У медичних закладах Херсона створюють систему підземних лікарень. У підвалах облаштовують не просто укриття, куди персонал і пацієнти спускаються під час тривог і обстрілів, але безпечні операційні та палати, де пацієнти можна залишитися на ніч.
Сьогодні вранці окупанти обстріляли село у Покровському районі Донеччини. Внаслідок атаки загинув один рятувальник. Співчуття рідним та колегам загиблого. Годину тому росіяни вдарили авіабомбами по Харкову. На даний момент відомо про чотирьох рятувальників, які дістали поранення - у момент атаки вони гасили пожежу у лісосмузі. Троє працівників перебувають у важкому стані. Зараз потерпілим надається уся необхідна допомога, бажаю якнайшвидшого одужання кожному. Жорстокості росіян немає меж, сьогодні ми вчергове у цьому переконались.
В Сумах зараз гучно і вдень, і вночі. Спочатку нічна "шахедна" атака по енергооб’єктам. Пропало світло, слідом вода та частково зв’язок. Зранку почали відновлювати. Але полетіли російські ракети. Повторні влучання. Місто знов без світла, води, пізніше ліг і зв’язок. Далі знов по колу - нічна "шахедна" атака. Цензурних слів давно не залишилось. Carthago delenda est.
Вересень 2024. Донецька область. Курахове. Пожежні машини на вулицях цього спорожнілого міста вже стали цілодобовим явищем. Тут усе затягнуте їдким димом від пожеж. Росіяни б’ють по Кураховому артилерією та КАБами. Ще місяць тому тут працювали магазини, аптеки, ринки – а тепер Курахове лежить у руїнах.
"Русский мир убивает". Саме такий напис залишений на стіні одного з будинків на вулиці Миру в Часовому Яру.
Росіяни продовжують штурмувати місто та зтирати його з лиця землі всіма можливими видами озброєння — артилерія, міни, ракети, дрони-камікадзе та керовані авіабомби.
Деякі вулиці виглядали спокійними та живими ще буквально місяць тому, а зараз там — суцільні руїни. В самому населеному пункті ще залишаються цивільні.
Тут ви побачите екскурсію зруйнованим містом, багатоквартирні будинки та покинуті оселі зсередини, будинок культури, центральну частину Часового Яру та територію Цегляного заводу.
Це відео дасть змогу зрозуміти, в яких умовах та "атмосфері" воїни 24 ОМБр імені короля Данила стримують навалу переважаючих сил противника.
Ярина Чорногуз, бойова медичка, розвідниця Збройних сил України, поетеса. Берет морпіха бійчиня отримала навесні 2021 року, до того служила за контрактом і була волонтеркою батальйону «Госпітальєри». Брала участь у багатьох боях на Донеччині та Луганчщині з початку повномасштабного вторгнення.
Шістдесяти чотирирічний Сергій Крашенников із позивним «Дуда» воював вісім років. З 2014 року пройшов усі гарячі точки на Сході України. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, він із сином вирушив до військкомату – взяли лише сина, йому відмовили через вік. Тоді він зв'язався зі своїм колишнім легендарним комбатом Дмитром Коцюбайлом і записався до добровольчого батальйону «Вовки да Вінчі». Згодом до нього приєднався і його онук. Разом вони воювали у Бахмуті, Лимані, Авдіївці та Часовому Ярі. Під Куп'янськом в одному із боїв онук зник безвісти. У зв'язку з віком та станом здоров'я невдовзі списали і «Дуду», з чим він категорично не згоден і знову шукає можливості повернутися.
Олег Голубченко, хірург "Охматдиту". Врятував дитину, яку оперував під час ракетного удару по дитячій лікарні. У закривавленому одязі допомагав розбирати завали Понеділок, 8 липня 2024 року. Ворог здійснив черговий масований обстріл України. Тоді найбільше постраждав Київ – загинуло 33 людини, з них 5 дітей, серед 125 постраждалих – 10 дітей. Ворожа ракета влучила у декілька будинків, клініку та найбільшу дитячу лікарню України «Охматдит» Того дня хірург Олег Голубченко оперував дитину. Момент влучання в найбільшу дитячу лікарню України Олег запам’ятав на все життя. Вибух... Вибиті вікна... Зруйнована операційна і найстрашніше – було знищено апарат штучної вентиляції, що підтримував життя маленького пацієнта. Олегу вдалося врятувати малечу Після цього він побіг розбирати завали. Cаме його фото у закривавленому одязі облетіло весь світ. Попри шок, він самовіддано працював, втішав колег, допомагав іншим.
19 вересня російська авіабомба влучила у Сумський геріатричний пансіонат. Внаслідок удару поруйновані будівлі закладу, поранені 14 людей. Одна 78-річна жінка від отриманих травм померла.
Окремий батальйон “Вовки Да Вінчі”, який нині входить до складу 59-ї ОМБр імені Якова Гандзюка, обороняє Українськ. Це невеличке місто на Донеччині, розташоване між Покровськом та Кураховим. Сюди батальйон терміново передислоковували із Красногорівки, де "Вовки" стійко тримали оборону протягом двох з половиною місяців. На новому напрямку підрозділу вдається брати в полон доволі багато росіян. Кореспондентка Анна Калюжна застала момент, коли одного з них привезли із поля бою командири. А також стала свідком відбиття двох штурмів росіян.
У повітрі запах напалму. Над головою дрони. На голові — бронепанамка. Так “Український Свідок” фільмує евакуацію цивільних із Донеччини — з Селидового, Гірника та Курахового. Рятує людей волонтер на ім’я В’ячеслав родом із Соледара. Уявіть, за день до зйомок у Селидовому ще були російські солдати. На супутниковій тарілці — намальована балончиком буква “V”. Хто знає, можливо десь у підвалах вони сидять і досі… У цьому репортажі:
Що зараз відбувається у Селидовому та прилеглих населених пунктах — Кураховому та Гірнику?
Як виглядає евакуація з лінії фронту?
Чому В’ячеслав займається цією справою, попри всю небезпеку? Як до цього ставиться його родина?
Який момент за весь час роботу був для В’ячеслава найстрашнішим?
Сили Безпілотних Систем розповідають про перший етап підготовки своїх військовослужбовців — базову загальну військову підготовку (БЗВП), яку проходять рекрути в спеціалізованому навчальному центрі. Андрій Лузан, колишній комік та шоуранер, а тепер військовослужбовець СБС, знайомить вас з ключовими аспектами підготовки майбутніх воїнів унікального роду сил Сили Безпілотних Систем - це перший в світі рід військ, що використовує в своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні і підводні, наземні безпілотні та роботизовані системи.
Знову страшна ворожа атака на Кривий Ріг. Серед ночі, коли місто спало.
Наразі вже відомо про 3 загиблих, серед яких - дитина. Хлопчику, якого вбили росіяни у Кривому Розі, було 12 років. Ракетний удар обірвав життя й двох жінок – 75 і 79 років.
Олена Апчел – режисерка і дослідниця театру. Була головною режисеркою Львівського театру ім. Лесі Українки та режисеркою Київського театру “Золоті ворота". Цьогоріч вона долучилась до Сил оборони. Глибинна травма та інтелектуальна лінь.
Багато років, комунікуючи із колегами з мистецької «бульбашки» в різних країнах про тяглість емансипації українців від імперського впливу росії, я натикалася не стільки на незгоду чи нерозуміння, а більше на якусь невимовну тугу і жаль. Таку неназвану інтелектуальну лінь. Ну як же так: це що тепер, все треба вивчати заново, змінювати оптику? Стати на якийсь час невігласом, визнати і щиро сказати «я не знаю»? Це дуже страшно.
Ми були шоковані, коли на початку війни російські солдати виносили з українських помешкань усе, що потрапляло під руку – умовно від жіночих трусів до чайників, прикрас, телевізорів, фенів та ноутбуків. Інколи це злодійство було геть дріб’язковим і українці щиро дивувалися як можна красти чужі старі речі, які вже й ціни такої не мають. Але окупанти так не думали – вони пакували все у тюки, завантажували в автомобілі чи набивали краденим бронетехніку і записували своїм матерям і дружинам радісні відео. Ви ж розумієте – вершина мрії фен та старий молоковідсмоктувач. Ним уже хтось користувався, але хто б на це зважав. Злодійство посеред покинутих сіл та зруйнованих міст процвітало. Мабуть, усі пам’ятають кадри з камер відеонагляду, коли через білоруську кур’єрську службу вони відправляли до росії цілі коробки поцуплених в українців речей. Можна сказати – мародерство. На війні усі крадуть. І справді вони мародерили на усіх війнах, у яких брали участь. Але ж, якби справа лише в цьому. Ні, вони крадуть у своїх. Бо красти це круто! Це не западло. І ролик, у якому російська матуся підштовхує свою дитину поцупити гроші з кишені п’янички, добре тому підтвердження. Сьогодні ми говоримо про ще одну російську скрєпу – злодійство. Однак, не зупинимось на побутовому злодійстві, як такому, а копнемо значно глибше і намагатимемось знайти відповідь, а звідки береться ця суцільна кримінальщина з культом тюремних звичок, романтизацією бандитизму, феноменом злодіїв у законі і блатною романтикою. Чому не лише в часи СССР, але й сучасній росії так багато власне злодійщини. Злодійщини не стільки як грабунку, а як поняття про певні правила і навіть честь.
«Мене часто питали, чи не лячно їхати туди, де стріляють, але у мене є зброя — Біблія і молитва». Марина Сердіченко — волонтерка, капеланка. «Я перша капеланка, яка поїхала на нуль, щоб помолитися за військових». Олена Легенчук — капеланка, волонтерка. «Не всі були в захваті, що жінка на війні, але я впевнена, що у капеланства немає статі». Олена Жевець — капеланка ЗСУ. Три жінки капеланки з початку війни проводять служіння, надаючи духовну підтримку військовим на фронті, в госпіталях, підтримують родини військових у тилу. Попри капеланське служіння, кожна з них пережила особисту драматичну історію, яка зробила їх тими, ким вони є: жінками, дружинами, мамами, посестрами, військовослужбовицями, капеланками. Чи може бути жінка капеланкою, чи варто бути жінці капеланкою? Усі відповіді у документальному проєкті «Капеланки. Молитва у пеклі» У розпал війни, три жінки-капеланки на передовій і в тилу намагаються зберегти віру солдатів і свою власну, у протистоянні жорстоким бойовим діям, глибокій травмі бійців та власним страхам, водночас борючись з упередженнями релігійної і військової спільноти, які не завжди готові прийняти жінку в ролі духовного лідера. Фільм досліджує тему віри, мужності та людяності у найважчих обставинах, показуючи, що жінка може змінити життя багатьох навіть на війні.
Був навідником БМП, нині командує ротою — боєць 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Денис з позивним "Денчик" майже 10 років у війську. Його рідне місто Бердянськ — зараз в окупації, родина встигла виїхати.
Анна Зайцева, яка пережила облогу Маріуполя разом із тримісячним сином на Азовсталі, майже після двох з половиною років дочекалася чоловіка з полону. Під час найостаннішого обміну військовополоненими її Кирило, військовий бригади Азов повернувся.
До повномасштабного вторгнення Максим Колесников працював директором з маркетингу у фінансовій компанії, а 24 лютого 2022 року пішов до ЗСУ добровольцем. Його підрозділ охороняв об'єкт у Гостомелі. Після затяжного бою командир Максима ухвалив рішення здаватися в полон. Зрештою, Максим провів у російському полоні більше 11 місяців. В інтерв’ю для Армія TV Максим розповів про те, як до них ставились росіяни, як їх годували і як обміняли. Також він розповідає про свій досвід реінтеграції у цивільне життя і ділиться думками про те, як суспільству варто боротися за звільнення полонених.
Друзі, сьогодні до Дніпровського національного історичного музею ім Д.І. Яворницького було передано камʼяну статую половецького воїна 12 століття. Її було евакуйовано Хорунжою службою 3-ї ОШБр з Гектової Балки (неподалік від фронту). Цій скульптурі майже 1000 років і вона опинилась під загрозою знищення російськими окупантами. Евакуація супроводжувалась вибухами КАБів.
Українська армія стоїть на захисті рідної землі та нашої предківської історії. Ми тут господарі та спадкоємці!
Війна московії проти України- це знищення нашої ідентичності, спроба знищити нашу Історію, наше коріння. Московська імперія не може існувати та створювати свої історичні міфи, коли поруч є свідок їхньої брехні та грабунків.
Після нашої Перемоги статуя з музею буде повернута на місце. А поки там її ретельно досліджуватимуть!
Це вже друга врятована з фронту Хорунжою службою камʼяна скульптура. Перша була передана до цього ж музею 14 серпня цього року.
Хорунжа служба 3-ї ОШБр не лише займається роботою з особовим складом бригади, але й рятує історичні артефакти. На сьогоднішній день вже 35 українських музеїв – від національного до районного рівнів отримали експонати від групи.
У другій половині серпня (напередодні Дня Незалежності України) російські війська наростили використання Shahed-131/136/"Гербера" і за підсумками серпня встановили абсолютний на той момент місячний рекорд за весь період повномасштабного вторгнення - 789.
Але вже за три тижні вересня російські окупанти застосували проти України рекордну кількість дронів типу "Шахед" - 941.
В Сумах зараз гучно і вдень, і вночі. Спочатку нічна "шахедна" атака по енергооб’єктам. Пропало світло, слідом вода та частково зв’язок. Зранку почали відновлювати. Але полетіли російські ракети. Повторні влучання. Місто знов без світла, води, пізніше ліг і зв’язок. Далі знов по колу - нічна "шахедна" атака. Цензурних слів давно не залишилось. Carthago delenda est.
Вересень 2024. Донецька область. Курахове. Пожежні машини на вулицях цього спорожнілого міста вже стали цілодобовим явищем. Тут усе затягнуте їдким димом від пожеж. Росіяни б’ють по Кураховому артилерією та КАБами. Ще місяць тому тут працювали магазини, аптеки, ринки – а тепер Курахове лежить у руїнах.
"Русский мир убивает". Саме такий напис залишений на стіні одного з будинків на вулиці Миру в Часовому Яру.
Росіяни продовжують штурмувати місто та зтирати його з лиця землі всіма можливими видами озброєння — артилерія, міни, ракети, дрони-камікадзе та керовані авіабомби.
Деякі вулиці виглядали спокійними та живими ще буквально місяць тому, а зараз там — суцільні руїни. В самому населеному пункті ще залишаються цивільні.
Тут ви побачите екскурсію зруйнованим містом, багатоквартирні будинки та покинуті оселі зсередини, будинок культури, центральну частину Часового Яру та територію Цегляного заводу.
Це відео дасть змогу зрозуміти, в яких умовах та "атмосфері" воїни 24 ОМБр імені короля Данила стримують навалу переважаючих сил противника.
Ярина Чорногуз, бойова медичка, розвідниця Збройних сил України, поетеса. Берет морпіха бійчиня отримала навесні 2021 року, до того служила за контрактом і була волонтеркою батальйону «Госпітальєри». Брала участь у багатьох боях на Донеччині та Луганчщині з початку повномасштабного вторгнення.
Бойова 22-га окрема механізована бригада - одна з тих, хто виконує завдання на прикордонні. Знайомимось з екіпажем бойової машини БМП-1.
19 вересня російська авіабомба влучила у Сумський геріатричний пансіонат. Внаслідок удару поруйновані будівлі закладу, поранені 14 людей. Одна 78-річна жінка від отриманих травм померла.
Окремий батальйон “Вовки Да Вінчі”, який нині входить до складу 59-ї ОМБр імені Якова Гандзюка, обороняє Українськ. Це невеличке місто на Донеччині, розташоване між Покровськом та Кураховим. Сюди батальйон терміново передислоковували із Красногорівки, де "Вовки" стійко тримали оборону протягом двох з половиною місяців. На новому напрямку підрозділу вдається брати в полон доволі багато росіян. Кореспондентка Анна Калюжна застала момент, коли одного з них привезли із поля бою командири. А також стала свідком відбиття двох штурмів росіян.
У повітрі запах напалму. Над головою дрони. На голові — бронепанамка. Так “Український Свідок” фільмує евакуацію цивільних із Донеччини — з Селидового, Гірника та Курахового. Рятує людей волонтер на ім’я В’ячеслав родом із Соледара. Уявіть, за день до зйомок у Селидовому ще були російські солдати. На супутниковій тарілці — намальована балончиком буква “V”. Хто знає, можливо десь у підвалах вони сидять і досі… У цьому репортажі:
Що зараз відбувається у Селидовому та прилеглих населених пунктах — Кураховому та Гірнику?
Як виглядає евакуація з лінії фронту?
Чому В’ячеслав займається цією справою, попри всю небезпеку? Як до цього ставиться його родина?
Який момент за весь час роботу був для В’ячеслава найстрашнішим?
Сили Безпілотних Систем розповідають про перший етап підготовки своїх військовослужбовців — базову загальну військову підготовку (БЗВП), яку проходять рекрути в спеціалізованому навчальному центрі. Андрій Лузан, колишній комік та шоуранер, а тепер військовослужбовець СБС, знайомить вас з ключовими аспектами підготовки майбутніх воїнів унікального роду сил Сили Безпілотних Систем - це перший в світі рід військ, що використовує в своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні і підводні, наземні безпілотні та роботизовані системи.
Знову страшна ворожа атака на Кривий Ріг. Серед ночі, коли місто спало.
Наразі вже відомо про 3 загиблих, серед яких - дитина. Хлопчику, якого вбили росіяни у Кривому Розі, було 12 років. Ракетний удар обірвав життя й двох жінок – 75 і 79 років.
Олена Апчел – режисерка і дослідниця театру. Була головною режисеркою Львівського театру ім. Лесі Українки та режисеркою Київського театру “Золоті ворота". Цьогоріч вона долучилась до Сил оборони. Глибинна травма та інтелектуальна лінь.
Багато років, комунікуючи із колегами з мистецької «бульбашки» в різних країнах про тяглість емансипації українців від імперського впливу росії, я натикалася не стільки на незгоду чи нерозуміння, а більше на якусь невимовну тугу і жаль. Таку неназвану інтелектуальну лінь. Ну як же так: це що тепер, все треба вивчати заново, змінювати оптику? Стати на якийсь час невігласом, визнати і щиро сказати «я не знаю»? Це дуже страшно.
Був навідником БМП, нині командує ротою — боєць 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Денис з позивним "Денчик" майже 10 років у війську. Його рідне місто Бердянськ — зараз в окупації, родина встигла виїхати.
Yan Dobronosov
7h ·
Харків після ворожого обстрілу.
Олександр Алфьоров разом з Nazar Chayka та
ВРЯТОВАНО З ФРОНТУ
Друзі, сьогодні до Дніпровського національного історичного музею ім Д.І. Яворницького було передано камʼяну статую половецького воїна 12 століття. Її було евакуйовано Хорунжою службою 3-ї ОШБр з Гектової Балки (неподалік від фронту). Цій скульптурі майже 1000 років і вона опинилась під загрозою знищення російськими окупантами. Евакуація супроводжувалась вибухами КАБів.
Українська армія стоїть на захисті рідної землі та нашої предківської історії. Ми тут господарі та спадкоємці!
Війна московії проти України- це знищення нашої ідентичності, спроба знищити нашу Історію, наше коріння. Московська імперія не може існувати та створювати свої історичні міфи, коли поруч є свідок їхньої брехні та грабунків.
Після нашої Перемоги статуя з музею буде повернута на місце. А поки там її ретельно досліджуватимуть!
Це вже друга врятована з фронту Хорунжою службою камʼяна скульптура. Перша була передана до цього ж музею 14 серпня цього року.
Хорунжа служба 3-ї ОШБр не лише займається роботою з особовим складом бригади, але й рятує історичні артефакти. На сьогоднішній день вже 35 українських музеїв – від національного до районного рівнів отримали експонати від групи.
Захищати власне минуле- це і бути переможцем!
Слава Україні!
Війна в цифрах. Середньостатистичний показник застосувань Shahed-131/136 росіянами тривалий час зберігався в межах 350-400 одиниць на місяць, і ця тенденція спостерігалася до серпня цього року.
У другій половині серпня (напередодні Дня Незалежності України) російські війська наростили використання Shahed-131/136/"Гербера" і за підсумками серпня встановили абсолютний на той момент місячний рекорд за весь період повномасштабного вторгнення - 789.
Але вже за три тижні вересня російські окупанти застосували проти України рекордну кількість дронів типу "Шахед" - 941.