У Кропивницькому внаслідок дронової атаки в ніч на 20 березня пошкоджені майже 70 приватних будинків. Також храм, школа та автомобілі. Російська армія вдарила по місту 21 безпілотником. Це найбільш масований обстріл міста з початку війни. Пошкодження після атаки РФ перевіряє комісія міської ради. Про це під час брифінгу сказав секретар міської ради Олег Колюка.
Вночі 20 березня російська армія масовано атакували Одесу та район безпілотниками. Постраждали троє людей, серед них неповнолітні. Є пошкодження цивільної інфраструктури, зокрема, житлової багатоповерхівки, ТЦ та магазинів. Також у трьох місцях Одеси спалахнули пожежі, є локальні аварійні відключення електроенергії у трьох районах міста, повідомив керівник ОВА Кіпер.
Подружжя херсонців Колесових - учасники мітингів спротиву, які відбувались у Херсоні під час окупації. На проукраїнські мітинги вони ходили з плакатом, який став одним із символів опору. Його намалювала їх молодша донька у березні 2022 року.
«Краще, Що Є» залишається незмінним Дмитро Шуров aka Pianoбой випускає нову версію пісні, що звучала у серцях слухачів ще з 2015 року Ми живемо у часи, коли більшість того, що було нашим звичним улюбленим життям, зруйновано. Ми всі втратили легкість свого серця, а кожен окремо втратив щось своє. Але є й те, що лишилось. Це й є - Краще, Що Є. Пісня написана у 2014-му, коли світ докорінно змінився, вона стала музичним відображенням пошуку сенсу у моменти невизначеності та болю. З роками вона жила на сцені, ставала пульсом концертів, одним із найсильніших моментів у лайвах Pianoбой. Сьогодні «Краще Що Є» повертається у новому звучанні, але з тим самим внутрішнім вогнем попередженням для всіх нас. Д.Ш. про пісню: "Я спіймав пісню з повітря першого року війни, коли ми вперше пірнули у чорну глибину невизначеності та болю, бо моя дружина з Донецька і там вона втратила усе. Тоді здавалося, що пелена ось-ось спаде з очей, і ми зрозуміємо, що є найкращим і найціннішим: життя своє та життя рідних, свобода бути собою й вільно розпоряджатись власним життям. Але шлях до себе неможливий без гірких випробувань. Він триватиме, поки ми дихаємо." Минуло 10 років. Шлях став довшим, випробування – жорсткішими, боротьба – зі всіма відтінками червоного. Але цією піснею Дмитро Шуров відправляє сигнал у Всесвіт – не загубити людяність у буремні часи, не дати пітьмі поглинути себе. Оригінальне відео створила режисерка-аніматорка Анастасія Фалілеєва. Воно про те, про що кожен з нас хоче кричати, але змушений мовчати та тримати за трьома замками підсвідомості. Візуальний спалах в памʼяті всього, що ми втратили та всього, що ми обовʼязково віднайдем в новому світі. Д.Ш. про кліп: “Таке слайд-шоу грає зараз в голові кожного українця. І хочется прокинутись і дізнатись, що все це був страшний сон. Але не пройшовши крізь пекло, не зрозумієш де твій рай і що твоє Краще, Що Є”
Марія Берлінська, волонтерка, ветеранка, керівниця Victory Drones, співзасновниця БФ Dignitas, засновниця Центру підтримки аеророзвідки: «У сильного є варіанти – виграти чи відійти вбік. Ми слабші, у нас немає варіантів – ми мусимо перемогти».
Ввечері 21 березня росіяни масовано атакувала Запоріжжя, внаслідок чого 3 людини загинули, ще 16 — дістали поранень. Всі загиблі члени однієї родини: батько та 14-річна дівчинка померли на місці, мати — після 10 годин у реанімації.
На вулицях Краснопілля майже немає людей. Розкидані уламки та будівельне сміття. Двері у Краснопільську селищну раду виламані та не закриваються. А від стін знищеного будинку культури йде дим.
Як проявляється єврейська ідентичність на тлі війни Росії проти Україні? Командир ЗСУ Ілля Шполянський з гордістю носить кіпу на фронті, але в Берліні, приїжджаючи до сім'ї, часом приховує її, побоюючись антисемітизму. Київський бізнесмен та філантроп Гарік Корогодський, відомий своїм ексцентричним стилем, пишається своєю приналежністю до єврейського народу. Члени його сім'ї стали жертвами масового вбивства євреїв нацистами в Бабиному Яру та стикалися з дискримінацією в СРСР. А також євреї у Польщі та Німеччині. Що вони відчувають зараз?
На вихідних соцмережі сколихнули дві історії про самоусвідомлення української молоді на тимчасово окупованих територіях.
Вісімнадцятилітній Іван Саранча спромігся виїхати з Луганська кружним шляхом, аби жити в Україні. Для цього довелося розробити конспіративний план, а передувала цьому ґрунтовна робота з критичного осмислення інформації — юнак розповідає про те, як у свої дванадцять почав спілкуватися в соцмережах з однолітками з Дніпра й дізнаватися про Майдан, Революцію Гідності та російську окупацію.
А видання The Guardian опублікувало матеріал про таємний читацький клуб, заснований підлітками на тимчасово окупованих територіях. Автори нагадують, що подібне було майже півтора століття тому — українська молодь кола Косачів, Старицьких і Лисенків мусила таємно збиратися в 1880-х, щоб обговорити українську поезію, остерігаючись жандармів. Детальніше за посиланням.
Впродовж тижня херсонський волонтер дядя Гриша збиратиме в Кропивницькому гроші для Сил оборони. Приїхав він напередодні. Розповів Суспільному, що містами та селищами України їздить повторно. Потрібні гроші на дрони. Ользі Склярук розказав, якими бригадами опікується та як його зустрічають у Кропивницькому.
В наш будинок було пряме влучання бпла, і зараз, коли емоції трохи вляглись, я хочу сказати про дуже важливе:
1. Саме перше і критичне. Мені здавалось, що на пожежних ми чекали не дуже довго, а вічність. А виявилось, що вони просто не змогли заїхати в наш двір через велику кількість по дурному запаркованих авто. Ми бачили як за цей час вогонь просто їв все навколо. Це не лише чиєсь майно, це величезний ризик для життя. Саме через цю ж причину у Дніпровському районі загинула жінка. Тож проведіть інспекцію власного двору, скооперуйтесь із сусідами і вирішіть питання проїзду, якщо воно залишається відкритим. Залишайте номер на авто навіть якщо паркуєтесь відповідно. Ви не знаєте, якого доступу потребуватимуть служби за необхідності.
2. Звільніть доступ до пожежних гідрантів на кожному з поверхів, перевірте наявність/термін придатності вогнегасників в підʼїзді. Сусіди почали ним гасити полумʼя в квартирах ще до приїзду пожежних.
3. Після падіння бпла, або його уламків, можливе ще повторне детонування частини боєприпасу або палива (у нас була ще низка вибухів після). Якщо ви хочете спуститись подивитись на уламки, або самостійно їх загасити, варто дуже ретельно це зважити.
4. При влучанні в будь-який із поверхів, патрульна поліція сприяє евакуації всіх мешканців даного підʼїзду на вулицю. За можливості не чекайте їх приїзду і виходьте самостійно. Тримайте поряд теплі речі та тривожну валізу (в першу чергу критичні ліки, документи та гроші), які можете швидко взяти із собою. Це превентивний захід у випадку обвалу, вибуху газу, неможливості приборкати вогонь тощо.
5. Якщо знаєте про сусідів, що потребують допомоги, допоможіть їм евакуюватись, або повідомте про них поліцію.
6. Не використовуйте для евакуації ліфт (також якщо ви бачите що система пошкоджена), скористайтесь сходами. Заздалегідь впевніться що всі сходові майданчики відкриті та немає обмежень для вільного пересування в разі потреби.
7. Якщо ви фізично в порядку, але погано почуваєтесь емоційно, ви завжди можете звернутись до лікарів швидкої допомоги щоб поговорити, заспокоїтись чи отримати відповідні ліки. Вони ще певний час залишаються на місці.
8. Прочитайте чат будинку. Можливо комусь потрібна допомога, або хтось її пропонує. В нас так зʼявилась низка повідомлень про запрошення сімей із дітьми перечекати після евакуації в теплі, а не на вулиці.
9. Не засліплюйте себе думкою, що це неможливо для вас. Я пішла за донькою, коли почула віддалені вибухи, як за інтуїцією. Підійшовши до неї в кімнату, я почула звук бпла, що стрімко наближався, і саме так чудом встигла добігти з нею до коридору до вибуху. Трохи більше року тому збита ракета впала біля дому батьків. Так що можливе навіть «бінго».
10. Які б ви не були сильні та сміливі, звертайтесь у випадку потреби до спеціалістів (психологи, психотерапевти, психіатри). Я завжди була певна, що я - кремінь. Але за ці кілька секунд, поки я бігла з донькою на руках в коридор, в мені щось зламалось.
Безкоштовна Лінія Національної психологічної асоціації — 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня)
Бережіть себе, донатьте і допомагайте людям навколо.
«У росіян не виходить взяти місто, тому намагаються його швидше розбити», — каже головний сержант роти 93 бригади «Єнот» журналістці Ані Калюжній. У цей момент на місто падає КАБ, і за ним одразу ще один.
Загалом за час зйомки на Покровськ впало 8 КАБів, а за добу – близько 40. «Перемир’я не буде, його не чути й не видно», – кажуть оператори дронів 93-ої. Саме БПЛА-шники тут в основному і знищують противника, щоб не підступити його до міста.
«Ми вбиваємо по 100-150 росіян в день на цьому напрямку», — підраховує командир бригади Шаміль Крутков. «Не треба тримати посадку до останнього діловода», — пояснює він свою стратегію в цій новій технологічній фазі війни. За час, що бригада на цьому напрямку, їхні цифри вражають. «1300 росіян за півтори посадки, 6 будівель і одну школу — нормальний такий размєн?» — питає комбриг.
Ділимося з вами 3 епізодом нашого подкасту «Машина часу Майдан» Під час роботи над однойменним ми записали багато інтервʼю з молоддю, яка пішла захищати Україну у лавах ЗСУ. 11 років тому, під час Революції Гідності, вони були ще дітьми та підлітками, а тепер — захищають Україну. Частиною їх розповідей ми ділимося з вами. Дякуємо 112-тій та 114-тій окремим бригадам територіальної оборони за допомогу у створенні випуску.
14-річна херсонка Вікторія Задніпряна заново вчиться тримати чашку, розчісувати волосся, чистити зуби. У вересні 2024 року будинок, де мешкає родина дівчини, обстріляли російські військові. Вона отримала поранення та втратила ліву руку. Зараз Вікторія проходить реабілітацію у Києві та готується до протезування. Свою історію дівчина та її мати розповіли кореспондентам Суспільного .
Прикордоння Сумщини. Школи, лікарні, будинки, інфраструктура - росіяни буквально все перетворюють на руїни.
Подружжя херсонців Колесових - учасники мітингів спротиву, які відбувались у Херсоні під час окупації. На проукраїнські мітинги вони ходили з плакатом, який став одним із символів опору. Його намалювала їх молодша донька у березні 2022 року.
«Краще, Що Є» залишається незмінним Дмитро Шуров aka Pianoбой випускає нову версію пісні, що звучала у серцях слухачів ще з 2015 року Ми живемо у часи, коли більшість того, що було нашим звичним улюбленим життям, зруйновано. Ми всі втратили легкість свого серця, а кожен окремо втратив щось своє. Але є й те, що лишилось. Це й є - Краще, Що Є. Пісня написана у 2014-му, коли світ докорінно змінився, вона стала музичним відображенням пошуку сенсу у моменти невизначеності та болю. З роками вона жила на сцені, ставала пульсом концертів, одним із найсильніших моментів у лайвах Pianoбой. Сьогодні «Краще Що Є» повертається у новому звучанні, але з тим самим внутрішнім вогнем попередженням для всіх нас. Д.Ш. про пісню: "Я спіймав пісню з повітря першого року війни, коли ми вперше пірнули у чорну глибину невизначеності та болю, бо моя дружина з Донецька і там вона втратила усе. Тоді здавалося, що пелена ось-ось спаде з очей, і ми зрозуміємо, що є найкращим і найціннішим: життя своє та життя рідних, свобода бути собою й вільно розпоряджатись власним життям. Але шлях до себе неможливий без гірких випробувань. Він триватиме, поки ми дихаємо." Минуло 10 років. Шлях став довшим, випробування – жорсткішими, боротьба – зі всіма відтінками червоного. Але цією піснею Дмитро Шуров відправляє сигнал у Всесвіт – не загубити людяність у буремні часи, не дати пітьмі поглинути себе. Оригінальне відео створила режисерка-аніматорка Анастасія Фалілеєва. Воно про те, про що кожен з нас хоче кричати, але змушений мовчати та тримати за трьома замками підсвідомості. Візуальний спалах в памʼяті всього, що ми втратили та всього, що ми обовʼязково віднайдем в новому світі. Д.Ш. про кліп: “Таке слайд-шоу грає зараз в голові кожного українця. І хочется прокинутись і дізнатись, що все це був страшний сон. Але не пройшовши крізь пекло, не зрозумієш де твій рай і що твоє Краще, Що Є”
Марія Берлінська, волонтерка, ветеранка, керівниця Victory Drones, співзасновниця БФ Dignitas, засновниця Центру підтримки аеророзвідки: «У сильного є варіанти – виграти чи відійти вбік. Ми слабші, у нас немає варіантів – ми мусимо перемогти».
«шафа ідентичностей»
пісочний годинник війни
жорсткий реалізм і тепла ванна пропаганди
власні психологічні капкани
коли Берлінська каже «все добре»
дофамінова голка і відповідальність Арестовича
«я не шукаю справедливості»
небезпечніше за ядерну зброю
цифрові концтабори
чи зможемо без США і якою ціною?
«магічні кулі, накопичені в тиші»
що змінилося на краще за три роки?
Ввечері 21 березня росіяни масовано атакувала Запоріжжя, внаслідок чого 3 людини загинули, ще 16 — дістали поранень. Всі загиблі члени однієї родини: батько та 14-річна дівчинка померли на місці, мати — після 10 годин у реанімації.
На вулицях Краснопілля майже немає людей. Розкидані уламки та будівельне сміття. Двері у Краснопільську селищну раду виламані та не закриваються. А від стін знищеного будинку культури йде дим.
“Поки твій голос чують у рацію – нічого не скінчено”. Історія одного виходу на дніпровські острови.
На вихідних соцмережі сколихнули дві історії про самоусвідомлення української молоді на тимчасово окупованих територіях.
Вісімнадцятилітній Іван Саранча спромігся виїхати з Луганська кружним шляхом, аби жити в Україні. Для цього довелося розробити конспіративний план, а передувала цьому ґрунтовна робота з критичного осмислення інформації — юнак розповідає про те, як у свої дванадцять почав спілкуватися в соцмережах з однолітками з Дніпра й дізнаватися про Майдан, Революцію Гідності та російську окупацію.
А видання The Guardian опублікувало матеріал про таємний читацький клуб, заснований підлітками на тимчасово окупованих територіях. Автори нагадують, що подібне було майже півтора століття тому — українська молодь кола Косачів, Старицьких і Лисенків мусила таємно збиратися в 1880-х, щоб обговорити українську поезію, остерігаючись жандармів. Детальніше за посиланням.
Diana Natkhir
В наш будинок було пряме влучання бпла, і зараз, коли емоції трохи вляглись, я хочу сказати про дуже важливе:
1. Саме перше і критичне. Мені здавалось, що на пожежних ми чекали не дуже довго, а вічність. А виявилось, що вони просто не змогли заїхати в наш двір через велику кількість по дурному запаркованих авто. Ми бачили як за цей час вогонь просто їв все навколо. Це не лише чиєсь майно, це величезний ризик для життя. Саме через цю ж причину у Дніпровському районі загинула жінка. Тож проведіть інспекцію власного двору, скооперуйтесь із сусідами і вирішіть питання проїзду, якщо воно залишається відкритим. Залишайте номер на авто навіть якщо паркуєтесь відповідно. Ви не знаєте, якого доступу потребуватимуть служби за необхідності.
2. Звільніть доступ до пожежних гідрантів на кожному з поверхів, перевірте наявність/термін придатності вогнегасників в підʼїзді. Сусіди почали ним гасити полумʼя в квартирах ще до приїзду пожежних.
3. Після падіння бпла, або його уламків, можливе ще повторне детонування частини боєприпасу або палива (у нас була ще низка вибухів після). Якщо ви хочете спуститись подивитись на уламки, або самостійно їх загасити, варто дуже ретельно це зважити.
4. При влучанні в будь-який із поверхів, патрульна поліція сприяє евакуації всіх мешканців даного підʼїзду на вулицю. За можливості не чекайте їх приїзду і виходьте самостійно. Тримайте поряд теплі речі та тривожну валізу (в першу чергу критичні ліки, документи та гроші), які можете швидко взяти із собою. Це превентивний захід у випадку обвалу, вибуху газу, неможливості приборкати вогонь тощо.
5. Якщо знаєте про сусідів, що потребують допомоги, допоможіть їм евакуюватись, або повідомте про них поліцію.
6. Не використовуйте для евакуації ліфт (також якщо ви бачите що система пошкоджена), скористайтесь сходами. Заздалегідь впевніться що всі сходові майданчики відкриті та немає обмежень для вільного пересування в разі потреби.
7. Якщо ви фізично в порядку, але погано почуваєтесь емоційно, ви завжди можете звернутись до лікарів швидкої допомоги щоб поговорити, заспокоїтись чи отримати відповідні ліки. Вони ще певний час залишаються на місці.
8. Прочитайте чат будинку. Можливо комусь потрібна допомога, або хтось її пропонує. В нас так зʼявилась низка повідомлень про запрошення сімей із дітьми перечекати після евакуації в теплі, а не на вулиці.
9. Не засліплюйте себе думкою, що це неможливо для вас. Я пішла за донькою, коли почула віддалені вибухи, як за інтуїцією. Підійшовши до неї в кімнату, я почула звук бпла, що стрімко наближався, і саме так чудом встигла добігти з нею до коридору до вибуху. Трохи більше року тому збита ракета впала біля дому батьків. Так що можливе навіть «бінго».
10. Які б ви не були сильні та сміливі, звертайтесь у випадку потреби до спеціалістів (психологи, психотерапевти, психіатри). Я завжди була певна, що я - кремінь. Але за ці кілька секунд, поки я бігла з донькою на руках в коридор, в мені щось зламалось.
Безкоштовна Лінія Національної психологічної асоціації — 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня)
Бережіть себе, донатьте і допомагайте людям навколо.
Але в першу чергу «маску на себе».
«У росіян не виходить взяти місто, тому намагаються його швидше розбити», — каже головний сержант роти 93 бригади «Єнот» журналістці Ані Калюжній. У цей момент на місто падає КАБ, і за ним одразу ще один.
Загалом за час зйомки на Покровськ впало 8 КАБів, а за добу – близько 40. «Перемир’я не буде, його не чути й не видно», – кажуть оператори дронів 93-ої. Саме БПЛА-шники тут в основному і знищують противника, щоб не підступити його до міста.
«Ми вбиваємо по 100-150 росіян в день на цьому напрямку», — підраховує командир бригади Шаміль Крутков. «Не треба тримати посадку до останнього діловода», — пояснює він свою стратегію в цій новій технологічній фазі війни. За час, що бригада на цьому напрямку, їхні цифри вражають. «1300 росіян за півтори посадки, 6 будівель і одну школу — нормальний такий размєн?» — питає комбриг.
Ракетний удар по Сумах. 106 людей поранено, серед них 23 дитини. В багатоповерхівках вибиті близько 4000 вікон, пошкоджені два дитячі садочки і школа.
Ділимося з вами 3 епізодом нашого подкасту «Машина часу Майдан» Під час роботи над однойменним ми записали багато інтервʼю з молоддю, яка пішла захищати Україну у лавах ЗСУ. 11 років тому, під час Революції Гідності, вони були ще дітьми та підлітками, а тепер — захищають Україну. Частиною їх розповідей ми ділимося з вами. Дякуємо 112-тій та 114-тій окремим бригадам територіальної оборони за допомогу у створенні випуску.