Сержант медроти 82-ої бригади Юрій Бондар, позивний Шаман. Він прийшов на війну добровольцем-парамедиком у 95-у бригаду: вивозив поранених з Донецького аеропорту, Дебальцевого, допомагав бійцям не тільки з медициною, а й загалом – чим міг. З повномасштабним наступом він мобілізувався і тепер офіційно служить у десантних військах. Інтерв’ю за посиланням.
5 ворожих БМП перетворилися на металобрухт, декілька десятків окупантів пішло на перегній в українській чорнозем на ділянці, яку обороняв командир відділення 1 Механізованої роти 32-ї бригади молодший сержант Андрій. З початку вересня до 23 жовтня його підрозділ стримував ворога під селом Іванівка Куп’янського району на Харківщині. Його розповідь за посиланням.
На Сумщину сьогодні росіяни скинули 7 керованих авіаційних бомб типу «КАБ». Загинуло троє осіб, ще четверо отримали поранення. Під завалами може перебувати жінка. Пошкоджено щонайменше чотири приватні житлові будинки, територія фермерського господарства та складське приміщення.
Загинуло 7 людей. В одному з приватних домоволодінь виявляли обвуглені тіла родини: чоловіка, дружини та їх трьох дітей: хлопчиків віком 7 місяців, 4 та 7 років. В іншому будинку загинуло подружжя: чоловік 66 років та його 65-річна дружина.
Також отримали поранення троє людей: 45-річний чоловік та двоє жінок 61 та 39 років. Понад 50 осіб вдалось врятувати.
За попередніми даними, БПЛА були запущені з території бєлгородської області росії.
До великої війни Віктор «Грут» був шеф-кухарем одного зі столичних ресторанів. Нині він — головний сержант мінометної батареї у 5 ОШБр. З цього теплого та напрочуд душевного інтерв’ю ви дізнаєтесь:
Як розповідати онукам про цю війну?
Про що говорять мінометники під час багатогодинних обстрілів?
Як війна змінила «Грута»?
Що таке «трагедії маленьких бульбашок»?
Якої шкоди може завдавати перегляд відео із вбивством росіян?
Ну і ключове: як головний сержант мінометної батареї готує борщ та що є головним його інгредієнтом? Спойлер: «Грут» поділився рецептом. Шукайте його у відео
Інтерв’ю з командиром добровольчого батальйону “Алга” 72 омсбр рф Тимуром Абдурахмановим, позивний “Шайтан”, якого взяли в полон бійці Третьої штурмової бригади під час звільнення Андріївки під Бахмутом. Він – єдиний російський комбат, якого у 2023 році взяли в полон ЗСУ.
Абдурахманов висунувся в Андріївку зі свого командно-спостережного пункту, думаючи, що там перебувають свої. Натомість туди вже зайшли бійці 3 ОШБр, які вщент розгромили добробат “Алга” та ще два батальйони 72 бригади рф.
Окупант родом з Дагестану, майор за званням, потомствений військовий. Формулює відповіді продумано і обережно, з розрахунку на повернення в рф і продовження служби в путінській армії.
Називає росію батьківщиною і водночас вважає національним героєм імама Шаміля, який керував визвольною боротьбою народів Кавказу проти російської імперії.
В інтерв’ю розповів чи підтримують в Дагестані повномасштабне вторгнення в Україну, що він сам думає про те, як влада обгрунтовує напад та чи побачив він в Україні нацистів.
“Я не бачив цього своїми очима. Я не можу казати про те, чого не бачив. Воюю я тут, але я не бачив, щоб валялись відрізані голови, прикручені до прапора росії”, – сказав він. За словами окупанта, основний фактор, що мотивує дагестанців йти на війну проти українців, – гроші.
“Основна мотивація – це грошова мотивація, ніде в Дагестані ви не зароблятимете 200 тисяч, а тут, з великим ризиком для життя, але ця можливість є”, – пояснює він і також додає, що ймовірність проголошення незалежності Дагестану навіть не розглядає. “Дагестан – дотаційна республіка. Ну відокремимось ми, наприклад, від росії, а на що ми жити далі будемо. Республіка без своєї економіки, виробництва, грубо кажучи, ми не виживемо”, – вважає окупант.
Що думає про боротьбу українців, як ставиться до Чеченських війн та якими для росії можуть будуть наслідки війни – дивіться у розмові з полоненим комбатом.
Лютий 2024. Донецька область. Мар'їнський напрямок. Останні кілька місяців росіяни активно намагаються прорвати тут нашу оборону. Найзапекліші бої тривають за село Новомихайлівка, окупанти намагаються зайти на його околиці. Оборону на цьому відрізку фронту вже півтора року тримає 79-та Таврійська десантно-штурмова бригада ЗСУ.
З початком повномасштабної війни мама 3-річного сина Анастасія Савка добровільно стала снайперкою ЗСУ. У 2023-му жінка дивом вижила в тяжкому бою, але втратила частину ноги. Під час реабілітації у рідному Львові вона познайомила DW із сином Яремою і розповіла, чому дитина мотивує її повернутися на фронт.
41 добу Владислав провів у заваленому підвалі на бойових позиціях. Без зв’язку, їжі, води, при мінусовій температурі. Спроби штурму росіянами щоразу були невдалими. «Вони постійно кричали, щоб я здавався» - сміється Владислав.
Нарешті на позицію вдалося пробратися побратимам Владислава. «Спочатку кричали туди в підвал через сміття. Він відгукнувся, але не виходив, називали його позивний. Коли виліз, був схудлий, чорний від окопних свічок і глини. Ледве стримував сльози, коли нас побачив» - розповідає події того дня побратим «Герич».
У цьому випуску — історії людей, які повернулися на Батьківщину, щоб волонтерити. Про Любов Шипович, яка жила в США, з 2014 року допомагала Україні, співзаснувавши організацію Razom for Ukraine, а з весни 2022 року живе в Україні й заснувала БФ Dignitas, щоб допомагати військовим не лише гуманітарно. Про операційну директорку БФ «Пацієнти України» Марію Грішину, яка повернулася в Запоріжжя із Сакартвело, де жила і працювала з 2011 року. А також про Олену Зенченко і Леся Якимчука, які навчалися й викладали в американському університеті, але повернулися до України і заснували організацію UA First Aid.
Усі ми різні, але усі – рівні. Про це йдеться у книжці "Сім уроків для Магдалени" Анастасії Мельниченко, видання якої підтримав Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).
Її герої – діти з інвалідністю та особливими освітніми потребами, які наділені суперсилами, хоча й потребують особливої уваги та підтримки.
Ця книжка – не про хвороби, а про спостереження і роздуми восьмирічної Магдалени, разом з якою навчаються діти з особливими освітніми потребами. Своїми історіями дівчинка доводить, що її однокласники, які мають порушення мовлення, слуху чи важкі захворювання, так само можуть навчатись і бути щасливими.
Книга складається з семи історій, кожна з яких розкриває певну проблему та показує, як легко все вирішується, коли є розуміння учителя та учнів.
Наприкінці кожного розділу є нотатки для вчителів з рекомендаціями та корисними порадами, як працювати та комунікувати з дітьми із суперсилою – тими, у кого особливі освітні потреби.
Ця книга покликана навчати, дивувати, мотивувати не боятися труднощів і показати, що інвалідність не є перешкодою для щасливого дитинства, навчання і спілкування.
Місто-руїна: це дослідження має стати потужною доказовою базою для Міжнародного трибуналу!
Human Rights Watch, SITU Research і Truth Hounds здійснили спільний проєкт і зробили аналіз руйнацій міста Маріуполь через повномасштабне вторгнення РФ, аби показати масштаби воєнних злочинів Росії на прикладі одного міста.
У цьому дослідженні є все: документування руйнувань, підрахунок загиблих та жахливі історії людей про боротьбу за виживання та масові поховання загиблих, а також, про те, яким спустошеним це місто стало під окупацією РФ.
За допомогою супутникових знімків, фото та відеофіксації проаналізували й зібрали докази воєнних злочинів РФ на українській землі. Росія чинить геноцид і хоче знищити всіх, хто ідентифікує себе як українець. Росія стерла з лиця землі наш квітучий Маріуполь і буде продовжувати це робити з іншими містами, якщо її не спинити. А країну-агресора може спинити лише сила та покарання.
Дякую всім причетним до цього аналізу, ви зробили велику справу для України, бо ваше дослідження стане доказовою базою для Міжнародного трибуналу аби покарати всіх за злочин геноциду проти українського народу, від вищого політичного і військового керівництва до солдатів, які безпосередньо виконували злочинні накази.
У 95-й бригаді працює єдина в ЗСУ польова піцерія. ЇЇ облаштували на базі польової кухні, яку військовослужбовці затрофеїли під Ізюмом у 2022 році. Кухня була пошкоджена і годилася тільки для запікання, але цього виявилося достатньо, щоб готувати по 250-300 піц на добу. У бригаді планують, що піцерія працюватиме на постійній основі, аби підіймати настрій військовослужбовцям, які повертаються з бойових позицій.
У ніч на 14 лютого 2024 року російські війська здійснили масовану ракетну атаку на місту Селидове на Донеччині. О 23:30 окупанти завдали удару по п’ятиповерховому житловому будинку, внаслідок чого зруйновано цілий під’їзд. Поранень різного ступеня тяжкості зазнали 5 осіб, серед яких троє дітей 7, 12 й 16 років. Також дістав тілесні ушкодження 52-річний чоловік, який проходив повз багатоповерхівку. Потерпілих із мінно-вибуховими травмами, переламами хребта, забоями, осколковими пораненнями доставлено до лікарні.
Вже о 01:00 армія держави-агресора обстріляла медичний заклад. Від влучання засобів ураження загинули троє цивільних – 38-річна жінка, котра перебувала в лікарні на зберіганні вагітності, та 36-річна матір з синочком 9 років. Також отримали травми 6 пацієнтів. Найстаршому – 76 років, наймолодшій крихітці завтра має виповнитись 6 місяців.
Російська пропаганда активно поширює рекламу про продаж житла в окупованому Маріуполі. Новоспечені рієлтори розповідають про зручне помешкання у розтрощених російськими ракетами маріупольських квартирах, де нещодавно жили українці. Насправді ж окупанти активно відбирають українські помешкання: переписують, продають, визнають «безхозним» та заселяють у квартири росіян. За останніми даними, які публікували у себе на сторінках окупанти, в Маріуполі близько 177 об’єктів визнані «безхозними». Тобто тепер їх будуть відчужувати та розпоряджатись ним за законами РФ. «Слідство.Інфо» зібрало свідчення маріупольців про реальну ситуацію з житлом в окупованому місці.
Я вже третій вечір читаю дітям «Острів скарбів» Стівенсона і вони задають багато цікавих питань. Як ви памʼятаєте, історія починається з того, що старий пірат Біллі Бонс зупиняється у заїзді «Адмірал Бенбоу» на узбережжі Корнуолла.
І от я пішла читати, хто ж цей адмірал, іменем якого названо заїзд. Він виявився офіцером королівського флоту. Та найбільше в його біографії мене зацікавив скандал із росіянами.
Джон Бенбоу винайняв у письменника і одного із засновників Лондонської Королівської спільноти Джона Івліна на три роки прекрасний маєток Сейс Корт із вишуканим інтерʼєром і доглянутим садом. Це розкішне місце знаходилось біля королівських доків, де будували найкращі англійські кораблі і командував ними Бенбоу.
Сад в маєтку Сейс Корт був одним із найгарніших в усій Англії. Заклавши його у 1653 році, господар дому Джон Івлін більше тридцяти років втілював тут всі інноваційні ідеї, які збирав під час мандрівок Європою. Одержимий садівництвом, він сам підстригав кущі і наводив красу, вирощуючи тут екзотичні рослини, що їх також привозив з-за кордону. У XVII сторіччі він переймався кліматичними змінами та очищенням лондонського повітря, а його сад був для нього казковим полем експериментів. Будинок називали втіхою очей для людей, що мають смак. Коротше, цяця-ляля, як каже мій батько.
Коли в 1698 році в Лондон прибуло російське посольство на чолі з Петром І, їх спочатку поселили в центрі біля Стренду. Але московити нарікали, що там дуже людно і бракує приватності, тож за наказом короля Вільяма ІІІ Джон Бенбоу пустив їх в будинок Сейс Корт. І згодом написав в королівську скарбницю скаргу на московських гостей з вимогою усе відшкодувати.
За якихось два з половиною місяці московити повністю знищили це диво. Цінні килими загидили вщент, вимастивши жиром і чорнилами. Меблі розгромили. Всі пʼятдесят вишуканих стільців зникли, підозрювали, що московити просто спалили їх. Так само знищили і картини, які використовували в якості цілей, вправляючись у стрільбі. Замки та три сотні віконних шибок були розбиті, штори і простирадла порвані на клапті. Навіть підлогу треба було стелити нову!
До розпачу власника, варвари не пожаліли навіть сад. Московити розважались тим, що пʼяними катали одне одного у садових візках, проштовхуючи їх крізь кущі та живоплоти, розчавлюючи та з коренем вивертаючи рослини (візки вони теж поламали, до речі). Мало того, вони пробили діру у садовій стіні, щоб швидше добиратись до королівських доків
З інспекцією прибув сам Крістофер Рен, знаменитий архітектор, що будував церкви, шпиталі, палаци, між іншим і собор святого Павла. Він підтвердив, що все знищено («жоден куточок дому не вцілів») і королю довелось відшкодувати власнику більш, як 350 фунтів, на той час неймовірна сума!
- боже, що ж це вони робили в тому будинку, щоб за два місяці його так знищити?
Юра, чоловік Світлани зауважує:
- просто були собою
От що буває, коли впускаєш у свій дім московитів.
ПС про цей візит до Лондона можна багато цікавого дізнатись, бо московити гуляли по всьому місту і нищили усе навіть в ресторанах. Вони і яхту пошкодили в Гринвічі, а потім нею ще й потрощили інші судна.
Максим Грищук: "Вони наступають по трупах своїх бійців, по залишках попередніх штурмових груп, яких майже не забирають".
Ми познайомились із Максимом Грищуком до повномасштабної фази війни, тоді він виконував обов’язки очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А коли спілкувались навесні 2022-го, він вже боронив Київ від ворога, був командиром гранатометного взводу. Згодом дізналася, що поїхав воювати на Харківщину, брав участь у визволенні Херсонщини, де й продовжує боронити нашу країну, вже командуючи ротою вогневої підтримки 112 бригади територіальної оборони. Повне інтерв’ю за посиланням.
Наприкінці 2021-го пара прикордонників — Аліна та Ілля — потрапила до Маріуполя, на службу в порту. З 24 лютого вони разом обороняли місто від російських військ. Згодом Ілля потрапив на завод Ілліча, а Аліна — на «Азовсталь».
12 квітня росіяни забрали Іллю в полон, його кохану Аліну — на місяць пізніше, 17 травня. Відтоді пара нічого не знала одне про одного. У жовтні 2022-го Аліну обміняли, Ілля ж в Україну потрапив лише у січні 2024-го, після 20 місяців у полоні.
«Я одразу подзвонив до батька, сказав, що мене обміняли, й перше, що я спитав: “Що з Аліною?”. Я нічого про неї не знав, вже багато разів її поховав, бо мені казали, що «Азовсталь» дуже обстрілювали», — розповідає Ілля.
Ми побували на околицях Бахмута між Хромовим та Часовим Яром. Росіяни наступають на цьому напрямку, а наші танкісти та артилеристи з 42 ОМБр їхні атаки відбивають. І роблять це із задоволенням, адже штурмують їх військові 217 парашутно-десантного полку, які відповідальні за звірства у Бучі, Ірпені та Гостомелі.
Сержант медроти 82-ої бригади Юрій Бондар, позивний Шаман. Він прийшов на війну добровольцем-парамедиком у 95-у бригаду: вивозив поранених з Донецького аеропорту, Дебальцевого, допомагав бійцям не тільки з медициною, а й загалом – чим міг. З повномасштабним наступом він мобілізувався і тепер офіційно служить у десантних військах. Інтерв’ю за посиланням.
5 ворожих БМП перетворилися на металобрухт, декілька десятків окупантів пішло на перегній в українській чорнозем на ділянці, яку обороняв командир відділення 1 Механізованої роти 32-ї бригади молодший сержант Андрій. З початку вересня до 23 жовтня його підрозділ стримував ворога під селом Іванівка Куп’янського району на Харківщині. Його розповідь за посиланням.
На Сумщину сьогодні росіяни скинули 7 керованих авіаційних бомб типу «КАБ». Загинуло троє осіб, ще четверо отримали поранення. Під завалами може перебувати жінка. Пошкоджено щонайменше чотири приватні житлові будинки, територія фермерського господарства та складське приміщення.
Вчора близько 22:50 росіяни завдали удари трьома безпілотниками по Харкову. Знищено обʼєкт критичної інфраструктури, відбувся виток дизельного палива, через що спалахнули масштабні пожежі у приватному житловому секторі. Повністю згоріли 15 житлових будинків.
Загинуло 7 людей. В одному з приватних домоволодінь виявляли обвуглені тіла родини: чоловіка, дружини та їх трьох дітей: хлопчиків віком 7 місяців, 4 та 7 років. В іншому будинку загинуло подружжя: чоловік 66 років та його 65-річна дружина.
Також отримали поранення троє людей: 45-річний чоловік та двоє жінок 61 та 39 років. Понад 50 осіб вдалось врятувати.
За попередніми даними, БПЛА були запущені з території бєлгородської області росії.
До великої війни Віктор «Грут» був шеф-кухарем одного зі столичних ресторанів. Нині він — головний сержант мінометної батареї у 5 ОШБр. З цього теплого та напрочуд душевного інтерв’ю ви дізнаєтесь:
Як розповідати онукам про цю війну?
Про що говорять мінометники під час багатогодинних обстрілів?
Як війна змінила «Грута»?
Що таке «трагедії маленьких бульбашок»?
Якої шкоди може завдавати перегляд відео із вбивством росіян?
Ну і ключове: як головний сержант мінометної батареї готує борщ та що є головним його інгредієнтом? Спойлер: «Грут» поділився рецептом. Шукайте його у відео
Інтерв’ю з командиром добровольчого батальйону “Алга” 72 омсбр рф Тимуром Абдурахмановим, позивний “Шайтан”, якого взяли в полон бійці Третьої штурмової бригади під час звільнення Андріївки під Бахмутом. Він – єдиний російський комбат, якого у 2023 році взяли в полон ЗСУ.
Абдурахманов висунувся в Андріївку зі свого командно-спостережного пункту, думаючи, що там перебувають свої. Натомість туди вже зайшли бійці 3 ОШБр, які вщент розгромили добробат “Алга” та ще два батальйони 72 бригади рф.
Окупант родом з Дагестану, майор за званням, потомствений військовий. Формулює відповіді продумано і обережно, з розрахунку на повернення в рф і продовження служби в путінській армії.
Називає росію батьківщиною і водночас вважає національним героєм імама Шаміля, який керував визвольною боротьбою народів Кавказу проти російської імперії.
В інтерв’ю розповів чи підтримують в Дагестані повномасштабне вторгнення в Україну, що він сам думає про те, як влада обгрунтовує напад та чи побачив він в Україні нацистів.
“Я не бачив цього своїми очима. Я не можу казати про те, чого не бачив. Воюю я тут, але я не бачив, щоб валялись відрізані голови, прикручені до прапора росії”, – сказав він. За словами окупанта, основний фактор, що мотивує дагестанців йти на війну проти українців, – гроші.
“Основна мотивація – це грошова мотивація, ніде в Дагестані ви не зароблятимете 200 тисяч, а тут, з великим ризиком для життя, але ця можливість є”, – пояснює він і також додає, що ймовірність проголошення незалежності Дагестану навіть не розглядає. “Дагестан – дотаційна республіка. Ну відокремимось ми, наприклад, від росії, а на що ми жити далі будемо. Республіка без своєї економіки, виробництва, грубо кажучи, ми не виживемо”, – вважає окупант.
Що думає про боротьбу українців, як ставиться до Чеченських війн та якими для росії можуть будуть наслідки війни – дивіться у розмові з полоненим комбатом.
Лютий 2024. Донецька область. Мар'їнський напрямок. Останні кілька місяців росіяни активно намагаються прорвати тут нашу оборону. Найзапекліші бої тривають за село Новомихайлівка, окупанти намагаються зайти на його околиці. Оборону на цьому відрізку фронту вже півтора року тримає 79-та Таврійська десантно-штурмова бригада ЗСУ.
93-тя ОМБр Холодний Яр. Де звучить наш вогонь, там зароджується воля.
41 добу Владислав провів у заваленому підвалі на бойових позиціях. Без зв’язку, їжі, води, при мінусовій температурі. Спроби штурму росіянами щоразу були невдалими. «Вони постійно кричали, щоб я здавався» - сміється Владислав.
Нарешті на позицію вдалося пробратися побратимам Владислава. «Спочатку кричали туди в підвал через сміття. Він відгукнувся, але не виходив, називали його позивний. Коли виліз, був схудлий, чорний від окопних свічок і глини. Ледве стримував сльози, коли нас побачив» - розповідає події того дня побратим «Герич».
У цьому випуску — історії людей, які повернулися на Батьківщину, щоб волонтерити. Про Любов Шипович, яка жила в США, з 2014 року допомагала Україні, співзаснувавши організацію Razom for Ukraine, а з весни 2022 року живе в Україні й заснувала БФ Dignitas, щоб допомагати військовим не лише гуманітарно. Про операційну директорку БФ «Пацієнти України» Марію Грішину, яка повернулася в Запоріжжя із Сакартвело, де жила і працювала з 2011 року. А також про Олену Зенченко і Леся Якимчука, які навчалися й викладали в американському університеті, але повернулися до України і заснували організацію UA First Aid.
Сім уроків для Магдалени
Усі ми різні, але усі – рівні. Про це йдеться у книжці "Сім уроків для Магдалени" Анастасії Мельниченко, видання якої підтримав Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).
Її герої – діти з інвалідністю та особливими освітніми потребами, які наділені суперсилами, хоча й потребують особливої уваги та підтримки.
Ця книжка – не про хвороби, а про спостереження і роздуми восьмирічної Магдалени, разом з якою навчаються діти з особливими освітніми потребами. Своїми історіями дівчинка доводить, що її однокласники, які мають порушення мовлення, слуху чи важкі захворювання, так само можуть навчатись і бути щасливими.
Книга складається з семи історій, кожна з яких розкриває певну проблему та показує, як легко все вирішується, коли є розуміння учителя та учнів.
Наприкінці кожного розділу є нотатки для вчителів з рекомендаціями та корисними порадами, як працювати та комунікувати з дітьми із суперсилою – тими, у кого особливі освітні потреби.
Ця книга покликана навчати, дивувати, мотивувати не боятися труднощів і показати, що інвалідність не є перешкодою для щасливого дитинства, навчання і спілкування.
Видання книги здійснено за підтримки Уряду Швеції
Книжку можна сачати тут
P.S. Авторка ілюстрацій Надія Кушнір, творчість якої знають всі поцінувачі Гуся
Омбудсман Лубінець Дмитро
Місто-руїна: це дослідження має стати потужною доказовою базою для Міжнародного трибуналу!
Human Rights Watch, SITU Research і Truth Hounds здійснили спільний проєкт і зробили аналіз руйнацій міста Маріуполь через повномасштабне вторгнення РФ, аби показати масштаби воєнних злочинів Росії на прикладі одного міста.
У цьому дослідженні є все: документування руйнувань, підрахунок загиблих та жахливі історії людей про боротьбу за виживання та масові поховання загиблих, а також, про те, яким спустошеним це місто стало під окупацією РФ.
За допомогою супутникових знімків, фото та відеофіксації проаналізували й зібрали докази воєнних злочинів РФ на українській землі. Росія чинить геноцид і хоче знищити всіх, хто ідентифікує себе як українець. Росія стерла з лиця землі наш квітучий Маріуполь і буде продовжувати це робити з іншими містами, якщо її не спинити. А країну-агресора може спинити лише сила та покарання.
Дякую всім причетним до цього аналізу, ви зробили велику справу для України, бо ваше дослідження стане доказовою базою для Міжнародного трибуналу аби покарати всіх за злочин геноциду проти українського народу, від вищого політичного і військового керівництва до солдатів, які безпосередньо виконували злочинні накази.
Репортаж з прикордоння. Звідси до території ворога так близько, що росіяни стріляють навіть з кулеметів. Яке воно, життя "на межі"?
У 95-й бригаді працює єдина в ЗСУ польова піцерія. ЇЇ облаштували на базі польової кухні, яку військовослужбовці затрофеїли під Ізюмом у 2022 році. Кухня була пошкоджена і годилася тільки для запікання, але цього виявилося достатньо, щоб готувати по 250-300 піц на добу. У бригаді планують, що піцерія працюватиме на постійній основі, аби підіймати настрій військовослужбовцям, які повертаються з бойових позицій.
У ніч на 14 лютого 2024 року російські війська здійснили масовану ракетну атаку на місту Селидове на Донеччині. О 23:30 окупанти завдали удару по п’ятиповерховому житловому будинку, внаслідок чого зруйновано цілий під’їзд. Поранень різного ступеня тяжкості зазнали 5 осіб, серед яких троє дітей 7, 12 й 16 років. Також дістав тілесні ушкодження 52-річний чоловік, який проходив повз багатоповерхівку. Потерпілих із мінно-вибуховими травмами, переламами хребта, забоями, осколковими пораненнями доставлено до лікарні.
Вже о 01:00 армія держави-агресора обстріляла медичний заклад. Від влучання засобів ураження загинули троє цивільних – 38-річна жінка, котра перебувала в лікарні на зберіганні вагітності, та 36-річна матір з синочком 9 років. Також отримали травми 6 пацієнтів. Найстаршому – 76 років, наймолодшій крихітці завтра має виповнитись 6 місяців.
Російська пропаганда активно поширює рекламу про продаж житла в окупованому Маріуполі. Новоспечені рієлтори розповідають про зручне помешкання у розтрощених російськими ракетами маріупольських квартирах, де нещодавно жили українці. Насправді ж окупанти активно відбирають українські помешкання: переписують, продають, визнають «безхозним» та заселяють у квартири росіян. За останніми даними, які публікували у себе на сторінках окупанти, в Маріуполі близько 177 об’єктів визнані «безхозними». Тобто тепер їх будуть відчужувати та розпоряджатись ним за законами РФ. «Слідство.Інфо» зібрало свідчення маріупольців про реальну ситуацію з житлом в окупованому місці.
Антиподи з заступником командира Третьої штурмової Родіоном Кудряшовим. Його телеграм канал
Зовсім нічого не змінилось. Горгона Бобровицька
2 д. ·
Оце я знайшла!
Як Петро І знищив будинок у Лондоні.
Я вже третій вечір читаю дітям «Острів скарбів» Стівенсона і вони задають багато цікавих питань. Як ви памʼятаєте, історія починається з того, що старий пірат Біллі Бонс зупиняється у заїзді «Адмірал Бенбоу» на узбережжі Корнуолла.
І от я пішла читати, хто ж цей адмірал, іменем якого названо заїзд. Він виявився офіцером королівського флоту. Та найбільше в його біографії мене зацікавив скандал із росіянами.
Джон Бенбоу винайняв у письменника і одного із засновників Лондонської Королівської спільноти Джона Івліна на три роки прекрасний маєток Сейс Корт із вишуканим інтерʼєром і доглянутим садом. Це розкішне місце знаходилось біля королівських доків, де будували найкращі англійські кораблі і командував ними Бенбоу.
Сад в маєтку Сейс Корт був одним із найгарніших в усій Англії. Заклавши його у 1653 році, господар дому Джон Івлін більше тридцяти років втілював тут всі інноваційні ідеї, які збирав під час мандрівок Європою. Одержимий садівництвом, він сам підстригав кущі і наводив красу, вирощуючи тут екзотичні рослини, що їх також привозив з-за кордону. У XVII сторіччі він переймався кліматичними змінами та очищенням лондонського повітря, а його сад був для нього казковим полем експериментів. Будинок називали втіхою очей для людей, що мають смак. Коротше, цяця-ляля, як каже мій батько.
Коли в 1698 році в Лондон прибуло російське посольство на чолі з Петром І, їх спочатку поселили в центрі біля Стренду. Але московити нарікали, що там дуже людно і бракує приватності, тож за наказом короля Вільяма ІІІ Джон Бенбоу пустив їх в будинок Сейс Корт. І згодом написав в королівську скарбницю скаргу на московських гостей з вимогою усе відшкодувати.
За якихось два з половиною місяці московити повністю знищили це диво. Цінні килими загидили вщент, вимастивши жиром і чорнилами. Меблі розгромили. Всі пʼятдесят вишуканих стільців зникли, підозрювали, що московити просто спалили їх. Так само знищили і картини, які використовували в якості цілей, вправляючись у стрільбі. Замки та три сотні віконних шибок були розбиті, штори і простирадла порвані на клапті. Навіть підлогу треба було стелити нову!
До розпачу власника, варвари не пожаліли навіть сад. Московити розважались тим, що пʼяними катали одне одного у садових візках, проштовхуючи їх крізь кущі та живоплоти, розчавлюючи та з коренем вивертаючи рослини (візки вони теж поламали, до речі). Мало того, вони пробили діру у садовій стіні, щоб швидше добиратись до королівських доків
З інспекцією прибув сам Крістофер Рен, знаменитий архітектор, що будував церкви, шпиталі, палаци, між іншим і собор святого Павла. Він підтвердив, що все знищено («жоден куточок дому не вцілів») і королю довелось відшкодувати власнику більш, як 350 фунтів, на той час неймовірна сума!
- боже, що ж це вони робили в тому будинку, щоб за два місяці його так знищити?
Юра, чоловік Світлани зауважує:
- просто були собою
От що буває, коли впускаєш у свій дім московитів.
ПС про цей візит до Лондона можна багато цікавого дізнатись, бо московити гуляли по всьому місту і нищили усе навіть в ресторанах. Вони і яхту пошкодили в Гринвічі, а потім нею ще й потрощили інші судна.
«вєлікая культура» у всій красі .https://www.shadyoldlady.com/location.php?loc=1249&fbclid=IwAR3d7l3j8tcx66TWNjoBgq9AN9K8am5k-pICI1EssjDF2TUHrhnBeZ8_WGs https://london-ghosts.com/2018/05/30/peter-great-london/?fbclid=IwAR26BYEh75Pqa8E2iH2owVroRA3j2YxLLV76p7sMipJWfLb8I3l-Zf6rdKU
Максим Грищук: "Вони наступають по трупах своїх бійців, по залишках попередніх штурмових груп, яких майже не забирають".
Ми познайомились із Максимом Грищуком до повномасштабної фази війни, тоді він виконував обов’язки очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А коли спілкувались навесні 2022-го, він вже боронив Київ від ворога, був командиром гранатометного взводу. Згодом дізналася, що поїхав воювати на Харківщину, брав участь у визволенні Херсонщини, де й продовжує боронити нашу країну, вже командуючи ротою вогневої підтримки 112 бригади територіальної оборони. Повне інтерв’ю за посиланням.
Наприкінці 2021-го пара прикордонників — Аліна та Ілля — потрапила до Маріуполя, на службу в порту. З 24 лютого вони разом обороняли місто від російських військ. Згодом Ілля потрапив на завод Ілліча, а Аліна — на «Азовсталь».
12 квітня росіяни забрали Іллю в полон, його кохану Аліну — на місяць пізніше, 17 травня. Відтоді пара нічого не знала одне про одного. У жовтні 2022-го Аліну обміняли, Ілля ж в Україну потрапив лише у січні 2024-го, після 20 місяців у полоні.
«Я одразу подзвонив до батька, сказав, що мене обміняли, й перше, що я спитав: “Що з Аліною?”. Я нічого про неї не знав, вже багато разів її поховав, бо мені казали, що «Азовсталь» дуже обстрілювали», — розповідає Ілля.
Ми побували на околицях Бахмута між Хромовим та Часовим Яром. Росіяни наступають на цьому напрямку, а наші танкісти та артилеристи з 42 ОМБр їхні атаки відбивають. І роблять це із задоволенням, адже штурмують їх військові 217 парашутно-десантного полку, які відповідальні за звірства у Бучі, Ірпені та Гостомелі.
Як герої цього сюжету опинились на війні
Чим росіяни атакують на цьому напрямку
З яких танків наші б’ють по росіянах
Чи це правда, що в армію є вхід, а виходу - немає
Що хлопці точно не будуть їсти після війни