Незвичний парад відбувся у столиці України з нагоди 35-ї річниці Незалежності. Поки основні урочистості тривали на Софійській площі, Хрещатиком проїхали українські НРК, у небо підняли українські літаки та БпЛА, а по Дніпру пропливли морські дрони
Хто найточніше передбачив розпад СРСР? Чому західні політики рятували Горбачова? Чи був готовий до проголошення незалежності Кравчук? Чому у світі не одразу визнали незалежність України?
19-річний Матвій народився в Євпаторії та провів 12 років у російській окупації. Хлопець не підтримував дії окупаційної влади, самостійно вивчив українську мову та згодом наважився на виїзд. Подолавши шлях через Білорусь, він повернувся на підконтрольну Україні територію, отримав український паспорт, вступив до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на політологію, зустрів своє кохання та вперше святкує День Незалежності у Києві. Про російську мілітаризацію шкіл, тиск пропаганди й повернення додому - дивіться у сюжеті.
Іванові було лише 19, коли російські військові зупинили його на блокпості під Путивлем. Сказали, що потрібно лише перевірити документи, після чого він зможе їхати додому. Та за кілька хвилин хлопця вже везли до росії. Попереду були 40 місяців полону. Підвали, колонії, табори. Щоденні побиття, допити й голод.
Поки його однолітки здобували освіту в університетах та будували плани на майбутнє, він виживав у російських тюрмах. Цивільного студента перетворили на заручника. Ця історія не лише про російський полон. Вона про те, як виживають там, де людину намагаються зламати щодня.
Божевільний порятунок бійців: командир 475 ОШП Владислав Польський на цивільному пікапі вивіз поранених.
Історія надзвичайного героїзму.Командир роти 475 ОШП Владислав Польський на цивільному пікапі без жодного захисту виїхав на евакуацію двох поранених бійців. Операція зайняла близько пів години. За цей вчинок Владислав отримав звання «Героя України» від Президента України Володимира Зеленського. Бійці, якими керував Владислав Польський, успішно виконали бойову місію, проте згодом на них почали полювання російські дрони. Після поранення за бійцями штурмового полку «Code 9.2» відправили НРК (наземний роботизований комплекс), проте під час евакуації наземного робота з бійцями уразив дрон. Саме тоді Владислав вирішив сісти на пікап і самостійно виїхати на порятунок бійців. Усі деталі цієї унікальної операції дивіться у новому відео майора Андрія Макаренка для Армія Медіа.
Життя села Блакитне на Херсонщині. До повномасштабної війни тут вирувало життя, а зараз воно нагадує безлюдний острів: розбиті будинки, відсутність транспорту, роботи та інфраструктури. Із майже сотні жителів тут залишилося лише 19 людей. Проте місцеві відмовляються покидати рідну землю.
Уперше він пішов на фронт добровольцем ще в січні 2015 року: брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” . У березні 2022-го – долучився до одеської 126-ї бригади тероборони. До січня 2026 року був в угрупованні військ “Південь”, воював у полях зокрема і як піхотинець. Нині Пузік – військовослужбовець у складі платформи “Культурні сили”.
Росія за два місяці знищила третину річного обсягу друку книжок в Україні — це понад 11,5 мільйона книжок, серед яких більше мільйона підручників, необхідних українським школярам до нового навчального року. Від початку повномасштабної війни росіяни завдали щонайменше 12 ударів по видавництвах, друкарнях і складах із книжками. Найчастіше атак зазнає Харків, але дедалі більше ударів припадає і на Київ. За оцінками постраждалих компаній, лише знищена продукція принесла збитків приблизно на 2 мільярди гривень. Чому Росія цілеспрямовано б'є по українських книгах? Чи встигнуть передрукувати знищені підручники? Чи вистачає Україні поліграфічних потужностей? Чи подорожчають книжки? І наскільки українське книговидавництво сьогодні залежить від росії?
Нова Каховка — це не пісня про минуле. Це пісня про зв’язок, який неможливо зруйнувати. «Я хотіла створити не просто пісню про своє місто. Я хотіла залишити його живим. Щоб люди, які були змушені виїхати, почувши її, хоча б на кілька хвилин знову опинилися вдома. Щоб ті, хто ніколи не був у Новій Каховці, відчули, чому нам так боляче її втрачати», — говорить MUDRA.
Чотири з половиною роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, російські війська окупували Енергодар та захопили Запорізьку атомну електростанцію. ЗАЕС височіє над берегом зруйнованого та обмілілого Каховського водосховища. З іншого боку – Нікополь. Відстань від цього міста Дніпропетровської області до окупантів – менше 10 км. Нам через річку видно ЗАЕС, ворогу звідти видно Нікополь. Як виглядає буденність прифронтового міста-героя Нікополя та його оборона – дивіться в сюжеті Надії Сухої. “Росіяни тренуються на Нікополі”, – розповідають місцеві. Обстріли тут майже не припиняються – працюють FPV, інші ударні дрони, артилерія. Гинуть цивільні, місто руйнується. Ворог б'є по Нікополю з території ЗАЕС. Обстрілювати атомну станцію у відповідь наші військові не можуть з міркувань безпеки. Проте перехоплюють та збивають російські дрони. Частина жителів регіону побоюються, що є загроза наступу противника через обміліле русло Дніпра. Однак морпіхи, які обороняють Нікополь, переконують "Новинарню": зараз у росіян немає шансів форсувати водосховище і вийти на правий берег у Нікополь – адже, по-перше, відбувається постійний моніторинг ситуації з боку наших військ, а по-друге, крім Дніпра, в цьому районі є й інші водні перешкоди...
Незвичний парад відбувся у столиці України з нагоди 35-ї річниці Незалежності. Поки основні урочистості тривали на Софійській площі, Хрещатиком проїхали українські НРК, у небо підняли українські літаки та БпЛА, а по Дніпру пропливли морські дрони
Хто найточніше передбачив розпад СРСР? Чому західні політики рятували Горбачова? Чи був готовий до проголошення незалежності Кравчук? Чому у світі не одразу визнали незалежність України?
19-річний Матвій народився в Євпаторії та провів 12 років у російській окупації. Хлопець не підтримував дії окупаційної влади, самостійно вивчив українську мову та згодом наважився на виїзд. Подолавши шлях через Білорусь, він повернувся на підконтрольну Україні територію, отримав український паспорт, вступив до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на політологію, зустрів своє кохання та вперше святкує День Незалежності у Києві. Про російську мілітаризацію шкіл, тиск пропаганди й повернення додому - дивіться у сюжеті.
Від катувань до волонтерства й мрії про кіно: Іван Рєзнік після 40 місяців російського полону.
Іванові було лише 19, коли російські військові зупинили його на блокпості під Путивлем. Сказали, що потрібно лише перевірити документи, після чого він зможе їхати додому. Та за кілька хвилин хлопця вже везли до росії. Попереду були 40 місяців полону. Підвали, колонії, табори. Щоденні побиття, допити й голод.
Поки його однолітки здобували освіту в університетах та будували плани на майбутнє, він виживав у російських тюрмах. Цивільного студента перетворили на заручника. Ця історія не лише про російський полон. Вона про те, як виживають там, де людину намагаються зламати щодня.
Божевільний порятунок бійців: командир 475 ОШП Владислав Польський на цивільному пікапі вивіз поранених.
Історія надзвичайного героїзму.Командир роти 475 ОШП Владислав Польський на цивільному пікапі без жодного захисту виїхав на евакуацію двох поранених бійців. Операція зайняла близько пів години. За цей вчинок Владислав отримав звання «Героя України» від Президента України Володимира Зеленського. Бійці, якими керував Владислав Польський, успішно виконали бойову місію, проте згодом на них почали полювання російські дрони. Після поранення за бійцями штурмового полку «Code 9.2» відправили НРК (наземний роботизований комплекс), проте під час евакуації наземного робота з бійцями уразив дрон. Саме тоді Владислав вирішив сісти на пікап і самостійно виїхати на порятунок бійців. Усі деталі цієї унікальної операції дивіться у новому відео майора Андрія Макаренка для Армія Медіа.
Життя села Блакитне на Херсонщині. До повномасштабної війни тут вирувало життя, а зараз воно нагадує безлюдний острів: розбиті будинки, відсутність транспорту, роботи та інфраструктури. Із майже сотні жителів тут залишилося лише 19 людей. Проте місцеві відмовляються покидати рідну землю.
Уперше він пішов на фронт добровольцем ще в січні 2015 року: брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” . У березні 2022-го – долучився до одеської 126-ї бригади тероборони. До січня 2026 року був в угрупованні військ “Південь”, воював у полях зокрема і як піхотинець. Нині Пузік – військовослужбовець у складі платформи “Культурні сили”.
Росія за два місяці знищила третину річного обсягу друку книжок в Україні — це понад 11,5 мільйона книжок, серед яких більше мільйона підручників, необхідних українським школярам до нового навчального року. Від початку повномасштабної війни росіяни завдали щонайменше 12 ударів по видавництвах, друкарнях і складах із книжками. Найчастіше атак зазнає Харків, але дедалі більше ударів припадає і на Київ. За оцінками постраждалих компаній, лише знищена продукція принесла збитків приблизно на 2 мільярди гривень. Чому Росія цілеспрямовано б'є по українських книгах? Чи встигнуть передрукувати знищені підручники? Чи вистачає Україні поліграфічних потужностей? Чи подорожчають книжки? І наскільки українське книговидавництво сьогодні залежить від росії?
Нова Каховка — це не пісня про минуле. Це пісня про зв’язок, який неможливо зруйнувати. «Я хотіла створити не просто пісню про своє місто. Я хотіла залишити його живим. Щоб люди, які були змушені виїхати, почувши її, хоча б на кілька хвилин знову опинилися вдома. Щоб ті, хто ніколи не був у Новій Каховці, відчули, чому нам так боляче її втрачати», — говорить MUDRA.
Чотири з половиною роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, російські війська окупували Енергодар та захопили Запорізьку атомну електростанцію. ЗАЕС височіє над берегом зруйнованого та обмілілого Каховського водосховища. З іншого боку – Нікополь. Відстань від цього міста Дніпропетровської області до окупантів – менше 10 км. Нам через річку видно ЗАЕС, ворогу звідти видно Нікополь. Як виглядає буденність прифронтового міста-героя Нікополя та його оборона – дивіться в сюжеті Надії Сухої. “Росіяни тренуються на Нікополі”, – розповідають місцеві. Обстріли тут майже не припиняються – працюють FPV, інші ударні дрони, артилерія. Гинуть цивільні, місто руйнується. Ворог б'є по Нікополю з території ЗАЕС. Обстрілювати атомну станцію у відповідь наші військові не можуть з міркувань безпеки. Проте перехоплюють та збивають російські дрони. Частина жителів регіону побоюються, що є загроза наступу противника через обміліле русло Дніпра. Однак морпіхи, які обороняють Нікополь, переконують "Новинарню": зараз у росіян немає шансів форсувати водосховище і вийти на правий берег у Нікополь – адже, по-перше, відбувається постійний моніторинг ситуації з боку наших військ, а по-друге, крім Дніпра, в цьому районі є й інші водні перешкоди...
Спалах, глухий удар і миттєва тиша, яку розриває лише його голос: «Мені відірвало ногу!». Того дня 17-річний Олег повертався додому з другом в село Станичне Великописарівської громади, коли російський FPV-дрон поцілив прямо в хлопця. Попереду були втрата лівої кінцівки та ока, осколкові поранення, місяці боротьби в реанімаціях і довгий шлях протезування.