Марш Нової Армії. Слова Маршу - це видозмінений твір "Зродились ми великої години..." Олеся Бабія. Присвячується усім героїчним хлопцям та дівчатам, які зараз здобувають на фронті нашу перемогу.
#Київщина: рятувальники визволили лебедів з крижаної пастки
• З настанням морозів до Служби порятунку все частіше надходять повідомлення від небайдужих громадян з проханням — допомогти тваринам. У більшості випадків мова йде про водоплавних птахів, які буквально вмерзають у воду.
• Так, вчора мешканці м. Яготин повідомили рятувальників про те, що у місцевому ставку перебувають лебеді. Фахівці місцевої 28-ї Державної пожежно-рятувальної частини по кризі дісталися до птахів і визволили їх.
• Лебедів передали місцевим жителям, які доглядатимуть за ними.
Дякуємо небайдужим, чуйним українцям за ваші добрі серця
1 березня Андрій Сьомак звично заступив на свою зміну на насосній станції, яка забезпечує водою підрозділи залізниці в Харкові. Ця зміна тривала 31 день.
Його насосна станція забезпечувала водою локомотивне та вагонне депо, а також евакуаційні потяги. Ворожі обстріли й вибухи постійно виводили з ладу обладнання. А колеги Андрія не могли дістатися до роботи.
Андрій був єдиним, хто міг забезпечити безперебійну подачу води на важливі об'єкти.
«Якщо сказати, що зовсім не було страшно, то, мабуть, скажу неправду. Я знав, що людям потрібна вода. Саме основне те, що в цей час заправлялись водою евакуаційні поїзди, в яких виїжджали тисячі людей з малими дітьми, з тваринами. Вагони були набиті, повні», — говорить машиніст.
1 квітня Андрій отримав вихідний, тепер працює за графіком. Крім перемоги, Андрій дуже мріє піти у відпустку і провести її на морі.
Пишаємося нашими незламними і неймовірно професійними українцями!
Київський ботсад імені М. М. Гришка просить про допомогу для обігріву оранжерей.
"У ботсаду немає тепла. Для обігріву оранжерей його співробітники побудували дві котельні, які працюють на біопаливі — пелетах. На закупівлю палива зібрано мільйон гривень. Потрібно ще дев’ять."
Ми тут на Сумщині в жорсткому графіку обленерго, світло дають в режимі -4/+2 по трьом чергам. Тому головна проблема в місті - це знайти інтернет-провайдера саме в твоїй черзі вимкнення, інакше інтернету не дочекаєшся )) Тож пока дійде моя черга на підключення до нового провайдера, буду в режим читача.
Герой України Вадим Ворошилов військовий льотчик 204-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил. Один із найкращих українських пілотів-винищувачів. Після катапультування місцеві вже охрестили його «привидом Вінниці».
12 жовтня пілот був змушений катапультуватися на Вінниччині.
Цього дня в українському небі Вадим Ворошилов збив п’ять дронів-камікадзе, а напередодні дві російські крилаті ракети.
«Битва за Чернігів» — це трисерійний документальний фільм, героями якого стали лише військові. Це погляд на події лютого-березня 2022 року як професійних воїнів, так і добровольців, як солдатів-новобранців, так і генералів та полковників. На цей момент, це найбільш повна історія оборони Чернігова, знята за спогадами безпосередніх учасників тих подій.
Серед військових артилеристів називають «богами війни». І в цьому є певний сенс. По-перше, вони надсилають небесну кару на ворога. По-друге — допомагають піхоті. Гасло артилерії: чим більше поту у нас, тим менше крові у піхоти. На відео будні однієї з артилерійських батарей ЗСУ.
Я планую народитись в січні 2023. Пологовий будинок напевно буде в підвалі, або мама забіжить в працююче метро, або народить вдома, бо під обстрілами ніхто не поїде в райцентр. Я буду намагатись не нашкодити мамі, щоб не знадобилось шукати лікаря. Мама мене зігріє, навіть в холодній квартирі з вибитими вікнами, бо вона мама і вона вміє. Правда, у неї скоріш за все пропаде молоко і мене будуть годувати сумішами, які передадуть волонтери. Це такі люди в машинах, з втомленими очима, які постійно поспішають, бо бояться не встигнути кудись, де їх дуже чекають. Моя мама ніколи не замовить мені на день народження салют. І ще багато років ми з нею будемо гуляти десь поруч з відкритим підвалом, або метро, або шкільним бомбосховищем...
Я планую народитись в травні 2023. Татко відправив маму в цей безпечний "закордон" і тут можна народитись з відносним комфортом. Мама буде часто плакати і шепотіти мені колискові. Татко приїде до нас, ми остаточно облаштуємось тут. Я буду вчити якусь іншу мову, хоча колискові будуть вже незнайомою мені українською. Ми колись згодом поїдемо в те місце, про яке мама плакала і казала, що там залишилось її серце. Можливо, мені сподобається бруківка, і тополі, і вид на Лівий берег, а може я не відчую, що саме вкрало мамине серце. Тому що моє буде стукати в іншому ритмі...
Я народжусь передчасно, в березні 2023. Лікарі будуть воювати за моє і мамине життя. Я буду чути з наркозного сну, що "вона не хоче боротись", "може дитина її поверне до життя"... я буду намагатись вижити, щоб спасти свою маму, щоб стати її сенсом, бо вона його втратила після того, як пролежала на татковій труні, яку так і не відкрили, бо з поля бою його змогли забрати лише через місяць, щоб привезти додому. А мама на цій труні лежала і втрачала сенс життя. Я стукався зсередини, я намагався заспокоїти неньку і розказати, що у мене таткові сині очі і що я буду її дуже любити. Маманічогонечула... вона обіймала холодне щось, з холодним чимось, і сама ставала холодною всередині...
Я планую народитись в травні 2024, коли заквітнуть садки навколо руїн в Довгенькому, Долині, Кам'янці, Пісках Радьківських, Кухарях та в тисячі інших маленьких сіл та хуторів України. Буйний білий квіт заховає обгорілі домівки. За плодами в цих садах ніхто не прийде, бо нікому. Але я прошу вас, не ховайте від мене ці села. Я хочу бачити. Я хочу розуміти чому і хто це зробив. Я хочу пам'ятати це все своє життя...
Я планую народитись.
Мої батьки ще навіть не зустрілись. Але вони вже розуміють, які книжки вони будуть мені читати, які фільми дивитись і якою мовою співати пісень. Мої батьки ще самі народжуються як нація. Мама працює, мама донатить, мама волонтерить, мама закуповує і довозить, мама спить в спальниках і чистить зброю. Татко працює, татко служить, татко волонтерить, татко закуповує і довозить, татко спить в спальнику з кошкою приблудою, або татко шукає як пригнати стопятсот джипів для ЗСУ, або просто пише прогі, бо хтось повинен працювати і підтримувати економіку країни, що буде народжувати дітей і буде пам'ятати, як вони народжуються.
Село Миропілля, що на Сумщині, розташоване на кордоні з росією. За городами місцевих вже можна побачити російський Білогірський чоловічий монастир. А у самих жителів Миропілля по той бік лишається чимало родичів. Однак, це не врятує населений пункт від російських снарядів.
Вікна реанімації затулені мішками з піском: як під час війни лікують недоношених дітей в Охматдиті
Від початку війни неонатологічна служба Охматдиту не зупиняла свою роботу.
До нас доставляли дітей з пологових будинків столиці, Київської області та сусідніх регіонів. До Охматдиту прибували також діти з територій Чернігівщини, Сумщини, Київщини, які тимчасово знаходилися під окупацією. Лише за перші два місяці війни неонатологічна служба прийняла понад 100 нових пацієнтів. Усім їм була надана необхідна висококваліфікована медична допомога. Зараз лікарі продовжують рятувати малят та роблять все можливе, щоб вони були у безпеці
«У нас лікуються новонароджені дітки з усієї України. Під час війни ми не зупиняли свою роботу та не відмовили в жодній з госпіталізацій. Наші хірурги продовжували оперувати дітей, команда лікарні працювала як злагоджений механізм. Ми надаємо медичну допомогу недоношеним діткам. Найменший наш пацієнт важив 650 грамів. Зараз ми організували свою роботу так, щоб максимально убезпечити дітей та медичний персонал», — зауважила Ніконова Лариса Василівна, завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених НДСЛ «Охматдит».
Всі діти мають проживати дитинство у безпеці, з вільним доступом до медичної допомоги. А поки в нашій країні війна, кожен з нас робить все можливе на своєму фронті.
З святом всіх причетних! Дякуємо захисникам України! Ви - кращі!
Приєднуюсь до подяк ЗСУ, ви справді найкращі! Зі святом вас!
Марш Нової Армії. Слова Маршу - це видозмінений твір "Зродились ми великої години..." Олеся Бабія. Присвячується усім героїчним хлопцям та дівчатам, які зараз здобувають на фронті нашу перемогу.
ДСНС України
1 д. ·
#Київщина: рятувальники визволили лебедів з крижаної пастки
• З настанням морозів до Служби порятунку все частіше надходять повідомлення від небайдужих громадян з проханням — допомогти тваринам. У більшості випадків мова йде про водоплавних птахів, які буквально вмерзають у воду.
• Так, вчора мешканці м. Яготин повідомили рятувальників про те, що у місцевому ставку перебувають лебеді. Фахівці місцевої 28-ї Державної пожежно-рятувальної частини по кризі дісталися до птахів і визволили їх.
• Лебедів передали місцевим жителям, які доглядатимуть за ними.
Дякуємо небайдужим, чуйним українцям за ваші добрі серця
Його насосна станція забезпечувала водою локомотивне та вагонне депо, а також евакуаційні потяги. Ворожі обстріли й вибухи постійно виводили з ладу обладнання. А колеги Андрія не могли дістатися до роботи.
Андрій був єдиним, хто міг забезпечити безперебійну подачу води на важливі об'єкти.
«Якщо сказати, що зовсім не було страшно, то, мабуть, скажу неправду. Я знав, що людям потрібна вода. Саме основне те, що в цей час заправлялись водою евакуаційні поїзди, в яких виїжджали тисячі людей з малими дітьми, з тваринами. Вагони були набиті, повні», — говорить машиніст.
1 квітня Андрій отримав вихідний, тепер працює за графіком. Крім перемоги, Андрій дуже мріє піти у відпустку і провести її на морі.
Пишаємося нашими незламними і неймовірно професійними українцями!
Джерело: Суспільне.
#герої
"У ботсаду немає тепла. Для обігріву оранжерей його співробітники побудували дві котельні, які працюють на біопаливі — пелетах. На закупівлю палива зібрано мільйон гривень. Потрібно ще дев’ять."
Допомогти можна за посиланням.
Ми тут на Сумщині в жорсткому графіку обленерго, світло дають в режимі -4/+2 по трьом чергам. Тому головна проблема в місті - це знайти інтернет-провайдера саме в твоїй черзі вимкнення, інакше інтернету не дочекаєшся )) Тож пока дійде моя черга на підключення до нового провайдера, буду в режим читача.
Велике інтерв'ю з Богданом Кротевичем, позивний Тавр – начальником штабу, першим заступником командира полку спеціального призначення "Азов"
Герой України Вадим Ворошилов військовий льотчик 204-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил. Один із найкращих українських пілотів-винищувачів. Після катапультування місцеві вже охрестили його «привидом Вінниці».
12 жовтня пілот був змушений катапультуватися на Вінниччині.
Цього дня в українському небі Вадим Ворошилов збив п’ять дронів-камікадзе, а напередодні дві російські крилаті ракети.
«Битва за Чернігів» — це трисерійний документальний фільм, героями якого стали лише військові. Це погляд на події лютого-березня 2022 року як професійних воїнів, так і добровольців, як солдатів-новобранців, так і генералів та полковників. На цей момент, це найбільш повна історія оборони Чернігова, знята за спогадами безпосередніх учасників тих подій.
Частина 1.
Частина 2.
Серед військових артилеристів називають «богами війни». І в цьому є певний сенс. По-перше, вони надсилають небесну кару на ворога. По-друге — допомагають піхоті. Гасло артилерії: чим більше поту у нас, тим менше крові у піхоти. На відео будні однієї з артилерійських батарей ЗСУ.
Я планую народитись в січні 2023. Пологовий будинок напевно буде в підвалі, або мама забіжить в працююче метро, або народить вдома, бо під обстрілами ніхто не поїде в райцентр. Я буду намагатись не нашкодити мамі, щоб не знадобилось шукати лікаря. Мама мене зігріє, навіть в холодній квартирі з вибитими вікнами, бо вона мама і вона вміє. Правда, у неї скоріш за все пропаде молоко і мене будуть годувати сумішами, які передадуть волонтери. Це такі люди в машинах, з втомленими очима, які постійно поспішають, бо бояться не встигнути кудись, де їх дуже чекають. Моя мама ніколи не замовить мені на день народження салют. І ще багато років ми з нею будемо гуляти десь поруч з відкритим підвалом, або метро, або шкільним бомбосховищем...
Я планую народитись в травні 2023. Татко відправив маму в цей безпечний "закордон" і тут можна народитись з відносним комфортом. Мама буде часто плакати і шепотіти мені колискові. Татко приїде до нас, ми остаточно облаштуємось тут. Я буду вчити якусь іншу мову, хоча колискові будуть вже незнайомою мені українською. Ми колись згодом поїдемо в те місце, про яке мама плакала і казала, що там залишилось її серце. Можливо, мені сподобається бруківка, і тополі, і вид на Лівий берег, а може я не відчую, що саме вкрало мамине серце. Тому що моє буде стукати в іншому ритмі...
Я народжусь передчасно, в березні 2023. Лікарі будуть воювати за моє і мамине життя. Я буду чути з наркозного сну, що "вона не хоче боротись", "може дитина її поверне до життя"... я буду намагатись вижити, щоб спасти свою маму, щоб стати її сенсом, бо вона його втратила після того, як пролежала на татковій труні, яку так і не відкрили, бо з поля бою його змогли забрати лише через місяць, щоб привезти додому. А мама на цій труні лежала і втрачала сенс життя. Я стукався зсередини, я намагався заспокоїти неньку і розказати, що у мене таткові сині очі і що я буду її дуже любити. Маманічогонечула... вона обіймала холодне щось, з холодним чимось, і сама ставала холодною всередині...
Я планую народитись в травні 2024, коли заквітнуть садки навколо руїн в Довгенькому, Долині, Кам'янці, Пісках Радьківських, Кухарях та в тисячі інших маленьких сіл та хуторів України. Буйний білий квіт заховає обгорілі домівки. За плодами в цих садах ніхто не прийде, бо нікому. Але я прошу вас, не ховайте від мене ці села. Я хочу бачити. Я хочу розуміти чому і хто це зробив. Я хочу пам'ятати це все своє життя...
Я планую народитись.
Мої батьки ще навіть не зустрілись. Але вони вже розуміють, які книжки вони будуть мені читати, які фільми дивитись і якою мовою співати пісень. Мої батьки ще самі народжуються як нація. Мама працює, мама донатить, мама волонтерить, мама закуповує і довозить, мама спить в спальниках і чистить зброю. Татко працює, татко служить, татко волонтерить, татко закуповує і довозить, татко спить в спальнику з кошкою приблудою, або татко шукає як пригнати стопятсот джипів для ЗСУ, або просто пише прогі, бо хтось повинен працювати і підтримувати економіку країни, що буде народжувати дітей і буде пам'ятати, як вони народжуються.
І як вони гинуть.
© Наталія Лелюх
Село Миропілля, що на Сумщині, розташоване на кордоні з росією. За городами місцевих вже можна побачити російський Білогірський чоловічий монастир. А у самих жителів Миропілля по той бік лишається чимало родичів. Однак, це не врятує населений пункт від російських снарядів.
НДСЛ Охматдит
2 д. ·
Вікна реанімації затулені мішками з піском: як під час війни лікують недоношених дітей в Охматдиті
Від початку війни неонатологічна служба Охматдиту не зупиняла свою роботу.
До нас доставляли дітей з пологових будинків столиці, Київської області та сусідніх регіонів. До Охматдиту прибували також діти з територій Чернігівщини, Сумщини, Київщини, які тимчасово знаходилися під окупацією. Лише за перші два місяці війни неонатологічна служба прийняла понад 100 нових пацієнтів. Усім їм була надана необхідна висококваліфікована медична допомога. Зараз лікарі продовжують рятувати малят та роблять все можливе, щоб вони були у безпеці
«У нас лікуються новонароджені дітки з усієї України. Під час війни ми не зупиняли свою роботу та не відмовили в жодній з госпіталізацій. Наші хірурги продовжували оперувати дітей, команда лікарні працювала як злагоджений механізм. Ми надаємо медичну допомогу недоношеним діткам. Найменший наш пацієнт важив 650 грамів. Зараз ми організували свою роботу так, щоб максимально убезпечити дітей та медичний персонал», — зауважила Ніконова Лариса Василівна, завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених НДСЛ «Охматдит».
Всі діти мають проживати дитинство у безпеці, з вільним доступом до медичної допомоги. А поки в нашій країні війна, кожен з нас робить все можливе на своєму фронті.
Фото: Getty Images
Дякуємо та віримо ЗСУ!
Фото Суспільне Одеса