важко заїжджати – міст до села зірваний, тож заїхати можна тільки в об'їзд. Попри те, частина людей відмовляється виїжджати та залишаються у небезпеці.
Ми знову говоримо про те, як Росія роками формувала мережі агентів впливу за кордоном і аналізуємо методи, за якими працює ворог. Вивчаймо росію, бо ворога ми маємо знати краще ніж самих себе.
Тарас Ібрагімов, воєнний кореспондент про допити ФСБ та досвід висвітлення війни.
Весна 2015-го року. 62-річна Тетяна Теплюк долучається до "Азову" і переїжджає в Маріуполь. Бажання повернутися до військової медицини з'явилося в неї одразу після Революції гідності, де вона волонтерила в медпунктах, і початку російського вторгнення. В "Азов" Тетяну запросив похресник, тому вона отримала позивний "Хрещена". Велике інтерв’ю за посиланням.
Повна версія. Про закулісся Птахів Мадяра у лютому розповідав при скрипучих дверях воєнкору.
Покровський напрямок – один з пріоритетних для російських військ. Втім, попри задіяні ресурси та значну кількість особового складу, просування окупантів тут зупинилось. Вже більше місяця вони не лише не захоплюють нових позицій, а подекуди й втрачають зайняті раніше. За словами прикордонників задіяних в обороні міста, зараз ворог докладає максимум зусиль аби ускладнити логістику, для чого масово застосовує дрони. Найбільше від ударів з повітря страждають мирні мешканці, які все ще залишаються в Покровську. Як зараз виглядає місто, що роблять прикордонники та інші Сили оборони аби зупинити ворога на підступах до міста і які «жирні» цілі вдалось вполювати на цьому напрямку бійцям ДПСУ
Азат Азатян тричі за своє життя ставав переселенцем. У дитинстві виїхав з Вірменії, у 2014 році - з окупації в Донецькій області, а у 2022 році - ледь пережив окупацію в Бердянську. Російські військові 43 дні тримали баптистського пастора у катівні через те, що він допомагав військовим і цивільним виїжджати на неокуповані території України. Чоловіка ледь не закатували до смерті, але потім відпустили. У Запоріжжі Азат продовжив свою волонтерську діяльність.
Екіпаж артилеристів штурмового полку "Цунамі" працюють на Торецькому напрямку. Про будні та реалії військових в репортажі.
«ІПсО і люди» – це проєкт Центру протидії дезінформації, де експерти аналізують інформаційні атаки ворога, що впливають на українське суспільство. У цьому випуску ми поспілкувалися з Іллею Чопоровим, актором Молодого театру. Говорили про феномен «Кабаре», український театр у світі та роль культури в часи війни. Основні теми випуску:
• Як TikTok впливає на розвиток українського театру.
• Чому «Кабаре» стало театральною сенсацією в Україні.
• Реакція іноземців на український театр і можливості для його розвитку. • Як війна впливає на сприйняття мистецтва та його роль у суспільстві.
• Чому демонтаж пам’ятника Катерині II став особистою подією для Іллі Чопорова.
Чому це інтерв’ю важливе: Це відверта розмова про український театр, його майбутнє та вплив війни на культуру. Ми поговорили про силу мистецтва, виклики, з якими стикаються актори, та про те, як Україна може змінити світову театральну сцену.
Ризик і смертельна небезпека в кожній операції. Так про свій батальйон "Братство" розповідає комбат Олексій Середюк з позивним "Боргезе". Його бійці знаходяться у підпорядкуванні Головного управління розвідки. А сам батальйон відрізняється своїм позиціонуванням і релігійними вподобаннями. Серед вимог до кандидатів, які хочуть приєднатися до підрозділу на першому місці – віра в Бога і відчайдушність. Історія підрозділу почалась 24 лютого 2022 року. З того часу бійці "Братства" брали участь в операціях починаючи від Києва та Енергодара закінчуючи рейдом в Крим та укріпленням оборони Покровська. Крім того "Боргезе" і його підрозділ були задіяні в секретних в завданнях стратегічного характеру. Про це і не тільки дивіться в інтерв'ю на каналі Ukrainian Witness.
Херсонець Дмитро Юрченко опинився у російському полоні 4 квітня 2022 року. Як потрапив туди, що пережив та як відновлює своє життя в невеликому інтерв’ю.
До повномасштабного вторгнення він був тут фітнес-тренером і ніколи не брав до рук зброї. 24 лютого 2022 року я прокинувся, як більшість, від вибухів і зрозумів: війна! Перші три дні думав, що робити. Я ж не був військовим і ніколи не тримав в руках зброї. Але розумів, що потрібно йти. Тоді ми зі знайомим записалися до ТрО. Про бойовий шлях пілота на позивний Сірий можна почитати за посиланням.
Олександра Матвійчук – одна із найвпливовіших жінок України та світу. Уже 11 років поспіль разом із «Центром громадянських свобод» вона збирає та документує свідчення українців про російські воєнні злочини та відстоює їхні права на світових майданчиках. У 2022 році ЦГС, який очолює Матвійчук, отримав Нобелівську премію миру. Така відзнака дісталась Україні вперше за всю її історію.
Чи є сенс боротися за права людей у світі, де система права показала себе недієвою?
Коли мають відбуватись суди над російським військово-політичним керівництвом: зараз чи після перемоги?
Та як прихід Трампа у Білий дім вплинув на міжнародне правосуддя й адвокацію питання допомоги України у світі?
Український інститут національної пам'яті
1 дн. ·
11 років тому, 18 березня 2014 року, Сергій Кокурін став першим військовим, вбитим окупантами у сучасній російсько-українській війни.
Він загинув, захищаючи свою частину в Криму від російських окупантів. Його героїзм і вірність присязі стали символом боротьби за Україну та руйнуванням кремлівського міту про "безкровне воз'єднання півострову".
Гортайте та читайте більше про його подвиг і трагічні події того часу в межах нашої співпраці з Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
