Десь 4 роки тому мене видалили з будинкового чату. На фоні побєдобєсія 9 травня я попрохала припинити страждати хєрнею і опублікувала статистику зґвалтувань радянськими солдатами європейських в цілому і німецьких жінок зокрема. Мої сусіди, які зараз сидять по кілька годин на день в паркінгу через прильоти російських ракет, якими щедро нас поливають онуки "побєдітєлєй", дуже образились за «дєдов».
На щастя, багатьом із моїх сусідів розвиднилось. Я вже писала, що розбанили мене практично в першу нашу відсидку в паркінгу. А після Бучі частина моїх сусідів взагалі почали писати українською мовою.
Після виходу російської армії з території Київщини, світу відкрилася жахлива правда про звірства та знущання окупантів над місцевими жителями, зокрема про катування, вбивства та зґвалтування.
Я прочитала досить багато про сексуальні злочини під час різних воєн. І спогади очевидців, і звіти різних правозахисних міжнародних організацій. Про трагедії японських «жінок для утіх» під час Другої світової війни, руандок на початку 90-х, боснійок в тих же 90-х (Фочанська етнічна чистка), про сексуальне рабство з боку ісламістів по відношенню до єзидів і так далі.
Статистику про зґвалтування Червоною армією збирали німецькі лікарі. За їхніми даними, кількість жертв лише у Берліні становила від 95 до 130 тисяч, а загальне число німкень, які пережили цю трагедію, сягає двох мільйонів. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. В середньому кожна з жертв, вік яких варіювався від 9 до 90 років, була зґвалтована 12 разів - в 1945 році в Берліні перебували близько 5 мільйонів радянських солдатів. Для багатьох жінок у віці від 80-ти до 90 років цей акт насильства виявився смертельним.
Деякі німкені згадують, що радянські жінки спостерігали за тим, як їх ґвалтують, і сміялися.
Солдати часто напивалися до такого стану, що не могли завершити статевий акт і користувалися пляшками - частина жертв була знівечена таким чином.
Українська письменниця та художниця Емма Андієвська, яка в 1945 році в 14-річному віці опинилася разом з матір'ю в Берліні, згадувала, що коли в квартал увійшли радянські частини, майже відразу почалися зґвалтування. Перші дні над вулицею стояв суцільний дикий крик - це кричали жінки, до яких дорвалися радянські солдати.
Згідно ялтинським домовленостям американці передавали німецьких полонених представникам Червоної Армії. Ось свідчення про одну таку «передачу»:
«Напівп'яні солдати Червоної армії, обвішані гвинтівками і кулеметами, вишикували беззбройних німців у шеренги. Вони валили на землю жінок і дівчаток, зривали з них одяг і починали ґвалтувати свої жертви прямо перед строєм... Молода німецька жінка, трохи за тридцять, мати 12-річної дівчинки, стояла на колінах біля ніг російського сержанта і благала взяти її, а не доньку. Але її благання залишилися без відповіді. Німецькі чоловіки стояли, оточені кулеметними стволами.
Німці були зігнані в імпровізований табір, який оточили 30-ма танками. Радянські солдати знову і знову поверталися до німців, тягнучи жінок і дівчаток, яким не могла допомогти присутність чоловіків і батьків. Насильство тривало всю ніч, припинившись тільки перед самим світанком. Жінок притягли назад, як зламані ляльки, якими солдати натішились .
Німецьким чоловікам тієї ночі довелося зробити важкий вибір, і багато з них його зробили. Коли перші промені сонця впали на оточений танками луг, безліч німців не піднялося. Ті з них, у яких була хоч яка можливість, перерізали вени своїм дружинам, донькам і собі. Інші чоловіки задушили своїх дружин і дочок, після чого повісилися на бортах вантажівок. Вони вважали смерть кращою, аніж довге і болісне вмирання" (за свідченнями Іллі Ілько Селезньова, за матеріалами «Раса-Die Rasse», документів Верховного Головнокомандування, спогадів очевидців).
Нащадки отих "воїнів" доїхали тепер до нас.
Саме тому мене завжди вивертає від теми «9 травня». Яке свято? Треба бути повністю відбитими на голову, щоб подібне святкувати.
Пам’ятати – так. Але не святкувати. Криваві ґвалтівники і вбивці.
P. S. Список книжок на тему:
Жінка в Берліні. Видавництво Комора (можна купити, до речі) - автобіографічна книжка німецької журналістки Марти Гіллерс, в якій вона описує події від 20 квітня до 22 червня 1945 року в Берліні.
Навіщо я народилась дівчинкою (в інших перекладах Чому у мене не було сексу). Габріела Кепп. Видавництво Зелений пес.
Коли прийшли солдати. Зґвалтування німецьких жінок наприкінці Другої світової війни. Міріам Ґебгардт.
Суми вітають. У нас продовжують регулярні обстріли прикордонних сіл та містечок. Прилітає і в поля, гатять по посіяному ((
Стосовно теми Другої світової війни (чому, до слова, Першу світову в нашому суспільстві не прийнято так само згадувати - бо власної історії так до пуття і не вивчили?), то мені найбільше відзивається думка про вшанування пам’яті жертв війн: 8 травня Другої світової, 11 листопада Першої світової. Досліджувати, аналізувати, робити висновки та пам’ятати - якщо навчимось хоча б цьому, вже буде добре.
sigur62 скажу честно, пропустила ваш комментарий, но illusia написала, присоединюсь и я.
Вы обращались к друзьям, я к ним точно не отношусь. Прощать, за то, что здесь не пишите, так спасибо, что не пишите. Я не особо активный участник форума, а в 2014 меня просто плющило от того, что здесь на Турправде Крым как отдельное государство. Вас иногда читала, в основном комменты и рассказ про Выборг тоже был. Вашу позицию по Крыму тоже помню. Я не думаю, что у вас произошел переворот сознания, армейское прошлое тоже никуда не денешь. Вы родились и прекрасно прожили в городе, который по сути отобрали у Финляндии, наверное для вас абсолютно нормально, когда еще что-то из территорий возвращается в родную гавань.
Мне кажется, что не пишите из-за того, что страшно случайно назвать войну войной, ну и что-то не то написать. Это мы привыкли говорить и писать, что хотим и не думать о последствиях, то, что в империях кажется слабой властью, на самом деле и есть демократия.
В отличии от illusia мне неинтересно за что просите прощение, т.к. за прощением явно надо не сюда обращаться. Мне интересно почему написали в этой теме через два с половиной месяца после ее появления и гланое зачем. Тратить время на дискуссии и попытки что-то объяснить о войне в Украине россиянам бессмысленно. Вчера смотрела парад в москве, а потом бессмертный полк. Бессмертный полк впечатлили намного больше. Народ, превращающий день памяти о трагедии в карнавал зомби, заслуживает изоляцию от цивилизованного мира. Надеюсь, что скоро все захваченные россией территории вернутся тем государствам, у которых их захватили, и Выборг станет финским, а все его нынешние жители останутся в россии.
Для большинства тех, кто пишет в этой теме война уже идет девятый год. Кто-то из нас находится в Украине, кто-то вынужден покинуть страну и искать убежища в более безопасном месте, но все мы верим нашу армию и делаем все для того, чтобы победа с каждым днем становилась ближе. А слово "прощение" актуальным наверное будет лет через 50, а то и больше. Сейчас только - Слава Україні! Смерть ворогам!
На Сумщині продовжуються регулярні обстріли прикордоння. Спочатку з території росії привітали Білопільщину - 30 приходів з РСЗВ. Потім російський літак випустив дві ракети по території Шосткинського району. Руйнування у селищі Вороніж значні, але, на щастя, обійшлося без людських жертв.
На світлині Харків. Люди просто зробили стінку з плівки та живуть в тому, що залишилось від їхнього будинку.
І ще одна коротка історія в двох світлинах. На першій - Ольга Федорівна, котра щось саджає на своєму городі за рік до війни. Поруч з нею пес Вадік. На другій - пес Вадік на фоні зруйнованої хати, де загинули Ольга Федорівна та Олександр Іванович. Загинули в один день внаслідок авіаударів некерованими бомбами, які росіяни скинули на селище Мощун, що на Київщині.
Дніпро вітає! У нас тихо. Тривоги вчора і одна тривога вночі. В області традиційні обстріли сіл біля Зеленодольску, даже уже сьогодня зранку, сьогодні влучили тільки в поля.
Трошки про Євробачення. Я скептично ставлюсь до цього конкурсу, як на мене його значимість сильно перебільшена в пострадянських країнах. Але Євробачення в Україні, проте що культура не поза політикою, а також про те, що громадянське суспільство - це сила. Під час національного відбору 2022 у нас був традиційний скандал, переможниця Alina Pash, яка виступала в Криму після початку війни 2014 року. Дивний підрахунок голосів. Саме скандал, який підняли люди, які незгодні з тим, щоб коллаборантка представляла Україну, призвів до того, що вона її представник надав підбробну довідку про те, що вона не була в Криму (чи в'їхала туда правильно, не пам'ятаю). В неї була добротна композиця та шоу, але на конкурсі виконавець представляє не тільки себе, але й країну, надягнути хустку та костюм в національній стилістиці та заспівати українською нічого не означає. Мене особисто збурила назва її композиції "Тіні забутих предків", яка для мене (не знавця мистецтва і не кіномана) асоціюється тільки з Сергієм Параджановим і для багатьох ця назва - бренд, зроби щось своє а ні піарься на чужому.
Kalush Orchestra гідно виступили та очікуємо віийшли до фіналу, про що повідомив мії улюблений Mika, який неочикувано для мене веде Євробачення 2022.
Polina_Sumy на світлини з Мощуна неможливо спокійно дивитися. Скільки таких історій нас ще очикує. Скільки життів зруйновано, скільки людей загинуло. Цей біль назавжди з нами, як і бажання справедливої кари росії, яка перетворила наше життя в жах.
У ніч проти 4 травня Іван Лисун прокинувся від вибуху: хату, яку майже сто років тому збудував його батько, знищила російська артилерія. Це сталося у селищі Золочів, яке розташоване у прикордонній громаді на Харківщині.
Я бачив в очах навіть самих добрих людей, не здатних до ненависті ці слова. Я бачив їх в коментарях під жахливими постами. Я чув це від знайомих, друзів, рідних, політиків, військових, волонтерів, дітей та я почув їх в собі. Це були слова «Не забудем і не пробачим». Як би сильно мені не хотілось торкатись таких відчуттів, як ненависть, злість, ворожнечість, але пробачити та ще й забути це — вже на жаль не вийде! Тому і такий трек, тому і така назва, тому і такий приспів, тому й такий настрій ! Хай цей трек несе в собі той жах, який ми бачимо та відчуваємо зараз. Увесь негатив, злоба, страх та скорбота хай лишається в рядках цієї пісні ! Я вірю, що коли ми переможемо цих поганих сусідів, то з часом ми багато емоцій забудемо і це є добре, але і водночас вже ніколи ми «Не забудем і не пробачим»
Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет. Там народ не захотел с вами жить в одной стране. Как не захотели жить вместе чехи и словаки, хорваты и сербы, да ещё и много кто.
Нынешние события закончатся тем, что Донецк, Луганск, Херсон, Мариуполь и ещё много чего войдёт в состав России, а вы останетесь. Ну вот будет так, и всё, и изменить ничего не получится.
Ну а мой Выборг войдёт в Финляндию или нет - не знаю, время покажет)): Вряд ли.
И да, не надо бомбить здесь меня проклятиями, я по вам не стреляю и вас не вбиваю)) Сочувствую искренне, без сарказма.
А прощения попросил лишь за то, что столько времени не заходил и не высказывался здесь и вообще на Турправде, теперь будем видеться чаще.
lulusha, до теми покарання за злочини. Перший російський військовий постане перед судом за вбивство цивільного на Сумщині. До суду скеровано обвинувальний акт відносно командира відділення в/ч 32010 "4 танкова Кантемирівська дивізія Московської області" Вадима Шишимаріна.
Слідство встановило, що цей 21-річний російський військовий 28 лютого 2022 року вбив 62-річного беззбройного мешканця смт.Чупахівка Сумської області, який вів узбіччям дороги свій велосипед. Чоловік помер на місці всього в декількох десятках метрів від свого будинку.
Наразі підозрюваний Шишимарін перебуває під вартою. Прокурорами і слідчими СБУ зібрано достатньо доказів його причетності до порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством. За ці дії йому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
P.S. А на тему діалогів з росіянами, згадалась народна мудрість - українці вміють бігати по граблях, навіть коли ті закриті в сараї.
sigur62 , какие проклятия? Где вы их увидели? Это наши оценочные суждения, которые полностью совпадают с тем, что вы сейчас пишите.
У вас есть своя позиция, полная поддержка агрессии вашей страны против нашей. Пишите все что хотите, ваше право.
"Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет. Там народ не захотел с вами жить в одной стране. Как не захотели жить вместе чехи и словаки, хорваты и сербы, да ещё и много кто.
Нынешние события закончатся тем, что Донецк, Луганск, Херсон, Мариуполь и ещё много чего войдёт в состав России, а вы останетесь." - Только почему-то Ирен, которая выехала из Мариуполя, сейчас не в россии.
"Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет" - это анексия территории другого государства и начало войны против Украины, которая перешла сейчас в другую фазу. А по поводу аналогий, сейчас у всех только одна аналогия с росией - нацистская Германия.
Мы останемся в Украине и это наш выбор. Благодарна своей маме, что когда-то она уехала из росии и я родилась в Украине.
А вы живите в росии и радуйтесь, вы истиный гражданин своей страны. Друг друга мы здесь не переубедим, это глупое занятие.
я по вам не стреляю и вас не вбиваю)) - очень смешно. Вы подерживаете все, что делает росия, платите налоги, по сути спонсор убийств в Украине. Могу предположить, что 62 - это год рождения, так что с вашим военным прошлым и активной жизненной позицией можете вполне оказаться мобилизованным. Так что к "я по вам не стреляю и вас не вбиваю))" я добавила пока.
Сочувствие ваше мне лично не нужно, остальным, думаю, тоже. Желание общаться с вами не было и в хорошие времена, поэтому больше отвечать не буду.
А по поводу аналогий - вспомним Грузию. Уж там тоже было такое... Хорошие друзья мы теперь, и отношение что к нам в Грузии, что к грузинам в России - самые тёплые.
Ноктюрн для 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади
Zoya Kazanzhy
Избранное · 22 ч. ·
Десь 4 роки тому мене видалили з будинкового чату. На фоні побєдобєсія 9 травня я попрохала припинити страждати хєрнею і опублікувала статистику зґвалтувань радянськими солдатами європейських в цілому і німецьких жінок зокрема. Мої сусіди, які зараз сидять по кілька годин на день в паркінгу через прильоти російських ракет, якими щедро нас поливають онуки "побєдітєлєй", дуже образились за «дєдов».
На щастя, багатьом із моїх сусідів розвиднилось. Я вже писала, що розбанили мене практично в першу нашу відсидку в паркінгу. А після Бучі частина моїх сусідів взагалі почали писати українською мовою.
Після виходу російської армії з території Київщини, світу відкрилася жахлива правда про звірства та знущання окупантів над місцевими жителями, зокрема про катування, вбивства та зґвалтування.
Я прочитала досить багато про сексуальні злочини під час різних воєн. І спогади очевидців, і звіти різних правозахисних міжнародних організацій. Про трагедії японських «жінок для утіх» під час Другої світової війни, руандок на початку 90-х, боснійок в тих же 90-х (Фочанська етнічна чистка), про сексуальне рабство з боку ісламістів по відношенню до єзидів і так далі.
Статистику про зґвалтування Червоною армією збирали німецькі лікарі. За їхніми даними, кількість жертв лише у Берліні становила від 95 до 130 тисяч, а загальне число німкень, які пережили цю трагедію, сягає двох мільйонів. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. В середньому кожна з жертв, вік яких варіювався від 9 до 90 років, була зґвалтована 12 разів - в 1945 році в Берліні перебували близько 5 мільйонів радянських солдатів. Для багатьох жінок у віці від 80-ти до 90 років цей акт насильства виявився смертельним.
Деякі німкені згадують, що радянські жінки спостерігали за тим, як їх ґвалтують, і сміялися.
Солдати часто напивалися до такого стану, що не могли завершити статевий акт і користувалися пляшками - частина жертв була знівечена таким чином.
Українська письменниця та художниця Емма Андієвська, яка в 1945 році в 14-річному віці опинилася разом з матір'ю в Берліні, згадувала, що коли в квартал увійшли радянські частини, майже відразу почалися зґвалтування. Перші дні над вулицею стояв суцільний дикий крик - це кричали жінки, до яких дорвалися радянські солдати.
Згідно ялтинським домовленостям американці передавали німецьких полонених представникам Червоної Армії. Ось свідчення про одну таку «передачу»:
«Напівп'яні солдати Червоної армії, обвішані гвинтівками і кулеметами, вишикували беззбройних німців у шеренги. Вони валили на землю жінок і дівчаток, зривали з них одяг і починали ґвалтувати свої жертви прямо перед строєм... Молода німецька жінка, трохи за тридцять, мати 12-річної дівчинки, стояла на колінах біля ніг російського сержанта і благала взяти її, а не доньку. Але її благання залишилися без відповіді. Німецькі чоловіки стояли, оточені кулеметними стволами.
Німці були зігнані в імпровізований табір, який оточили 30-ма танками. Радянські солдати знову і знову поверталися до німців, тягнучи жінок і дівчаток, яким не могла допомогти присутність чоловіків і батьків. Насильство тривало всю ніч, припинившись тільки перед самим світанком. Жінок притягли назад, як зламані ляльки, якими солдати натішились .
Німецьким чоловікам тієї ночі довелося зробити важкий вибір, і багато з них його зробили. Коли перші промені сонця впали на оточений танками луг, безліч німців не піднялося. Ті з них, у яких була хоч яка можливість, перерізали вени своїм дружинам, донькам і собі. Інші чоловіки задушили своїх дружин і дочок, після чого повісилися на бортах вантажівок. Вони вважали смерть кращою, аніж довге і болісне вмирання" (за свідченнями Іллі Ілько Селезньова, за матеріалами «Раса-Die Rasse», документів Верховного Головнокомандування, спогадів очевидців).
Нащадки отих "воїнів" доїхали тепер до нас.
Саме тому мене завжди вивертає від теми «9 травня». Яке свято? Треба бути повністю відбитими на голову, щоб подібне святкувати.
Пам’ятати – так. Але не святкувати. Криваві ґвалтівники і вбивці.
P. S. Список книжок на тему:
Жінка в Берліні. Видавництво Комора (можна купити, до речі) - автобіографічна книжка німецької журналістки Марти Гіллерс, в якій вона описує події від 20 квітня до 22 червня 1945 року в Берліні.
Навіщо я народилась дівчинкою (в інших перекладах Чому у мене не було сексу). Габріела Кепп. Видавництво Зелений пес.
Коли прийшли солдати. Зґвалтування німецьких жінок наприкінці Другої світової війни. Міріам Ґебгардт.
Ми, діти насилля. Міріам Ґебгардт.
Падіння Берліну. 1945. Ентоні Бівор.
Моє ім'я - Маріте. Альвадіс Шляпікас.
Війна все спише. Леонід Рабічев
ТЦ "Рів'єра". Одеса.
Суми вітають. У нас продовжують регулярні обстріли прикордонних сіл та містечок. Прилітає і в поля, гатять по посіяному ((
Стосовно теми Другої світової війни (чому, до слова, Першу світову в нашому суспільстві не прийнято так само згадувати - бо власної історії так до пуття і не вивчили?), то мені найбільше відзивається думка про вшанування пам’яті жертв війн: 8 травня Другої світової, 11 листопада Першої світової. Досліджувати, аналізувати, робити висновки та пам’ятати - якщо навчимось хоча б цьому, вже буде добре.
Добрый день. Простите меня, друзья, за то, что я не пишу здесь ничего. Простите.
США выпустили монеты, посвященные героизму украинцев
https://news.obozrevatel.com/economics/fea/v-ssha-vyipustili-monetyi-posvyaschennyie-geroizmu-ukraintsev-kak-vyiglyadyat.htm
Сьогодні півфінал Євробачення. Хто зараз не в Україні, віддавайте свої голоса за Kalush Orchestra
The Rasmus та Kalush Orchestra заспівали «Stefania» та «In the shadows»
Боже, какие люди появились здесь вдруг!
sigur62, вы ли?? А за что простить? Вы конкретно напишите – ЗА ЧТО ИМЕННО ПРОСИТЕ ПРОЩЕНИЯ!
«не пишу здесь ничего» — это ни о чем!
Я слишком хорошо помню ЧТО вы писали здесь весной 2014 года, когда СВОРОВАЛИ у нас Крым.
Поэтому сейчас хочу прочитать за что же вы теперь просите прощения.
sigur62 скажу честно, пропустила ваш комментарий, но illusia написала, присоединюсь и я.
Вы обращались к друзьям, я к ним точно не отношусь. Прощать, за то, что здесь не пишите, так спасибо, что не пишите. Я не особо активный участник форума, а в 2014 меня просто плющило от того, что здесь на Турправде Крым как отдельное государство. Вас иногда читала, в основном комменты и рассказ про Выборг тоже был. Вашу позицию по Крыму тоже помню. Я не думаю, что у вас произошел переворот сознания, армейское прошлое тоже никуда не денешь. Вы родились и прекрасно прожили в городе, который по сути отобрали у Финляндии, наверное для вас абсолютно нормально, когда еще что-то из территорий возвращается в родную гавань.
Мне кажется, что не пишите из-за того, что страшно случайно назвать войну войной, ну и что-то не то написать. Это мы привыкли говорить и писать, что хотим и не думать о последствиях, то, что в империях кажется слабой властью, на самом деле и есть демократия.
В отличии от illusia мне неинтересно за что просите прощение, т.к. за прощением явно надо не сюда обращаться. Мне интересно почему написали в этой теме через два с половиной месяца после ее появления и гланое зачем. Тратить время на дискуссии и попытки что-то объяснить о войне в Украине россиянам бессмысленно. Вчера смотрела парад в москве, а потом бессмертный полк. Бессмертный полк впечатлили намного больше. Народ, превращающий день памяти о трагедии в карнавал зомби, заслуживает изоляцию от цивилизованного мира. Надеюсь, что скоро все захваченные россией территории вернутся тем государствам, у которых их захватили, и Выборг станет финским, а все его нынешние жители останутся в россии.
Для большинства тех, кто пишет в этой теме война уже идет девятый год. Кто-то из нас находится в Украине, кто-то вынужден покинуть страну и искать убежища в более безопасном месте, но все мы верим нашу армию и делаем все для того, чтобы победа с каждым днем становилась ближе. А слово "прощение" актуальным наверное будет лет через 50, а то и больше. Сейчас только - Слава Україні! Смерть ворогам!
Kalush Orchestra - Stefania - LIVE - Ukraine
На Сумщині продовжуються регулярні обстріли прикордоння. Спочатку з території росії привітали Білопільщину - 30 приходів з РСЗВ. Потім російський літак випустив дві ракети по території Шосткинського району. Руйнування у селищі Вороніж значні, але, на щастя, обійшлося без людських жертв.
На світлині Харків. Люди просто зробили стінку з плівки та живуть в тому, що залишилось від їхнього будинку.
І ще одна коротка історія в двох світлинах. На першій - Ольга Федорівна, котра щось саджає на своєму городі за рік до війни. Поруч з нею пес Вадік. На другій - пес Вадік на фоні зруйнованої хати, де загинули Ольга Федорівна та Олександр Іванович. Загинули в один день внаслідок авіаударів некерованими бомбами, які росіяни скинули на селище Мощун, що на Київщині.
Дніпро вітає! У нас тихо. Тривоги вчора і одна тривога вночі. В області традиційні обстріли сіл біля Зеленодольску, даже уже сьогодня зранку, сьогодні влучили тільки в поля.
Трошки про Євробачення. Я скептично ставлюсь до цього конкурсу, як на мене його значимість сильно перебільшена в пострадянських країнах. Але Євробачення в Україні, проте що культура не поза політикою, а також про те, що громадянське суспільство - це сила. Під час національного відбору 2022 у нас був традиційний скандал, переможниця Alina Pash, яка виступала в Криму після початку війни 2014 року. Дивний підрахунок голосів. Саме скандал, який підняли люди, які незгодні з тим, щоб коллаборантка представляла Україну, призвів до того, що вона її представник надав підбробну довідку про те, що вона не була в Криму (чи в'їхала туда правильно, не пам'ятаю). В неї була добротна композиця та шоу, але на конкурсі виконавець представляє не тільки себе, але й країну, надягнути хустку та костюм в національній стилістиці та заспівати українською нічого не означає. Мене особисто збурила назва її композиції "Тіні забутих предків", яка для мене (не знавця мистецтва і не кіномана) асоціюється тільки з Сергієм Параджановим і для багатьох ця назва - бренд, зроби щось своє а ні піарься на чужому.
Kalush Orchestra гідно виступили та очікуємо віийшли до фіналу, про що повідомив мії улюблений Mika, який неочикувано для мене веде Євробачення 2022.
У ніч проти 4 травня Іван Лисун прокинувся від вибуху: хату, яку майже сто років тому збудував його батько, знищила російська артилерія. Це сталося у селищі Золочів, яке розташоване у прикордонній громаді на Харківщині.
Івану Васильовичу — 97 років. Він ветеран Другої світової війни. На фронт потрапив одразу, як виповнилося 18 років. У боях дійшов до Німеччини. Нині каже: якби було б здоров’я, то знову б взявся за зброю, щоб боронити Україну. https://suspilne.media/236758-ak-zsu-u-barvinkovomu-strimuut-nastup-rosijskih-vijsk-na-donbas-suspilne-videonovini/
120 км на велосипеді! Як мешканець Херсона тікав від російської окупації?
Абіє – Війна
СБУ: в рф закликають вбивати та катувати українських дітей
SKOFKA - Не забудем і не пробачим
Я бачив в очах навіть самих добрих людей, не здатних до ненависті ці слова. Я бачив їх в коментарях під жахливими постами. Я чув це від знайомих, друзів, рідних, політиків, військових, волонтерів, дітей та я почув їх в собі. Це були слова «Не забудем і не пробачим». Як би сильно мені не хотілось торкатись таких відчуттів, як ненависть, злість, ворожнечість, але пробачити та ще й забути це — вже на жаль не вийде! Тому і такий трек, тому і така назва, тому і такий приспів, тому й такий настрій ! Хай цей трек несе в собі той жах, який ми бачимо та відчуваємо зараз. Увесь негатив, злоба, страх та скорбота хай лишається в рядках цієї пісні ! Я вірю, що коли ми переможемо цих поганих сусідів, то з часом ми багато емоцій забудемо і це є добре, але і водночас вже ніколи ми «Не забудем і не пробачим»
illusia, lulusha:
Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет. Там народ не захотел с вами жить в одной стране. Как не захотели жить вместе чехи и словаки, хорваты и сербы, да ещё и много кто.
Нынешние события закончатся тем, что Донецк, Луганск, Херсон, Мариуполь и ещё много чего войдёт в состав России, а вы останетесь. Ну вот будет так, и всё, и изменить ничего не получится.
Ну а мой Выборг войдёт в Финляндию или нет - не знаю, время покажет)): Вряд ли.
И да, не надо бомбить здесь меня проклятиями, я по вам не стреляю и вас не вбиваю)) Сочувствую искренне, без сарказма.
А прощения попросил лишь за то, что столько времени не заходил и не высказывался здесь и вообще на Турправде, теперь будем видеться чаще.
Хорошего дня.
lulusha, до теми покарання за злочини. Перший російський військовий постане перед судом за вбивство цивільного на Сумщині. До суду скеровано обвинувальний акт відносно командира відділення в/ч 32010 "4 танкова Кантемирівська дивізія Московської області" Вадима Шишимаріна.
Слідство встановило, що цей 21-річний російський військовий 28 лютого 2022 року вбив 62-річного беззбройного мешканця смт.Чупахівка Сумської області, який вів узбіччям дороги свій велосипед. Чоловік помер на місці всього в декількох десятках метрів від свого будинку.
Наразі підозрюваний Шишимарін перебуває під вартою. Прокурорами і слідчими СБУ зібрано достатньо доказів його причетності до порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством. За ці дії йому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
P.S. А на тему діалогів з росіянами, згадалась народна мудрість - українці вміють бігати по граблях, навіть коли ті закриті в сараї.
sigur62 , какие проклятия? Где вы их увидели? Это наши оценочные суждения, которые полностью совпадают с тем, что вы сейчас пишите.
У вас есть своя позиция, полная поддержка агрессии вашей страны против нашей. Пишите все что хотите, ваше право.
"Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет. Там народ не захотел с вами жить в одной стране. Как не захотели жить вместе чехи и словаки, хорваты и сербы, да ещё и много кто.
Нынешние события закончатся тем, что Донецк, Луганск, Херсон, Мариуполь и ещё много чего войдёт в состав России, а вы останетесь." - Только почему-то Ирен, которая выехала из Мариуполя, сейчас не в россии.
"Крым это совсем другое. Вообще никаких аналогий нет" - это анексия территории другого государства и начало войны против Украины, которая перешла сейчас в другую фазу. А по поводу аналогий, сейчас у всех только одна аналогия с росией - нацистская Германия.
Мы останемся в Украине и это наш выбор. Благодарна своей маме, что когда-то она уехала из росии и я родилась в Украине.
А вы живите в росии и радуйтесь, вы истиный гражданин своей страны. Друг друга мы здесь не переубедим, это глупое занятие.
я по вам не стреляю и вас не вбиваю)) - очень смешно. Вы подерживаете все, что делает росия, платите налоги, по сути спонсор убийств в Украине. Могу предположить, что 62 - это год рождения, так что с вашим военным прошлым и активной жизненной позицией можете вполне оказаться мобилизованным. Так что к "я по вам не стреляю и вас не вбиваю))" я добавила пока.
Сочувствие ваше мне лично не нужно, остальным, думаю, тоже. Желание общаться с вами не было и в хорошие времена, поэтому больше отвечать не буду.
Ну вот и хорошо.
Всё что случается - случается к лучшему.
А по поводу аналогий - вспомним Грузию. Уж там тоже было такое... Хорошие друзья мы теперь, и отношение что к нам в Грузии, что к грузинам в России - самые тёплые.
Måneskin Stand Up for Ukraine - We're Gonna Dance on Gasoline