Що відчуває матір, сім синів якої пішли на війну? Це спеціальний випуск про унікальну історію бійців Третьої штурмової. Сім рідних братів, які стали побратимами, бо долучилися до захисту країни й обрали службу у лавах бригади. “Штурмувати посадки з рідним братом мені подобалося”, — хлопці згадують, як ухвалили рішення піти воювати. А також — перший обстріл, перше чергування в одному окопі та як продовжують турбуватися один про одного навіть на службі. У яких підрозділах служать зараз, чи впливають на службу родинні зв’язки та як реагували на рішення наймолодшого доєднатися, про мотивацію та поради тим, хто ще не у війську — дивіться у новому відео на нашому каналі!
Великодні паски — зі злаків розмінованих полів Миколаївщини та Херсонщини. У Дніпровському супермаркеті провели майстер-клас з випікання пасок. Фермер з Херсонської області Віталій Олексієнко каже: попри небезпеку, все одно працює на полях. Подробиці — у матеріалі Суспільного.
Богдан Кушнір, офіцер штурмового полку «Сафарі» Об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» про 35 днів в оточенні в Торецьку і щоденних 12-годинних штурмах російських військових.
«Її потрібно було зберегти — тоді б у нас не було війни, нас би поважали і боялися». Такі слова можна почути від більшості пересічних українців, а подекуди й від колишніх військових, які свого часу оперували найстрашнішою зброєю на планеті.
Ми категорично з цим не погоджуємося. Адже переконані: якби Україна залишила собі ядерну зброю, то перетворилася б щонайменше на Північну Корею чи Іран — на світового ізгоя в центрі Європи. А це — утопічний та нереалістичний сценарій.
Сталося так, як сталося. Звісно, розвиток подій міг би мати інший сценарій і залишити нам у спадок щось краще, ніж Будапештський меморандум. Про ядерну зброю України знято вже чимало, але ми, як завжди, зробили все по-своєму: заглибилися в руїни і хащі того, від чого колись тремтів увесь капіталістичний світ.
Ми не брали інтерв’ю у високопосадовців і міністрів. Натомість говорили з дядьками, на чиїх городах стояли ракети, здатні за лічені хвилини перетворити Землю на ядерний попіл. З тими, хто будував ці комплекси. З тими, хто потім розбирав державне майно на мільярди, що в одну мить стало "нічийним". Ми знайшли навіть російського полковника, який був готовий у будь-яку мить натиснути кнопку запуску — і знищити пів Європи. А сам при цьому випасав кіз і корів просто на ракетних шахтах, щоб хоч якось прогодувати себе й солдатів, які охороняли цю жахливу зброю. У 90-х він навіть ловив нашого президента, який ледь не впав до однієї з шахт (може, краще б і впав).
Коротко не вийшло — бо це справді велика, цікава й унікальна історія. Історія, розказана з руїн єдиної в Україні ракетної армії. Півтори години фільму, після яких кожен зробить власні висновки: чи могли ми зберегти ядерну зброю, і чи справді це унеможливило б нинішню війну.
Нудно точно не буде. Бо все — в стилі "без косметики та прикрас". Щиро і по-справжньому.
Суми. Дві ракети по центру міста. За медичною допомогою звернулись 117 осіб: 102 дорослих та 15 дітей. Наразі відомо про 34 загиблих, з них 2 дітей.
Найбільше жертв – від повторного удару балістичною ракетою типу “іскандер-М”/KN-23. Другий вибух стався приблизно в 200 метрах від місця першого влучання. Попередньо, ця російська ракета, була начинена осколковими елементами та вибухнула у повітрі.
Черговий воєнний злочин росії — удар балістикою по Сумах, вбивство цивільних українців. Багато людей йшли до церков у Вербну неділю, хтось повертався з богослужіння додому.
Ще один доказ безбожності огидної проклятої москви. Вже відомо, що злочинного удару по Сумах двома балістичними ракетами типу “іскандер-М”/KN-23 завдали російські розрахунки 112-ї та 448-ї ракетних бригад з території воронєжскої (н.п. ліскі) та курскої (н.п. лєженькі) областей держави-агресора відповідно.
Наша спільна справа зробити так, щоб жоден воєнний злочинець — від тих, хто давав накази, до тих, хто запускав ракети — не уникнув відплати.
13 квітня, у Вербну неділю, російські війська завдали балістичного ракетного удару по центру міста Суми. На момент виходу цього відео відомо про 32 загиблих (серед них — двоє дітей) і понад 80 поранених. Психологічні рани отримали мільйони. Як пережити черговий удар, якого завдала нам війна? Як можна казати про перемир’я, коли кількість жертв лише зростає? Як протистояти терору? Відповідає на ці питання та коментує те, що відбулося, військовий психолог Андрій Козінчук, який наразі перебуває в Сумах.
Унаслідок російської ракетної атаки по центру міста Суми 13 квітня 2025 року загинуло 35 людей, серед яких 11-річний хлопчик та 17-річний юнак. Поранено 120 людей: 105 дорослих та 15 дітей.
А це - Володимир Бойко, 69 років, мешканець Сум. Який не тільки вибрався з понівеченого автобуса живим, але й разом з молодим хлопцем (вочевидь, тим самим Кирилом, там у загальному шоці ніхто про імена не допитувався і в герої не записувався) відчинив руками двері, аби поранені могли вийти.
На фото умовно - Володя до обстрілів - і після.
Дальше нічого писати не хочу, лише цитати. Посилання на весь текст - у коментах. Суми, ви круті.
" Людей, переважно пенсійного віку, натрамбувалося дуже багато: людина до людини, плече до плеча. Частина людей їхала до ринку, а більшість — до Центрального кладовища...".
"- На обличчях у людей був абсолютний шок. Хтось був поранений, хтось повалився набік, у той момент мені важко було збагнути загальну картину, бо я і сам був у стані шоку.
Скло у дверях і вікнах вже було вибите, але самі двері не відчинялись. Якийсь молодий хлопець через вибиті вікна вискочив назовні. Спочатку він рефлекторно намагався втекти, але я йому крикнув: "Відчиняй двері!" - і він одразу повернувся, почав штовхати. Сам я смикав — нічого не виходить. Але коли він почав штовхати ззовні, я побачив, що двері трішки рухаються. Я йому кричу: "Штовхай, штовхай!" А сам у крові, усе на мені хлюпає...Але я тягнув на себе, а він штовхав від себе — і ми відкрили ті двері. Люди почали вибігати в різні сторони...".
"Я боявся, що автобус от-от вибухне, і ми всі згоримо. Теж вийшов, і те, що побачив — це важко описати словами. Лежала мертва дівчинка. Лежала жінка з абсолютно відірваною нижньою щелепою. Вона водила очима, я розумів, що від болю вона абсолютно у шоковому стані. Навколо лежали мертві тіла, відірвані кінцівки...".
"До мене підійшли якісь люди, сказали: "Сідайте сюди, зараз вас відвезуть у лікарню". Я не захотів; відчував, що поранення у мене не критичні. Піднявся трохи наверх по вулиці Кондратьєва і підняв руку, просячи підвезти мене. Довго ніхто не зупинявся, аж нарешті загальмував чолов’яга у мікробусі з написом "Хліб". Трішки оглянув мене з-заду, чи не забрудню я йому машину (сміється. — Є.К.), бо спереду я був весь залитий кров’ю. Посадив мене і довіз майже до дому....".
"Знаєте, мені сьогодні дзвонили десятки людей — і всі твердили одне: ми їх ненавидимо! Не було жодного панічного дзвінка типу "все пропало", треба бігти...Ні, десятки абсолютно різних людей повторювали одне: сволота! Ми їх ненавидимо!"...
На початку квітня українські військові вперше взяли в полон двох громадян Китаю. Вони воювали на боці росіян у Донецькій області. Їх спіймали в двох різних точках фронту. У китайських найманців при собі були документи, банківські картки та інші речі, що підтверджують їхню ідентичність. Загалом таких окупантів в армії РФ уже понад 150. Як вони потрапили на війну проти України? Яка в них була мотивація? Дивіться прескоференцію китайських полонених.
В момент ракетного удару по центру Сум 13 квітня Наталія Нартаєва була в машині, припаркованій на вулиці Петропавлівська, неподалік епіцентру вибуху. Жінка втратила руку, наразі вона в лікарні.
Зранку 14 квітня важка техніка розчищає проїжджу частину від уламків. А волонтери – забивають вибиті вибуховою хвилею вікна. Так сьогодні почався день у Сумах. Сумський державний університет, в будівлі якого влучили російські боєприпаси, зазнав шкоди на сотні мільйонів, повідомив ректор навчального закладу Василь Карпуша. Як триває ліквідація наслідків бачила знімальна група Суспільного.
Восьмеро людей отримали поранення внаслідок атаки безпілотниками по Одесі. Про це повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер. В одному з медичних закладів міста пошкоджені перекриття та скління, понівечена операційна. За словами заступника гендиректора установи Олександра Гладченка, пацієнти перебували у безпечних місцях і не постраждали. Також пошкоджень зазнали житлові будинки, цивільна інфраструктура, магістральна дорога та СТО.
"Це фактично склад використаних боєприпасів, які ми збирали з наших полів після розмінування". Так розповідає про землю, яку обробляє голова одного з фермерських господарств у Херсонському районі Равіль Джамалли. Цьогоріч він вперше від початку повномасштабного вторгнення засіяв поля. Про розмінування, відновлення господарства та плани на врожай 2025 фермер розповів кореспондентам Суспільного.
Гітлер підписали пакт Молотова-Ріббентропа — документ, який призвів до Другої світової війни і поділу України.
У відео дізнаєтесь про справжні наслідки цього договору для українського народу: окупацію, репресії, депортації.
Ця історія має прямий зв’язок із війною сьогодні.
Це ж, ви бачите, на людей іде полювання», – каже херсонський лікар-хірург Віталій Хомуха. У місцевій лікарні десятки поранених від скидів з дронів.
«Тут у всіх обставини одні — вийшов з дому, а він наді мною висить, скинув, я ногу взяв в руки», — згадує пацієнт місцевої лікарні Анатолій.
«Це якась забавка, що вони граються в якусь гру», — каже про російських операторів дронів ще один пацієнт Олександр, котрий втратив частину ноги.
Більше ніж тисяча цивільних постраждали від російських дронів на Херсонщині. Це і жінки, і діти, і будівельники, які лагодять будівлі, і люди на велосипедах. У матеріалі Каріни Бугайченко та Дениса Клименка показуємо обличчя росіян, які скидають вибухівки на голову мирним мешканцям Херсона. А також тих, хто бореться з цим терором
Студенти німецької кіноакадемії зняли фільм на підтримку українських дітей
Їхня мета — привернути увагу до впливу війни на українських дітей та зібрати 10 000 доларів на підтримку фонду «Голоси дітей», який надає психологічну допомогу найменшим українцям.
В основі короткометражки «If I Could Fly» («Якби я могла літати») — історія про 10-річну дівчинку, яка разом із молодшою сестрою змушена тікати від війни. Уві сні вона набуває здатності літати й вирушає на пошуки свого батька, який воює на фронті.
Фільм знятий за участі міжнародної команди митців та студентів Баден-Вюртемберзької кіноакадемії. Режисером стрічки став Александер Кюн (Alexander Kühn), а продюсером — Марко Генн (Marco Henn).
Чи знали ви, що більшість радянські казки — це не оригінальні твори, а перекручені й цензуровані версії західних історій? У цьому відео ми розбираємо, як радянська пропаганда змінювала зміст, персонажів і моральні посили таких казок, як Буратіно, Хоттабич, Незнайко, Айболить, Мурзилка та інші.
Страшна правда про те, що насправді читали наші батьки та як це впливало на ціле покоління дітей. Пориньте у захопливе розслідування викрадених дитячих історій.
Команда ТРО Медіа спільно з Військовою комендатурою на території рф презентує документальний фільм про те, чого боїться кремль – ПРАВДУ. Українські військові рятують цивільне населення... російської Курщини. Військова комендатура на території рф допомагає мешканцям прифронтових сіл, яких обстрілює їхня ж держава. Фільм знятий без прикрас, без вигадки. Лише факти, обличчя, голоси і правда - така, якою вона є. Це більше, ніж кіно. Це свідчення. Це — дзеркало, у яке має подивитися весь світ. Війна – це не тільки про героїзм і про мужність. Війна – це про людяність і гуманізм. Дивіться. Діліться. Говоріть про цей фільм уголос.
Відео з мамою, яка пригортає до себе маленьку доньку після балістичного удару в Сумах, розлетілося в мережі. Тетяна та Ліза були пасажирками автобуса, який опинився майже в епіцентрі вибуху. Обом вдалося вціліти після атаки на місто. Мама і донька збиралися до бабусі в гості. Тетяна пригадує, коли зайшли в транспорт, їм поступився місцем хлопчик. Це був Кирило, той самий школяр, який пізніше допоміг відкрити двері та врятувати людей. Як оговтатися після удару та як почуваються зараз, Тетяна розповіла Суспільному.
Що відчуває матір, сім синів якої пішли на війну? Це спеціальний випуск про унікальну історію бійців Третьої штурмової. Сім рідних братів, які стали побратимами, бо долучилися до захисту країни й обрали службу у лавах бригади. “Штурмувати посадки з рідним братом мені подобалося”, — хлопці згадують, як ухвалили рішення піти воювати. А також — перший обстріл, перше чергування в одному окопі та як продовжують турбуватися один про одного навіть на службі. У яких підрозділах служать зараз, чи впливають на службу родинні зв’язки та як реагували на рішення наймолодшого доєднатися, про мотивацію та поради тим, хто ще не у війську — дивіться у новому відео на нашому каналі!
Великодні паски — зі злаків розмінованих полів Миколаївщини та Херсонщини. У Дніпровському супермаркеті провели майстер-клас з випікання пасок. Фермер з Херсонської області Віталій Олексієнко каже: попри небезпеку, все одно працює на полях. Подробиці — у матеріалі Суспільного.
Богдан Кушнір, офіцер штурмового полку «Сафарі» Об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» про 35 днів в оточенні в Торецьку і щоденних 12-годинних штурмах російських військових.
Як працюють медики на Покровському напрямку в Донецькій області.
«Її потрібно було зберегти — тоді б у нас не було війни, нас би поважали і боялися». Такі слова можна почути від більшості пересічних українців, а подекуди й від колишніх військових, які свого часу оперували найстрашнішою зброєю на планеті.
Ми категорично з цим не погоджуємося. Адже переконані: якби Україна залишила собі ядерну зброю, то перетворилася б щонайменше на Північну Корею чи Іран — на світового ізгоя в центрі Європи. А це — утопічний та нереалістичний сценарій.
Сталося так, як сталося. Звісно, розвиток подій міг би мати інший сценарій і залишити нам у спадок щось краще, ніж Будапештський меморандум. Про ядерну зброю України знято вже чимало, але ми, як завжди, зробили все по-своєму: заглибилися в руїни і хащі того, від чого колись тремтів увесь капіталістичний світ.
Ми не брали інтерв’ю у високопосадовців і міністрів. Натомість говорили з дядьками, на чиїх городах стояли ракети, здатні за лічені хвилини перетворити Землю на ядерний попіл. З тими, хто будував ці комплекси. З тими, хто потім розбирав державне майно на мільярди, що в одну мить стало "нічийним". Ми знайшли навіть російського полковника, який був готовий у будь-яку мить натиснути кнопку запуску — і знищити пів Європи. А сам при цьому випасав кіз і корів просто на ракетних шахтах, щоб хоч якось прогодувати себе й солдатів, які охороняли цю жахливу зброю. У 90-х він навіть ловив нашого президента, який ледь не впав до однієї з шахт (може, краще б і впав).
Коротко не вийшло — бо це справді велика, цікава й унікальна історія. Історія, розказана з руїн єдиної в Україні ракетної армії. Півтори години фільму, після яких кожен зробить власні висновки: чи могли ми зберегти ядерну зброю, і чи справді це унеможливило б нинішню війну.
Нудно точно не буде. Бо все — в стилі "без косметики та прикрас". Щиро і по-справжньому.
Суми. Дві ракети по центру міста. За медичною допомогою звернулись 117 осіб: 102 дорослих та 15 дітей. Наразі відомо про 34 загиблих, з них 2 дітей.
Найбільше жертв – від повторного удару балістичною ракетою типу “іскандер-М”/KN-23. Другий вибух стався приблизно в 200 метрах від місця першого влучання. Попередньо, ця російська ракета, була начинена осколковими елементами та вибухнула у повітрі.
Кирило Буданов / Kyrylo Budanov
в місті Суми, Сумська область.
1h ·
Черговий воєнний злочин росії — удар балістикою по Сумах, вбивство цивільних українців. Багато людей йшли до церков у Вербну неділю, хтось повертався з богослужіння додому.
Ще один доказ безбожності огидної проклятої москви. Вже відомо, що злочинного удару по Сумах двома балістичними ракетами типу “іскандер-М”/KN-23 завдали російські розрахунки 112-ї та 448-ї ракетних бригад з території воронєжскої (н.п. ліскі) та курскої (н.п. лєженькі) областей держави-агресора відповідно.
Наша спільна справа зробити так, щоб жоден воєнний злочинець — від тих, хто давав накази, до тих, хто запускав ракети — не уникнув відплати.
Щирі співчуття рідним загиблих.
13 квітня, у Вербну неділю, російські війська завдали балістичного ракетного удару по центру міста Суми. На момент виходу цього відео відомо про 32 загиблих (серед них — двоє дітей) і понад 80 поранених. Психологічні рани отримали мільйони. Як пережити черговий удар, якого завдала нам війна? Як можна казати про перемир’я, коли кількість жертв лише зростає? Як протистояти терору? Відповідає на ці питання та коментує те, що відбулося, військовий психолог Андрій Козінчук, який наразі перебуває в Сумах.
Igor Gusev
5 год ·
Унаслідок російської ракетної атаки по центру міста Суми 13 квітня 2025 року загинуло 35 людей, серед яких 11-річний хлопчик та 17-річний юнак. Поранено 120 людей: 105 дорослих та 15 дітей.
Yevhen Kuzmenko
А це - Володимир Бойко, 69 років, мешканець Сум. Який не тільки вибрався з понівеченого автобуса живим, але й разом з молодим хлопцем (вочевидь, тим самим Кирилом, там у загальному шоці ніхто про імена не допитувався і в герої не записувався) відчинив руками двері, аби поранені могли вийти.
На фото умовно - Володя до обстрілів - і після.
Дальше нічого писати не хочу, лише цитати. Посилання на весь текст - у коментах. Суми, ви круті.
" Людей, переважно пенсійного віку, натрамбувалося дуже багато: людина до людини, плече до плеча. Частина людей їхала до ринку, а більшість — до Центрального кладовища...".
"- На обличчях у людей був абсолютний шок. Хтось був поранений, хтось повалився набік, у той момент мені важко було збагнути загальну картину, бо я і сам був у стані шоку.
Скло у дверях і вікнах вже було вибите, але самі двері не відчинялись. Якийсь молодий хлопець через вибиті вікна вискочив назовні. Спочатку він рефлекторно намагався втекти, але я йому крикнув: "Відчиняй двері!" - і він одразу повернувся, почав штовхати. Сам я смикав — нічого не виходить. Але коли він почав штовхати ззовні, я побачив, що двері трішки рухаються. Я йому кричу: "Штовхай, штовхай!" А сам у крові, усе на мені хлюпає...Але я тягнув на себе, а він штовхав від себе — і ми відкрили ті двері. Люди почали вибігати в різні сторони...".
"Я боявся, що автобус от-от вибухне, і ми всі згоримо. Теж вийшов, і те, що побачив — це важко описати словами. Лежала мертва дівчинка. Лежала жінка з абсолютно відірваною нижньою щелепою. Вона водила очима, я розумів, що від болю вона абсолютно у шоковому стані. Навколо лежали мертві тіла, відірвані кінцівки...".
"До мене підійшли якісь люди, сказали: "Сідайте сюди, зараз вас відвезуть у лікарню". Я не захотів; відчував, що поранення у мене не критичні. Піднявся трохи наверх по вулиці Кондратьєва і підняв руку, просячи підвезти мене. Довго ніхто не зупинявся, аж нарешті загальмував чолов’яга у мікробусі з написом "Хліб". Трішки оглянув мене з-заду, чи не забрудню я йому машину (сміється. — Є.К.), бо спереду я був весь залитий кров’ю. Посадив мене і довіз майже до дому....".
"Знаєте, мені сьогодні дзвонили десятки людей — і всі твердили одне: ми їх ненавидимо! Не було жодного панічного дзвінка типу "все пропало", треба бігти...Ні, десятки абсолютно різних людей повторювали одне: сволота! Ми їх ненавидимо!"...
Посилання на повний текст статті
На початку квітня українські військові вперше взяли в полон двох громадян Китаю. Вони воювали на боці росіян у Донецькій області. Їх спіймали в двох різних точках фронту. У китайських найманців при собі були документи, банківські картки та інші речі, що підтверджують їхню ідентичність. Загалом таких окупантів в армії РФ уже понад 150. Як вони потрапили на війну проти України? Яка в них була мотивація? Дивіться прескоференцію китайських полонених.
В момент ракетного удару по центру Сум 13 квітня Наталія Нартаєва була в машині, припаркованій на вулиці Петропавлівська, неподалік епіцентру вибуху. Жінка втратила руку, наразі вона в лікарні.
Зранку 14 квітня важка техніка розчищає проїжджу частину від уламків. А волонтери – забивають вибиті вибуховою хвилею вікна. Так сьогодні почався день у Сумах. Сумський державний університет, в будівлі якого влучили російські боєприпаси, зазнав шкоди на сотні мільйонів, повідомив ректор навчального закладу Василь Карпуша. Як триває ліквідація наслідків бачила знімальна група Суспільного.
Восьмеро людей отримали поранення внаслідок атаки безпілотниками по Одесі. Про це повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер. В одному з медичних закладів міста пошкоджені перекриття та скління, понівечена операційна. За словами заступника гендиректора установи Олександра Гладченка, пацієнти перебували у безпечних місцях і не постраждали. Також пошкоджень зазнали житлові будинки, цивільна інфраструктура, магістральна дорога та СТО.
"Це фактично склад використаних боєприпасів, які ми збирали з наших полів після розмінування". Так розповідає про землю, яку обробляє голова одного з фермерських господарств у Херсонському районі Равіль Джамалли. Цьогоріч він вперше від початку повномасштабного вторгнення засіяв поля. Про розмінування, відновлення господарства та плани на врожай 2025 фермер розповів кореспондентам Суспільного.
Гітлер підписали пакт Молотова-Ріббентропа — документ, який призвів до Другої світової війни і поділу України.
У відео дізнаєтесь про справжні наслідки цього договору для українського народу: окупацію, репресії, депортації.
Ця історія має прямий зв’язок із війною сьогодні.
Це ж, ви бачите, на людей іде полювання», – каже херсонський лікар-хірург Віталій Хомуха. У місцевій лікарні десятки поранених від скидів з дронів.
«Тут у всіх обставини одні — вийшов з дому, а він наді мною висить, скинув, я ногу взяв в руки», — згадує пацієнт місцевої лікарні Анатолій.
«Це якась забавка, що вони граються в якусь гру», — каже про російських операторів дронів ще один пацієнт Олександр, котрий втратив частину ноги.
Більше ніж тисяча цивільних постраждали від російських дронів на Херсонщині. Це і жінки, і діти, і будівельники, які лагодять будівлі, і люди на велосипедах. У матеріалі Каріни Бугайченко та Дениса Клименка показуємо обличчя росіян, які скидають вибухівки на голову мирним мешканцям Херсона. А також тих, хто бореться з цим терором
ШоТам?
5 квітня о 19:08 ·
Студенти німецької кіноакадемії зняли фільм на підтримку українських дітей
Їхня мета — привернути увагу до впливу війни на українських дітей та зібрати 10 000 доларів на підтримку фонду «Голоси дітей», який надає психологічну допомогу найменшим українцям.
В основі короткометражки «If I Could Fly» («Якби я могла літати») — історія про 10-річну дівчинку, яка разом із молодшою сестрою змушена тікати від війни. Уві сні вона набуває здатності літати й вирушає на пошуки свого батька, який воює на фронті.
Фільм знятий за участі міжнародної команди митців та студентів Баден-Вюртемберзької кіноакадемії. Режисером стрічки став Александер Кюн (Alexander Kühn), а продюсером — Марко Генн (Marco Henn).
Чи знали ви, що більшість радянські казки — це не оригінальні твори, а перекручені й цензуровані версії західних історій? У цьому відео ми розбираємо, як радянська пропаганда змінювала зміст, персонажів і моральні посили таких казок, як Буратіно, Хоттабич, Незнайко, Айболить, Мурзилка та інші.
Страшна правда про те, що насправді читали наші батьки та як це впливало на ціле покоління дітей. Пориньте у захопливе розслідування викрадених дитячих історій.
Покровськ - росіяни знищують місто КАБами, а логістичні шляхи до нього намагаються обрізати за допомогою FPV дронів.
Команда ТРО Медіа спільно з Військовою комендатурою на території рф презентує документальний фільм про те, чого боїться кремль – ПРАВДУ. Українські військові рятують цивільне населення... російської Курщини. Військова комендатура на території рф допомагає мешканцям прифронтових сіл, яких обстрілює їхня ж держава. Фільм знятий без прикрас, без вигадки. Лише факти, обличчя, голоси і правда - така, якою вона є. Це більше, ніж кіно. Це свідчення. Це — дзеркало, у яке має подивитися весь світ. Війна – це не тільки про героїзм і про мужність. Війна – це про людяність і гуманізм. Дивіться. Діліться. Говоріть про цей фільм уголос.
Відео з мамою, яка пригортає до себе маленьку доньку після балістичного удару в Сумах, розлетілося в мережі. Тетяна та Ліза були пасажирками автобуса, який опинився майже в епіцентрі вибуху. Обом вдалося вціліти після атаки на місто. Мама і донька збиралися до бабусі в гості. Тетяна пригадує, коли зайшли в транспорт, їм поступився місцем хлопчик. Це був Кирило, той самий школяр, який пізніше допоміг відкрити двері та врятувати людей. Як оговтатися після удару та як почуваються зараз, Тетяна розповіла Суспільному.
Чергова російська атака на Одесу. Пошкоджень зазнали житлові будинки, складські приміщення підприємств, аптека, церква. Є травмовані люди.