Асиметрична стратегія, яка полягала у відмові від класичних великих кораблів на користь високотехнологічних ударних дронів дала свій результат - не маючи власного потужного військового флоту, Україна змогла порушити домінування росіян на морі.
У ніч на 15 червня, близько першої години ночі, російський «Шахед» атакував Успенський собор Києво-Печерської лаври. Крім того, сталося займання будівлі Національного культурно-мистецького й музейного комплексу «Мистецький арсенал» на площі 1000 кв. м.
Добропілля ще донедавна вважалося тиловим містом. Сьогодні це один із ключових вузлів оборони Донеччини, на підходах до якого точаться дедалі запекліші бої. Росіяни намагаються перерізати логістику, засипають місто КАБами та полюють на кожен автомобіль ударними дронами. Саме сюди вирушає група бійців бригади НГУ "Кара-Даг", щоб доставити боєкомплект і провізію українським захисникам. Під час рейсу бронеавтомобіль "Новатор" наїжджає на протитанкову магнітну міну, скинуту російським дроном. Вибух зупиняє машину просто посеред маршруту. Але вантаж мусимо доставити! Далі йдемо пішки... Знімальній групі вдалося зафіксувати ці події та побачити, як сьогодні живе і воює Добропілля — місто, яке опинилося на шляху російського наступу. У репортажі — робота бійців "Кара-Дагу", історії місцевих мешканців, яких рятують із-під завалів та які гинуть, наслідки щоденних ударів по місту і... щасливий фінал із порятунком.
Йому 21. Він із Нової Зеландії — країни, де мирно, спокійно і яка дуже далеко від України. Але сьогодні Ківі служить у 23-й окремій механізованій бригаді 20 армійського корпусу оперативного командування Південь СВ ЗСУ та боронить нашу землю поруч з українськими воїнами. Свій позивний він обрав собі сам. Ківі — національний птах Нової Зеландії: не літає, але дуже сильний і може добряче вдарити. На передову з собою Ківі бере і свого маленького «побратима» Кенні Ківі — бойовий талісман, символ дому та моральної підтримки. Ківі — оператор дронів. Він працює з безпілотниками літакового типу, роторними системами, важкими бомбардувальниками Vampire та Mavic для розвідки. Його робота — бити ворога, допомагати побратимам і щодня бути там, де небезпека цілком реальна: ворожі FPV-дрони, обстріли, холод, багнюка, передова. Його часто питають, чому він приїхав так здалека. Відповідь проста: Україна воює не лише за своє існування. Це боротьба добра проти абсолютного зла, за міжнародне право, за правила і за майбутній мир. Ківі каже: він воює у 21 рік, щоб коли його дітям і онукам буде 21 — їм не довелося воювати. Українські побратими стали для нього родиною. Він каже, що тепер має мільйон братів і сестер — хоробрих чоловіків і жінок зі Збройних Сил України. Що довше Ківі живе в Україні, то більше закохується в нашу країну, мову, культуру й людей. І після перемоги він хоче залишитися тут — будувати майбутнє та допомагати відбудовувати Україну. Приклад Ківі доводить, що моральні принципи не повинні мати меж та кордонів.
Чотири російські балістичні ракети атакували Харків вчора вночі, одна з них влучила у 30 метрах від рятувальників та працівника департаменту надзвичайних ситуацій.
Неймовірна історія порятунку тварин на передовій! Бійці 118 окремої механізованої бригади ЗСУ провели унікальну повітряну евакуацію. Вони вивезли маленьких кошенят з-під Малої Токмачки за допомогою важкого безпілотника. Військові вирішили, що чотирилапим небезпечно залишатися поблизу лінії бойового зіткнення. Крім того, пухнасті могли випадково демаскувати позиції українських захисників. Оскільки наземний під'їзд до передових позицій біля Малої Токмачки був повністю неможливим, бійці 118 ОМБр вигадали нестандартний план. Тваринок вирішили перевезти в безпечне місце повітрям, обережно підчепивши їх до важкого дрона. Зараз кошенята вже підросли та перебувають у повній безпеці. Усі деталі цієї унікальної рятувальної операції, а також імена врятованих тваринок дізнаєтеся у сюжеті старшого лейтенанта Соломії Резнік для Армія Медіа. Дивіться відео до кінця!
Насті було лише 19 років, коли вона почала співпрацювати з росіянами. Здала їм свого батька і чоловіка. А ще, ловила українських військових, які, за її словами, тікали з «Азовсталі». Настя отримала 15 років ув'язнення. На суді проти неї свідчила вся сім’я. Майже 4 роки вона не бачила свою маленьку доньку.
Засуджена Вікторія Хвиль одна з трьох українок, яка отримала довічний термін за зраду своєї країни. Вікторія спілкувалася через телеграм зі співробітником ФСБ і передавала йому інформацію, яку той просив. Зокрема, здала розташування двох блокпостів та військової частини. Тепер Вікторія надіється, що її обміняють і вона зможе купити будиночок у Криму.
Ми розповідаємо про цих жінок у новому документальному фільмі «Балерини ФСБ». Це стрічка про те, як росіяни вербують українських жінок і чому ті погоджуються на співпрацю.
Щоб зрозуміти механіку вербування зсередини, журналісти провели експеримент та листувалися з кураторами. Чим це закінчилося — дивіться у новому фільмі журналістки Владислави Кобко, режисера Владислава Кравця та продюсерки Насті Станко.
Мілітарний виступив інформаційним партнером великої міжнародної конференції Naval Forge 2026, яку організували Defense Innovation Highway (DIH), Асоціація Морських дронів та Центр інновацій Збройних сил України.
Це відео - публічне інтерв’ю з Андрієм Максименком, начальником управління безпілотних систем ВМСУ.
Після російського удару по Одесі одна з квартир повністю вигоріла. У момент вибуху в помешканні перебувала родина з трьома дітьми. Вони прокинулися від вибуху, диму та вогню, який перекрив шлях до виходу. Унаслідок обстрілу квартира повністю знищена. Більше — у матеріалі.
Андрій та Костя разом зривали ворожі штурми за допомогою "Джавеліна". Удвох вони спалили 41 одиницю ворожої техніки. Найбільше — на Авдіївському та Великоновосілківському напрямку.
Бійці "Скелі" ледь не щодня беруть полонених, але особливим став Данило Лашко. Йому лише 18 років і контракт він підписав ще в 11 класі школи, випускні екзамени не здав, пішов воювати і все заради 3,5 мільйонів рублів. Йому обіцяли посаду в тилу, але першим бойовим завданням стало - розстріл українського бліндажу. Та забув школяр-вбивця про прикриття позицій дронами. Так окупант опинився в полоні. Кореспонденту ТСН Олександру Загородньому розказав свою історію і тепер 18-річний росіянин мріє, що його обміняють і комісують до мами.
Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
У першій серії оповідач фільму Юрій Макаров розкриває, як Україна після смерті Сталіна вступила в період значних соціальних трансформацій. Послаблення тоталітарного тиску співпало з масовою міграцією сільської молоді до міст, що створило унікальні умови для культурного синтезу. Молоді люди, які переїжджали до міст у пошуках нових можливостей, принесли з собою сільські традиції та почали переосмислювати їх у міському контексті.
У 50-ті роки XX століття відбувається справжнє відродження української пісні. З'являються твори, які стають символами епохи: велична «Києве мій», романтична «Шахтарочка» та зворушлива «Пісня про рушник». Ці пісні народилися з глибокого особистого переживання їхніх творців, серед яких особливе місце займають Платон Майборода та Андрій Малишко. Вони творили ці пісні не на замовлення, а за покликом серця, вкладаючи в них справжні почуття та переживання народу.
Проте за позірною свободою творчості приховувався пильний контроль з боку радянських спецслужб. Документи з архівів КДБ свідчать про постійне стеження за Андрієм Малишком, якого підозрювали у «націоналістичних настроях». Його листування перлюструвалося, розмови прослуховувалися, а творчість ретельно аналізувалася на предмет «антирадянських проявів». Це не завадило митцю створювати пісні, які знайшли шлях до сердець мільйонів українців.
Останки 4-х військовослужбовців росії та тіло бійця ЗСУ евакуювали з «кілзони» на Донецькому напрямку фронту пошуковці Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». На локації для пошуків йшли пішки понад 20 км під ударами російських дронів і, зважаючи на дистанційне мінування.
Як працюють дрони-перехоплювачі та чому вони стають дедалі важливішими у боротьбі з ворожими БпЛА? День із бійцями 38 окремої бригади морської піхоти та робота екіпажу зсередини.
Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
У другій серії оповідач фільму Юрій Макаров розкриває, як шістдесяті роки позначилися чітким розмежуванням між офіційною та справжньою творчістю. Композитори та поети були змушені створювати «правильні» пісні про партію та комсомол, але справжнє мистецтво народжувалося у «вільний від цього час». Саме тоді з'являлися пісні, які люди дійсно хотіли співати і слухати: про кохання, про рідний край, про особисті переживання.
Технологічний прогрес цього періоду суттєво вплинув на поширення української пісні. Поява транзисторних приймачів, довгограючих платівок, магнітофонів та електроінструментів зробила музику доступнішою для широкого загалу. Люди могли слухати улюблені пісні вдома, записувати їх, обмінюватися записами. Це створило паралельний офіційному простір музичного життя, де популярність пісні визначалася не ідеологічною правильністю, а її здатністю торкатися людських сердець.
Українські митці навчилися працювати у двох режимах: створювали офіційні твори, щоб відповідати вимогам системи, але свої найкращі творчі сили віддавали пісням, які писали для душі. Ці неофіційні твори, народжені з щирого натхнення, а не партійного замовлення, і стали справжньою класикою української естради. Сьогодні ми пам'ятаємо саме їх, а не пісні про партію та комсомол, що свідчить про справжню цінність мистецтва, створеного за покликом серця.
Вахтанг Кіпіані, офіцер хорунжої служби 2-го корпусу НГУ “Хартія”, головний редактор “Історичної правди”: “Головне ми зробили — ми зберегли державу. А держава — це просто як дефібрилятор: можемо кожного струсонути”. “Ти вже відповідальний не лише за себе, але й — як би це пафосно не звучало — за тих, кого нема. Нас набагато менше, ніж було на початку цієї війни. Ми за них живемо, але водночас ми і за них робимо щось хороше”. “Озброєний нейтралітет у питаннях історії (з Польщею): ви робите те, що ви вважаєте за доцільне, ми робимо те, що ми вважаємо за доцільне”.
Суми вкотре під щільним вогнем росіян: БПЛА, КАБи, далекобійне РСЗВ. Руйнують місто, позбавляють людей житла, вбивають. Тактика російського терору незмінна.
Асиметрична стратегія, яка полягала у відмові від класичних великих кораблів на користь високотехнологічних ударних дронів дала свій результат - не маючи власного потужного військового флоту, Україна змогла порушити домінування росіян на морі.
Сьогодні — Всесвітній день донора крові.
Чимало людей точно мають досвід донорства, регулярно або час від часу здаючи кров чи її компоненти.
Але не всі уявляють, що відбувається з нею далі та як саме вона рятує життя в зоні бойових дій.
Харків продовжує жити в умовах постійної загрози обстрілів. Останнім часом російські атаки дедалі частішають. Чи змінило це настрої містян?
Добропілля ще донедавна вважалося тиловим містом. Сьогодні це один із ключових вузлів оборони Донеччини, на підходах до якого точаться дедалі запекліші бої. Росіяни намагаються перерізати логістику, засипають місто КАБами та полюють на кожен автомобіль ударними дронами. Саме сюди вирушає група бійців бригади НГУ "Кара-Даг", щоб доставити боєкомплект і провізію українським захисникам. Під час рейсу бронеавтомобіль "Новатор" наїжджає на протитанкову магнітну міну, скинуту російським дроном. Вибух зупиняє машину просто посеред маршруту. Але вантаж мусимо доставити! Далі йдемо пішки... Знімальній групі вдалося зафіксувати ці події та побачити, як сьогодні живе і воює Добропілля — місто, яке опинилося на шляху російського наступу. У репортажі — робота бійців "Кара-Дагу", історії місцевих мешканців, яких рятують із-під завалів та які гинуть, наслідки щоденних ударів по місту і... щасливий фінал із порятунком.
Йому 21. Він із Нової Зеландії — країни, де мирно, спокійно і яка дуже далеко від України. Але сьогодні Ківі служить у 23-й окремій механізованій бригаді 20 армійського корпусу оперативного командування Південь СВ ЗСУ та боронить нашу землю поруч з українськими воїнами. Свій позивний він обрав собі сам. Ківі — національний птах Нової Зеландії: не літає, але дуже сильний і може добряче вдарити. На передову з собою Ківі бере і свого маленького «побратима» Кенні Ківі — бойовий талісман, символ дому та моральної підтримки. Ківі — оператор дронів. Він працює з безпілотниками літакового типу, роторними системами, важкими бомбардувальниками Vampire та Mavic для розвідки. Його робота — бити ворога, допомагати побратимам і щодня бути там, де небезпека цілком реальна: ворожі FPV-дрони, обстріли, холод, багнюка, передова. Його часто питають, чому він приїхав так здалека. Відповідь проста: Україна воює не лише за своє існування. Це боротьба добра проти абсолютного зла, за міжнародне право, за правила і за майбутній мир. Ківі каже: він воює у 21 рік, щоб коли його дітям і онукам буде 21 — їм не довелося воювати. Українські побратими стали для нього родиною. Він каже, що тепер має мільйон братів і сестер — хоробрих чоловіків і жінок зі Збройних Сил України. Що довше Ківі живе в Україні, то більше закохується в нашу країну, мову, культуру й людей. І після перемоги він хоче залишитися тут — будувати майбутнє та допомагати відбудовувати Україну. Приклад Ківі доводить, що моральні принципи не повинні мати меж та кордонів.
Чотири російські балістичні ракети атакували Харків вчора вночі, одна з них влучила у 30 метрах від рятувальників та працівника департаменту надзвичайних ситуацій.
Неймовірна історія порятунку тварин на передовій! Бійці 118 окремої механізованої бригади ЗСУ провели унікальну повітряну евакуацію. Вони вивезли маленьких кошенят з-під Малої Токмачки за допомогою важкого безпілотника. Військові вирішили, що чотирилапим небезпечно залишатися поблизу лінії бойового зіткнення. Крім того, пухнасті могли випадково демаскувати позиції українських захисників. Оскільки наземний під'їзд до передових позицій біля Малої Токмачки був повністю неможливим, бійці 118 ОМБр вигадали нестандартний план. Тваринок вирішили перевезти в безпечне місце повітрям, обережно підчепивши їх до важкого дрона. Зараз кошенята вже підросли та перебувають у повній безпеці. Усі деталі цієї унікальної рятувальної операції, а також імена врятованих тваринок дізнаєтеся у сюжеті старшого лейтенанта Соломії Резнік для Армія Медіа. Дивіться відео до кінця!
Насті було лише 19 років, коли вона почала співпрацювати з росіянами. Здала їм свого батька і чоловіка. А ще, ловила українських військових, які, за її словами, тікали з «Азовсталі». Настя отримала 15 років ув'язнення. На суді проти неї свідчила вся сім’я. Майже 4 роки вона не бачила свою маленьку доньку.
Засуджена Вікторія Хвиль одна з трьох українок, яка отримала довічний термін за зраду своєї країни. Вікторія спілкувалася через телеграм зі співробітником ФСБ і передавала йому інформацію, яку той просив. Зокрема, здала розташування двох блокпостів та військової частини. Тепер Вікторія надіється, що її обміняють і вона зможе купити будиночок у Криму.
Ми розповідаємо про цих жінок у новому документальному фільмі «Балерини ФСБ». Це стрічка про те, як росіяни вербують українських жінок і чому ті погоджуються на співпрацю.
Щоб зрозуміти механіку вербування зсередини, журналісти провели експеримент та листувалися з кураторами. Чим це закінчилося — дивіться у новому фільмі журналістки Владислави Кобко, режисера Владислава Кравця та продюсерки Насті Станко.
Мілітарний виступив інформаційним партнером великої міжнародної конференції Naval Forge 2026, яку організували Defense Innovation Highway (DIH), Асоціація Морських дронів та Центр інновацій Збройних сил України.
Це відео - публічне інтерв’ю з Андрієм Максименком, начальником управління безпілотних систем ВМСУ.
Говоримо про:
• Як розвивається дронова компонента ВМСУ?
• Не тільки напад, а й оборона
• Який запит до виробників?
• Що готує ворог
Вночі росіяни вже вкотре атакували Запоріжжя ударними безпілотниками. Внаслідок влучань виникли пожежі у житловому будинку та торговельному центрі.
Після російського удару по Одесі одна з квартир повністю вигоріла. У момент вибуху в помешканні перебувала родина з трьома дітьми. Вони прокинулися від вибуху, диму та вогню, який перекрив шлях до виходу. Унаслідок обстрілу квартира повністю знищена. Більше — у матеріалі.
Андрій та Костя разом зривали ворожі штурми за допомогою "Джавеліна". Удвох вони спалили 41 одиницю ворожої техніки. Найбільше — на Авдіївському та Великоновосілківському напрямку.
Бійці "Скелі" ледь не щодня беруть полонених, але особливим став Данило Лашко. Йому лише 18 років і контракт він підписав ще в 11 класі школи, випускні екзамени не здав, пішов воювати і все заради 3,5 мільйонів рублів. Йому обіцяли посаду в тилу, але першим бойовим завданням стало - розстріл українського бліндажу. Та забув школяр-вбивця про прикриття позицій дронами. Так окупант опинився в полоні. Кореспонденту ТСН Олександру Загородньому розказав свою історію і тепер 18-річний росіянин мріє, що його обміняють і комісують до мами.
Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
У першій серії оповідач фільму Юрій Макаров розкриває, як Україна після смерті Сталіна вступила в період значних соціальних трансформацій. Послаблення тоталітарного тиску співпало з масовою міграцією сільської молоді до міст, що створило унікальні умови для культурного синтезу. Молоді люди, які переїжджали до міст у пошуках нових можливостей, принесли з собою сільські традиції та почали переосмислювати їх у міському контексті.
У 50-ті роки XX століття відбувається справжнє відродження української пісні. З'являються твори, які стають символами епохи: велична «Києве мій», романтична «Шахтарочка» та зворушлива «Пісня про рушник». Ці пісні народилися з глибокого особистого переживання їхніх творців, серед яких особливе місце займають Платон Майборода та Андрій Малишко. Вони творили ці пісні не на замовлення, а за покликом серця, вкладаючи в них справжні почуття та переживання народу.
Проте за позірною свободою творчості приховувався пильний контроль з боку радянських спецслужб. Документи з архівів КДБ свідчать про постійне стеження за Андрієм Малишком, якого підозрювали у «націоналістичних настроях». Його листування перлюструвалося, розмови прослуховувалися, а творчість ретельно аналізувалася на предмет «антирадянських проявів». Це не завадило митцю створювати пісні, які знайшли шлях до сердець мільйонів українців.
Останки 4-х військовослужбовців росії та тіло бійця ЗСУ евакуювали з «кілзони» на Донецькому напрямку фронту пошуковці Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». На локації для пошуків йшли пішки понад 20 км під ударами російських дронів і, зважаючи на дистанційне мінування.
Як працюють дрони-перехоплювачі та чому вони стають дедалі важливішими у боротьбі з ворожими БпЛА? День із бійцями 38 окремої бригади морської піхоти та робота екіпажу зсередини.
Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
У другій серії оповідач фільму Юрій Макаров розкриває, як шістдесяті роки позначилися чітким розмежуванням між офіційною та справжньою творчістю. Композитори та поети були змушені створювати «правильні» пісні про партію та комсомол, але справжнє мистецтво народжувалося у «вільний від цього час». Саме тоді з'являлися пісні, які люди дійсно хотіли співати і слухати: про кохання, про рідний край, про особисті переживання.
Технологічний прогрес цього періоду суттєво вплинув на поширення української пісні. Поява транзисторних приймачів, довгограючих платівок, магнітофонів та електроінструментів зробила музику доступнішою для широкого загалу. Люди могли слухати улюблені пісні вдома, записувати їх, обмінюватися записами. Це створило паралельний офіційному простір музичного життя, де популярність пісні визначалася не ідеологічною правильністю, а її здатністю торкатися людських сердець.
Українські митці навчилися працювати у двох режимах: створювали офіційні твори, щоб відповідати вимогам системи, але свої найкращі творчі сили віддавали пісням, які писали для душі. Ці неофіційні твори, народжені з щирого натхнення, а не партійного замовлення, і стали справжньою класикою української естради. Сьогодні ми пам'ятаємо саме їх, а не пісні про партію та комсомол, що свідчить про справжню цінність мистецтва, створеного за покликом серця.
Вахтанг Кіпіані, офіцер хорунжої служби 2-го корпусу НГУ “Хартія”, головний редактор “Історичної правди”: “Головне ми зробили — ми зберегли державу. А держава — це просто як дефібрилятор: можемо кожного струсонути”. “Ти вже відповідальний не лише за себе, але й — як би це пафосно не звучало — за тих, кого нема. Нас набагато менше, ніж було на початку цієї війни. Ми за них живемо, але водночас ми і за них робимо щось хороше”. “Озброєний нейтралітет у питаннях історії (з Польщею): ви робите те, що ви вважаєте за доцільне, ми робимо те, що ми вважаємо за доцільне”.
Суми вкотре під щільним вогнем росіян: БПЛА, КАБи, далекобійне РСЗВ. Руйнують місто, позбавляють людей житла, вбивають. Тактика російського терору незмінна.