Подружжя українців заарештували у Білорусі за нібито тероризм, екстремізм та співпрацю з СБУ. Їх допитували, піддавали тортурам, щоб змусити зізнатись у шпигунстві. Серед методів допитів були погрози катуванням іншого з подружжя та шантаж дитиною. Під час утримання жінка перебувала у критичному стані та потребувала госпіталізації. Оксану та Віктора (їхні імена змінені з метою безпеки) змогли повернути в Україну: спершу дружину, і через деякий час чоловіка. Тепер вони намагаються відновити життя, яке було після білоруського увʼязнення.
З метою безпеки ми не показуємо їхніх облич. Деякі фрагменти розповіді можуть бути чутливими.
Фронт наближається до найбільшої агломерації Донеччини — Слов’янська і Краматорська. Одну з ділянок оборони на Слов’янському напрямку тримає 53-тя механізована бригада імені князя Володимира Мономаха.
Майстер традиційних народних інструментів Євген Макацьоба (Кобзар) у війську трохи більше року, а бойовий шлях охоплює кілька місяців. За цей час як піхотинець 78 ОДСШБр він зазнав поранення в руку і "незабутніх вражень" від боїв з корейцями. Його розповідь за посиланням.
Це відео про Краматорськ у вересні 2025 року, коли вокзал був людним, а вітряки цілими, але близькість до фронту відчувалася кількістю обстрілів. Під звуки «Шахедів» ветеран, морський піхотинець Гліб Стрижко розмовляє з жителями Краматорська про те, за що вони люблять своє місто і як воно змінюється. Громадський активіст Станіслав Чорногор розповідає про Краматорськ 1990-х, захоплення міста бойовиками й російськими військовими 2014-го. Військовослужбовець Дмитро, який родом зі сходу та воює поблизу Краматорська — про свою родину шахтарів та романтизацію Донбасу. Засновник відомого бренду Донеччини «Забой» Максим Лисенко — про рух ультрас та популярність футболок із символами сходу. Покажемо краєвиди, вулиці і парки Краматорська та його сміливість продовжувати життя. Це відео — перше у нашому новому проєкті «Прифронтові міста».
внаслідок російської атаки є постраждалі. Тривають пошуки людей під завалами.
Внаслідок атаки пошкоджено двоповерховий житловий будинок. За іншою адресою сталося руйнування квартири на другому поверсі двоповерхового будинку. Також зруйновано квартири з другого по четвертий поверхи у чотириповерховому житловому будинку. Через влучання у дев’ятиповерхівку виникли пожежі на четвертому та п’ятому поверхах. Пошкоджена культурно-релігійна споруда, вибито скління в сусідніх будівлях, пошкоджено автомобілі.
Епізод «Медіа» з циклу «Велика російська брехня» демонструє ключову роль засобів масової інформації для досягнення цілей російської пропаганди як всередині росії, так і загалом у світі.
#Одеса: до 3 осіб зросла кількість загиблих у зруйнованій внаслідок російської атаки житловій 4-поверхівці: під час розбору завалів рятувальники виявили тіло жінки
Ще 25 людей постраждали.
Аварійно-рятувальні та пошукові роботи завершені. На місці працювали 94 надзвичайники та 18 одиниць техніки ДСНС.
Марʼян Кушнір, воєнний кореспондент "Радіо Свобода", врятував 4-річну дівчинку під час атаки росіян на Київщину. Він миттєво відреагував на влучання дрона у його будинок: взяв тактичний рюкзак і побіг на верхній поверх, де спалахнула пожежа. Про це Марʼян Кушнір розповів в етері Суспільного. Він також розповів, як сусіди злагоджено діяли, щоб допомогти один одному після атаки.
В ніч з 27 на 28 січня Росія атакувала Київщину. Внаслідок обстрілу "шахед" влучив у будинок в Білогородці. Двоє людей, які були подружжям, загинули.
«Тіло тата лежало до травня під вікнами, тому що мама самотужки поховати не могла. Вона просила це зробити російських солдатів, але в них було інше завдання. Їх трупи не цікавили», — каже донька безвісти зниклого.
Доля великої кількості убитих маріупольців досі невідома. Через чотири роки їхні рідні продовжують шукати безвісти зниклих. Від окупаційної влади рідні отримують лише відписки. «Їм байдуже… Окрім нас самих, нікому й нічого не потрібно. Працюють приїжджі відряджені, їм байдуже — знайдеться людина чи ні», — розповідала нам мешканка Маріуполя.
Крутянський бій,як, мабуть, жодна інша подія років Української революції 1917-1921 рр., породив колосальну кількість міфів, легенд, домислів різного спрямування – від нестримної ґлорифікації до повного заперечення історичної ваги бою.
Насправді, бій під Крутами був епізодом збройного конфлікту між Українською Народною Республікою та радянською росією. Він відбувся 29 січня 1918 року (за даними Михайла Ковальчука – 30 січня) біля залізничної станції Крути.
У загальній уяві досі живе міф про 300 загиблих студентів і як перший простий аргумент наводиться вірш Павла Тичини, де є саме таке число. Хоча, насправді, вірш називається "Пам'яті тридцяти" і йдеться там про 30 учнів, похованих на Аскольдовій могилі.
У ніч на середу російський дрон поцілив у багатоповерхівку в Білогородці на Київщині. У цьому будинку живе фронтовий кореспондент Радіо Свобода Мар’ян Кушнір. Після удару «шахеда» він побачив пожежу на верхньому поверсі та побіг на допомогу.
Із квартири, куди влучив дрон, йому вдалося врятувати 4-річну дівчинку Мілану – Мар’ян виніс її на руках. Мама дівчинки Світлана та чоловік, із яким вона проживала, загинули. Дитина у безпеці: її забрали старший брат та рідний батько. Нині у брата Мілани саме день народження.
Вайчик — військовослужбовець 12-ї бригади НГУ. До війська чоловік пішов у 19 років. Після полону мав лише одну паузу — на лікування. А далі знову повернувся до своєї військової родини.
Другого лютого виповнюється два роки 158-й окремій механізованій бригаді. Вона почала формуватися на Чернігівщині, а зараз тримає оборону на Північно-Слобожанському напрямку.
Головний сержант батальйону 158 бригади — Олександр на псевдо Зулу родом з Київщини, дитинство та подальше життя провів у Вінницькій області. У лавах ЗСУ з 2015 року. Нагороджений орденом "За мужність" та Хрестом бойових заслуг. Його розповідь за посиланням.
У Запоріжжі російський безпілотник влучив у пологовий будинок. Удар стався 1 лютого близько 11:40. Внаслідок атаки на гінекологічному поверсі виникла пожежа. За даними голови Запорізької обласної військової адміністрації, постраждали щонайменше шестеро людей, зокрема дві жінки, які проходили огляд під час ворожого удару.
обрядовість в СССР — штучну систему ритуалів, за допомогою якої держава контролювала життя людини від народження до смерті. Як радянська влада витісняла релігійні традиції, підміняючи хрещення «октябринами» та «звєздинами», а церковний шлюб — стандартною процедурою в РАГСі з портретами партійних вождів.
Особливу увагу приділяємо традиційному совєтському весіллю — події, яка була не лише святом кохання, а й дзеркалом епохи. Дефіцит усього — від весільного одягу й обручок до алкоголю, талони з РАГСів, бюрократія, обов’язкові промови, уніфіковані ритуали, покладання квітів до пам’ятників і показова урочистість замість щирості.
У випуску розбираємо, як держава перетворила шлюб на ідеологічний інструмент, чому раннє одруження було соціальною нормою, як незареєстровані пари втрачали права, навіщо існував «холостяцький податок» і чому фіктивні шлюби стали масовим явищем. Пояснюємо, як через весілля, житло й «соціальні блага» система змушувала людину жити за заданим сценарієм.
Окремо торкаємося теми народження дітей без хрещення, дивних ідеологічних імен, а також совєтських похоронів — суміші комуністичної символіки, християнських традицій і побутових злиднів.
Це історія про життя в імперії, де навіть приватні моменти були справою держави, а ритуали — інструментом контролю, дисципліни й пропаганди.
Подружжя українців заарештували у Білорусі за нібито тероризм, екстремізм та співпрацю з СБУ. Їх допитували, піддавали тортурам, щоб змусити зізнатись у шпигунстві. Серед методів допитів були погрози катуванням іншого з подружжя та шантаж дитиною. Під час утримання жінка перебувала у критичному стані та потребувала госпіталізації. Оксану та Віктора (їхні імена змінені з метою безпеки) змогли повернути в Україну: спершу дружину, і через деякий час чоловіка. Тепер вони намагаються відновити життя, яке було після білоруського увʼязнення.
З метою безпеки ми не показуємо їхніх облич. Деякі фрагменти розповіді можуть бути чутливими.
Фронт наближається до найбільшої агломерації Донеччини — Слов’янська і Краматорська. Одну з ділянок оборони на Слов’янському напрямку тримає 53-тя механізована бригада імені князя Володимира Мономаха.
Майстер традиційних народних інструментів Євген Макацьоба (Кобзар) у війську трохи більше року, а бойовий шлях охоплює кілька місяців. За цей час як піхотинець 78 ОДСШБр він зазнав поранення в руку і "незабутніх вражень" від боїв з корейцями. Його розповідь за посиланням.
Це відео про Краматорськ у вересні 2025 року, коли вокзал був людним, а вітряки цілими, але близькість до фронту відчувалася кількістю обстрілів. Під звуки «Шахедів» ветеран, морський піхотинець Гліб Стрижко розмовляє з жителями Краматорська про те, за що вони люблять своє місто і як воно змінюється. Громадський активіст Станіслав Чорногор розповідає про Краматорськ 1990-х, захоплення міста бойовиками й російськими військовими 2014-го. Військовослужбовець Дмитро, який родом зі сходу та воює поблизу Краматорська — про свою родину шахтарів та романтизацію Донбасу. Засновник відомого бренду Донеччини «Забой» Максим Лисенко — про рух ультрас та популярність футболок із символами сходу. Покажемо краєвиди, вулиці і парки Краматорська та його сміливість продовжувати життя. Це відео — перше у нашому новому проєкті «Прифронтові міста».
внаслідок російської атаки є постраждалі. Тривають пошуки людей під завалами.
Внаслідок атаки пошкоджено двоповерховий житловий будинок. За іншою адресою сталося руйнування квартири на другому поверсі двоповерхового будинку. Також зруйновано квартири з другого по четвертий поверхи у чотириповерховому житловому будинку. Через влучання у дев’ятиповерхівку виникли пожежі на четвертому та п’ятому поверхах. Пошкоджена культурно-релігійна споруда, вибито скління в сусідніх будівлях, пошкоджено автомобілі.
Епізод «Медіа» з циклу «Велика російська брехня» демонструє ключову роль засобів масової інформації для досягнення цілей російської пропаганди як всередині росії, так і загалом у світі.
ДСНС України
4 год ·
#Одеса: до 3 осіб зросла кількість загиблих у зруйнованій внаслідок російської атаки житловій 4-поверхівці: під час розбору завалів рятувальники виявили тіло жінки
Ще 25 людей постраждали.
Аварійно-рятувальні та пошукові роботи завершені. На місці працювали 94 надзвичайники та 18 одиниць техніки ДСНС.
https://suspilne.media/kharkiv/1224910-troe-ludej-zaginuli-cerez-rosijskij-udar-po-pasazirskomu-poizdu-na-harkivsini-prokuratura/
Щонайменше троє людей загинули внаслідок російського влучання по пасажирському поїзду поблизу села Язикового Барвінківської громади 27 січня.
Про це о 20:22 повідомили в Харківській облпрокуратурі.
За даними слідчих, два влучання зафіксовано біля поїзду, ще одне — у вагон. У поїзді перебували понад 155 пасажирів.
Марʼян Кушнір, воєнний кореспондент "Радіо Свобода", врятував 4-річну дівчинку під час атаки росіян на Київщину. Він миттєво відреагував на влучання дрона у його будинок: взяв тактичний рюкзак і побіг на верхній поверх, де спалахнула пожежа. Про це Марʼян Кушнір розповів в етері Суспільного. Він також розповів, як сусіди злагоджено діяли, щоб допомогти один одному після атаки.
В ніч з 27 на 28 січня Росія атакувала Київщину. Внаслідок обстрілу "шахед" влучив у будинок в Білогородці. Двоє людей, які були подружжям, загинули.
«Тіло тата лежало до травня під вікнами, тому що мама самотужки поховати не могла. Вона просила це зробити російських солдатів, але в них було інше завдання. Їх трупи не цікавили», — каже донька безвісти зниклого.
Доля великої кількості убитих маріупольців досі невідома. Через чотири роки їхні рідні продовжують шукати безвісти зниклих. Від окупаційної влади рідні отримують лише відписки. «Їм байдуже… Окрім нас самих, нікому й нічого не потрібно. Працюють приїжджі відряджені, їм байдуже — знайдеться людина чи ні», — розповідала нам мешканка Маріуполя.
Крутянський бій, як, мабуть, жодна інша подія років Української революції 1917-1921 рр., породив колосальну кількість міфів, легенд, домислів різного спрямування – від нестримної ґлорифікації до повного заперечення історичної ваги бою.
Насправді, бій під Крутами був епізодом збройного конфлікту між Українською Народною Республікою та радянською росією. Він відбувся 29 січня 1918 року (за даними Михайла Ковальчука – 30 січня) біля залізничної станції Крути.
У загальній уяві досі живе міф про 300 загиблих студентів і як перший простий аргумент наводиться вірш Павла Тичини, де є саме таке число. Хоча, насправді, вірш називається "Пам'яті тридцяти" і йдеться там про 30 учнів, похованих на Аскольдовій могилі.
У ніч на середу російський дрон поцілив у багатоповерхівку в Білогородці на Київщині. У цьому будинку живе фронтовий кореспондент Радіо Свобода Мар’ян Кушнір. Після удару «шахеда» він побачив пожежу на верхньому поверсі та побіг на допомогу.
Із квартири, куди влучив дрон, йому вдалося врятувати 4-річну дівчинку Мілану – Мар’ян виніс її на руках. Мама дівчинки Світлана та чоловік, із яким вона проживала, загинули. Дитина у безпеці: її забрали старший брат та рідний батько. Нині у брата Мілани саме день народження.
Вайчик — військовослужбовець 12-ї бригади НГУ. До війська чоловік пішов у 19 років. Після полону мав лише одну паузу — на лікування. А далі знову повернувся до своєї військової родини.
Другого лютого виповнюється два роки 158-й окремій механізованій бригаді. Вона почала формуватися на Чернігівщині, а зараз тримає оборону на Північно-Слобожанському напрямку.
Головний сержант батальйону 158 бригади — Олександр на псевдо Зулу родом з Київщини, дитинство та подальше життя провів у Вінницькій області. У лавах ЗСУ з 2015 року. Нагороджений орденом "За мужність" та Хрестом бойових заслуг. Його розповідь за посиланням.
У Запоріжжі російський безпілотник влучив у пологовий будинок. Удар стався 1 лютого близько 11:40. Внаслідок атаки на гінекологічному поверсі виникла пожежа. За даними голови Запорізької обласної військової адміністрації, постраждали щонайменше шестеро людей, зокрема дві жінки, які проходили огляд під час ворожого удару.
обрядовість в СССР — штучну систему ритуалів, за допомогою якої держава контролювала життя людини від народження до смерті. Як радянська влада витісняла релігійні традиції, підміняючи хрещення «октябринами» та «звєздинами», а церковний шлюб — стандартною процедурою в РАГСі з портретами партійних вождів.
Особливу увагу приділяємо традиційному совєтському весіллю — події, яка була не лише святом кохання, а й дзеркалом епохи. Дефіцит усього — від весільного одягу й обручок до алкоголю, талони з РАГСів, бюрократія, обов’язкові промови, уніфіковані ритуали, покладання квітів до пам’ятників і показова урочистість замість щирості.
У випуску розбираємо, як держава перетворила шлюб на ідеологічний інструмент, чому раннє одруження було соціальною нормою, як незареєстровані пари втрачали права, навіщо існував «холостяцький податок» і чому фіктивні шлюби стали масовим явищем. Пояснюємо, як через весілля, житло й «соціальні блага» система змушувала людину жити за заданим сценарієм.
Окремо торкаємося теми народження дітей без хрещення, дивних ідеологічних імен, а також совєтських похоронів — суміші комуністичної символіки, християнських традицій і побутових злиднів.
Це історія про життя в імперії, де навіть приватні моменти були справою держави, а ритуали — інструментом контролю, дисципліни й пропаганди.