Після місяців важких бойових дій та страшних руйнувань на Високопільщині поступово відновлюється сільське господарство. Попри брак робочих рук, проблеми зі світлом та заміновані поля, життя тут триває.
Лелеки Грицько й Одарка з Пирятинського нацпарку на Полтавщині свого часу зібрали авдиторію з понад 100 країн світу. Стрім із лелечого гнізда став як популярний телесеріал для українців, а також «вікном в Україну» для тих, хто зараз не вдома. Цей стрім уже під час повномасштабної війни запустив зоолог Анатолій Подобайло. У цьому відео він розповідає, як влаштований нацпарк, хто ще тут живе і чому важливе екопросвітництво.
Центр ментального здоров'я. Тут проходять реабілітацію і лікування ті військовослужбовці, які пережили російський полон. Спершу, відверто розповіли вони, переживають радість від повернення, зустрічі з рідними. Обійми після розлуки, смак справжньої їжі, але потім приходить депресія, неспокій, спогади не покидають, а ще відсутній здоровий сон. Як дають собі раду після полону і катувань, які зазнали?
Головне – не видати себе. Так свою службу в піхоті описують військовослужбовці бригади НГУ "Буревій" Чіп та Самбіст. Про фронтовий побут піхоти, страх перед дронами, бойове братерство та життя між війною і цивілкою.
«Ховайтесь, КАБи» - перше, що почула знімальна група Суспільного у Васильківці на Дніпропетровщині. Понад 60 керованих авіабомб за тиждень. 60% жителів змушені виїхати. Селище - лише 90 км від Дніпра - перетворилося на одну з головних цілей російських КАБів. Місцевий ринок, будинки, школи, селищна рада - знищені.
Це підготовка до нового наступу на Дніпропетровщину чи Росію переслідує іншу мету?
З речником Сил оборони Півдня Владиславом Волошиним розбираємось, що насправді означає тактика масованих ударів по тиловій зоні і яка небезпека загрожує іншим громадам області. А із заступником командира 422 окремого батальйону безпілотних систем «Люфтваффе» Олексієм Шевченком — чи можливо захистити Васильківку від КАБів, чому РЕБ повністю не вирішує проблему,і чому швидкого рішення для прифронтових громад сьогодні не існує.
Попри постійні атаки, "Укрзалізниця" щодня перевозить тисячі пасажирів. Утім, працювати стає дедалі складніше: лише за один день у травні по її об'єктах завдали 23 удари. Як виглядає поїздка залізницею - DW проїхала одним із рейсів до прифронтового регіону.
«Мрію, щоб люди жили, не думаючи про те, що з ними станеться через 5 хвилин».
Їздили в Херсон — прифронтове місто, у якому вже немає безпечних районів, тільки ті, куди поки що прилітає рідше, ніж в інші. Бригада комунальників ремонтує дахи під прикриттям від дронів, семирічна дитина не реагує на вибухи, бо звикла, а двадцятирічний хлопець без страху обриває оптоволокно ворожого безпілотника, що летить по ринку — таким ми побачили місто
1941 рік. Радянська влада відступає, нацистська Німеччина просувається вглиб СРСР, а мирні люди опиняються між двома тоталітарними машинами.
У цьому випуску — про один із найбільших замовчуваних злочинів Другої світової: підрив Дніпрогесу у серпні 1941 року. Греблю підірвали не німці, як десятиліттями стверджувала радянська пропаганда, а радянські спецслужби — без попередження цивільних і власних військових. Гігантська хвиля накрила людей на Дніпрі, а кількість загиблих так і не була чесно підрахована.
Заховали автівки та пересіли на велосипеди, а всі справи намагаються вирішити до обіду – так до життя в умовах постійних російських атак пристосувалися жителі Семенівки на Чернігівщині.
Мала Токмачка — крихітне село на Запоріжжі, яке російська пропаганда "захопила" вже десятки разів. Але реальність для штурмових груп окупантів виявилася смертельною пасткою. Командування РФ кидає сюди колони бронетехніки, іноземних найманців та свіжі резерви, і вони безслідно зникають у степу. Чому дрібний струмок став для загарбників непрохідним бар'єром, а власні командири під дулом автоматів заганяють солдатів у танки? Воїн 118-ї бригади після 123 днів в окопах без жодного зв'язку з домом розповідає про те, як насправді тримається ця оборона. Як виглядає танковий бій на дистанції 700 метрів, коли екіпаж під обстрілом вистрілює свій останній снаряд? Що змушує ворожих солдатів кидати автомати та бігти 10 кілометрів під прицілом нашого дрона?
У цьому випуску подкасту CEO Club говоримо про культуру як стратегічний ресурс та елемент національної безпеки та стійкості. Як бізнес може системно сприяти розвитку культурного середовища та протидії ворожим наративам? Чому для майбутнього країни важливо будувати системні механізми підтримки культури?
Учасники розмови: — Євген Глібовицький, директор Інституту Фронтиру; — Владислав Троїцький, режисер, продюсер, засновник ГогольФест, ДахаБраха, Dakh Daughters і Nova Opera; — Юрій Кривошея, керівний партнер та президент «УКСТ Торонто-Київ», член Ради CEO Club 26/27.
У відео також розкриваються питання: — чому культура є основою української ідентичності; — яку роль відіграє бізнес у розвитку культурних проєктів; — яке місце займає культура серед пріоритетів держави; — які наративи про Україну звучать на міжнародній арені; — як можна використати культуру, щоб протидіяти російському впливу; — чому Україні необхідна інституціалізація стійкості; — де межа між культурою як інструментом стійкості і пропагандою; — як вибудувати системну взаємодію бізнесу та культурного сектору; — чому розвиток культури потребує довгострокового стратегічного підходу.
Історія спасіння та повернення до повноцінного життя пса Ральфа. Велика подяка всім причетним. Дуже рада була побачити клінику і доктора, які лікують моїх домашніх улюбленців вже багато років.
Живе у Херсоні та продовжує справу свого життя – розводить кролів-велетнів. Олександр Семенченко житель Широкої Балки. З рідного села він евакуювався у березні 2026 року. Згодом разом з волонтером Андрієм Пєтуховм, який допомагав чоловіку виїжджати, вернувся за тваринами. Як облаштувався у місті — у матеріалі Суспільного.
Суми зранку без світла та води через російську атаку швидкісними реактивними БПЛА. Пошкодження зафіксовані за сімома адресами: будинки, транспорт, інфраструктура. Постраждало 18 людей. Серед травмованих також двоє 1,5-місячних немовлят.
Вона могла виїхати за кордон. Натомість обрала волонтерство, евакуацію цивільних, а згодом — службу в Національній гвардії України.
Олена Максьом — капітан запасу НГУ, режисерка документального кіно та авторка фільму “Не питай мене, чи я вбивала” (2026), що отримав кілька нагород на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
У цій відвертій розмові говоримо про:
▪️ службу в бригадах НГУ на Луганщині й Бахмутському напрямку;
▪️ досвід жінки у війську; ▪️ побратимів, яких уже немає поруч;
▪️ воєнні злочини росіян;
▪️ документальний фільм “Не питай мене, чи я вбивала”;
«Ми захистили південь України і це суперкруто»..
Миколаїв — одне з найвіддаленіших від лінії бойового зіткнення прифронтових міст, де була наша знімальна команда. Воно багато пережило й показало, як може відстояти себе. 2022-го окупанти були вже на підступах до Миколаєва, зруйнували обстрілом будівлю ОДА й пошкодили систему водопостачання. Як, попри всі виклики, місто продовжує жити й розвиватися?
Міжнародна військово-морська оборонна конференція DIH Naval Forge, за словами організаторів, перший подібний захід в Україні, який присвяченій саме морським оборонним технологіям. Подія тривала два дні і складалась із лекційної, теоретичної частини та практичної частини, де розробники могли презентувати власні засоби. Одна із задач — це залучити міжнародних партнерів в Україну, аби посилити розвиток морських технології для Сил Оборони України. Мілітарний відвідав другий день DIH Naval Forge, поспілкувався із організаторами події, військовими та виробниками про морські дрони, нові розробки та успішні місії в Чорному морі проти росії, подробиці дивіться у репортажі.
росія посилює удари по Краматорську, намагаючись зробити місто непридатним для життя. Активно застосовуються керовані авіабомби, артилерія та дрони. Експерти зазначають, що наразі російські війська не мають достатньо сил для захоплення Краматорська, однак можуть дедалі інтенсивніше обстрілювати місто.
Після місяців важких бойових дій та страшних руйнувань на Високопільщині поступово відновлюється сільське господарство. Попри брак робочих рук, проблеми зі світлом та заміновані поля, життя тут триває.
22 червня російські військові атакували Запоріжжя. Поцілили по нежитловій будівлі — виникла пожежа, попередньо постраждалих немає.
Також армія РФ влучила у житловий будинок. Внаслідок атаки сталася пожежа: одна людина загинула, ще троє, серед них 11-річна дитина
Лелеки Грицько й Одарка з Пирятинського нацпарку на Полтавщині свого часу зібрали авдиторію з понад 100 країн світу. Стрім із лелечого гнізда став як популярний телесеріал для українців, а також «вікном в Україну» для тих, хто зараз не вдома. Цей стрім уже під час повномасштабної війни запустив зоолог Анатолій Подобайло. У цьому відео він розповідає, як влаштований нацпарк, хто ще тут живе і чому важливе екопросвітництво.
Центр ментального здоров'я. Тут проходять реабілітацію і лікування ті військовослужбовці, які пережили російський полон. Спершу, відверто розповіли вони, переживають радість від повернення, зустрічі з рідними. Обійми після розлуки, смак справжньої їжі, але потім приходить депресія, неспокій, спогади не покидають, а ще відсутній здоровий сон. Як дають собі раду після полону і катувань, які зазнали?
Головне – не видати себе. Так свою службу в піхоті описують військовослужбовці бригади НГУ "Буревій" Чіп та Самбіст. Про фронтовий побут піхоти, страх перед дронами, бойове братерство та життя між війною і цивілкою.
«Ховайтесь, КАБи» - перше, що почула знімальна група Суспільного у Васильківці на Дніпропетровщині. Понад 60 керованих авіабомб за тиждень. 60% жителів змушені виїхати. Селище - лише 90 км від Дніпра - перетворилося на одну з головних цілей російських КАБів. Місцевий ринок, будинки, школи, селищна рада - знищені.
Це підготовка до нового наступу на Дніпропетровщину чи Росію переслідує іншу мету?
З речником Сил оборони Півдня Владиславом Волошиним розбираємось, що насправді означає тактика масованих ударів по тиловій зоні і яка небезпека загрожує іншим громадам області. А із заступником командира 422 окремого батальйону безпілотних систем «Люфтваффе» Олексієм Шевченком — чи можливо захистити Васильківку від КАБів, чому РЕБ повністю не вирішує проблему,і чому швидкого рішення для прифронтових громад сьогодні не існує.
Командир батальйону «Аустер» 63-ї бригади Кос про те, як утримується Лиман і чому це місто стратегічно важливе.
Попри постійні атаки, "Укрзалізниця" щодня перевозить тисячі пасажирів. Утім, працювати стає дедалі складніше: лише за один день у травні по її об'єктах завдали 23 удари. Як виглядає поїздка залізницею - DW проїхала одним із рейсів до прифронтового регіону.
«Мрію, щоб люди жили, не думаючи про те, що з ними станеться через 5 хвилин».
Їздили в Херсон — прифронтове місто, у якому вже немає безпечних районів, тільки ті, куди поки що прилітає рідше, ніж в інші. Бригада комунальників ремонтує дахи під прикриттям від дронів, семирічна дитина не реагує на вибухи, бо звикла, а двадцятирічний хлопець без страху обриває оптоволокно ворожого безпілотника, що летить по ринку — таким ми побачили місто
1941 рік. Радянська влада відступає, нацистська Німеччина просувається вглиб СРСР, а мирні люди опиняються між двома тоталітарними машинами.
У цьому випуску — про один із найбільших замовчуваних злочинів Другої світової: підрив Дніпрогесу у серпні 1941 року. Греблю підірвали не німці, як десятиліттями стверджувала радянська пропаганда, а радянські спецслужби — без попередження цивільних і власних військових. Гігантська хвиля накрила людей на Дніпрі, а кількість загиблих так і не була чесно підрахована.
Заховали автівки та пересіли на велосипеди, а всі справи намагаються вирішити до обіду – так до життя в умовах постійних російських атак пристосувалися жителі Семенівки на Чернігівщині.
Мала Токмачка — крихітне село на Запоріжжі, яке російська пропаганда "захопила" вже десятки разів. Але реальність для штурмових груп окупантів виявилася смертельною пасткою. Командування РФ кидає сюди колони бронетехніки, іноземних найманців та свіжі резерви, і вони безслідно зникають у степу. Чому дрібний струмок став для загарбників непрохідним бар'єром, а власні командири під дулом автоматів заганяють солдатів у танки? Воїн 118-ї бригади після 123 днів в окопах без жодного зв'язку з домом розповідає про те, як насправді тримається ця оборона. Як виглядає танковий бій на дистанції 700 метрів, коли екіпаж під обстрілом вистрілює свій останній снаряд? Що змушує ворожих солдатів кидати автомати та бігти 10 кілометрів під прицілом нашого дрона?
Про історичні травми українців, нав’язані стереотипи, втому суспільства та роль культури у формуванні сучасної української ідентичності.
У цьому випуску подкасту CEO Club говоримо про культуру як стратегічний ресурс та елемент національної безпеки та стійкості. Як бізнес може системно сприяти розвитку культурного середовища та протидії ворожим наративам? Чому для майбутнього країни важливо будувати системні механізми підтримки культури?
Учасники розмови: — Євген Глібовицький, директор Інституту Фронтиру; — Владислав Троїцький, режисер, продюсер, засновник ГогольФест, ДахаБраха, Dakh Daughters і Nova Opera; — Юрій Кривошея, керівний партнер та президент «УКСТ Торонто-Київ», член Ради CEO Club 26/27.
У відео також розкриваються питання: — чому культура є основою української ідентичності; — яку роль відіграє бізнес у розвитку культурних проєктів; — яке місце займає культура серед пріоритетів держави; — які наративи про Україну звучать на міжнародній арені; — як можна використати культуру, щоб протидіяти російському впливу; — чому Україні необхідна інституціалізація стійкості; — де межа між культурою як інструментом стійкості і пропагандою; — як вибудувати системну взаємодію бізнесу та культурного сектору; — чому розвиток культури потребує довгострокового стратегічного підходу.
Історія спасіння та повернення до повноцінного життя пса Ральфа. Велика подяка всім причетним. Дуже рада була побачити клінику і доктора, які лікують моїх домашніх улюбленців вже багато років.
Живе у Херсоні та продовжує справу свого життя – розводить кролів-велетнів. Олександр Семенченко житель Широкої Балки. З рідного села він евакуювався у березні 2026 року. Згодом разом з волонтером Андрієм Пєтуховм, який допомагав чоловіку виїжджати, вернувся за тваринами. Як облаштувався у місті — у матеріалі Суспільного.
Суми зранку без світла та води через російську атаку швидкісними реактивними БПЛА. Пошкодження зафіксовані за сімома адресами: будинки, транспорт, інфраструктура. Постраждало 18 людей. Серед травмованих також двоє 1,5-місячних немовлят.
З російського полону повернули 160 українських військовослужбовців. Усі вони були в полоні ще з 2022 року.
Вона могла виїхати за кордон. Натомість обрала волонтерство, евакуацію цивільних, а згодом — службу в Національній гвардії України.
Олена Максьом — капітан запасу НГУ, режисерка документального кіно та авторка фільму “Не питай мене, чи я вбивала” (2026), що отримав кілька нагород на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
У цій відвертій розмові говоримо про:
▪️ службу в бригадах НГУ на Луганщині й Бахмутському напрямку;
▪️ досвід жінки у війську; ▪️ побратимів, яких уже немає поруч;
▪️ воєнні злочини росіян;
▪️ документальний фільм “Не питай мене, чи я вбивала”;
▪️ новий кінопроєкт.
«Ми захистили південь України і це суперкруто»..
Миколаїв — одне з найвіддаленіших від лінії бойового зіткнення прифронтових міст, де була наша знімальна команда. Воно багато пережило й показало, як може відстояти себе. 2022-го окупанти були вже на підступах до Миколаєва, зруйнували обстрілом будівлю ОДА й пошкодили систему водопостачання. Як, попри всі виклики, місто продовжує жити й розвиватися?
Міжнародна військово-морська оборонна конференція DIH Naval Forge, за словами організаторів, перший подібний захід в Україні, який присвяченій саме морським оборонним технологіям. Подія тривала два дні і складалась із лекційної, теоретичної частини та практичної частини, де розробники могли презентувати власні засоби. Одна із задач — це залучити міжнародних партнерів в Україну, аби посилити розвиток морських технології для Сил Оборони України. Мілітарний відвідав другий день DIH Naval Forge, поспілкувався із організаторами події, військовими та виробниками про морські дрони, нові розробки та успішні місії в Чорному морі проти росії, подробиці дивіться у репортажі.
росія посилює удари по Краматорську, намагаючись зробити місто непридатним для життя. Активно застосовуються керовані авіабомби, артилерія та дрони. Експерти зазначають, що наразі російські війська не мають достатньо сил для захоплення Краматорська, однак можуть дедалі інтенсивніше обстрілювати місто.