росія щодня не просто вбиває українців, а цілить у значущі для нас символи.
Тому я не бачу для простору для росії і всього з нею повʼязаного символізувати шось інакше за руїну. І буду робити все, щоб закріпити за цією пусткою символ абсолютного нічого чим воно завжди й було.
Вчора, здається, вперше за три дні я знову почув сирену повітряної тривоги.
Це сталося в парку, біля озера, де гуляло багацько людей - з кавою і морозивом.
Мерзенний звук особливо не змінив поведінку перехожих - хіба всі синхронно матюкнулися і пішли ближче до лісу.
І тут повз промайнули двоє: молодий хлопець з тату на шиї і дівчина, що міцно притискала до себе поснуле немовля.
Вона пригортала його так сильно, наче хотіла розчинити його в собі.
Аби ця мала миша не чула ревіння сирени, сховалася в утробі і була там до мирних часів.
Я дивився на них і думав: я не хочу, щоб росіяни помирали.
Я хочу, щоб вони сиділи у своїх містах і животіли від страху.
Щоб матері в смердючих бомбосховищах на цементних вогких підлогах притискали до себе дітей і з болем в очах спостерігали, як в напівтемряві марнується їхнє дитинство.
Щоб чоловіки тижнями не розуміли, що буде далі, на що сподіватися і що планувати.
Щоб панічно купували гречку, воду, паливо, сірники, свічки, гумові чоботи і горілку.
Багато горілки.
І нею заливали собі очі, аби не чути виття сирен і не бачити, як їхні діти рядочком сплять на підлозі в коридорі чи ванній.
Щоб кожен їхній наступний день був абсолютно ідентичний попереднім - в очікуванні бомбардувань.
Хаотичних, та невідворотних.
Нібито по військовій інфраструктурі, але ж все трапляється на війні.
І от ррррраз - і немає сусіднього будинку чи кварталу.
Щоб вони дихали і не знали, чи їхній будинок не наступний.
Чи їхній подих не останній.
Щоб вони гадки не мали, чи не в останнє притискають до себе своїх дітей та чують їхній сміх.
А, ні, брешу.
Сміх своїх дітей вони припинили чути у перший день, коли вся територія росії опинилася під перманентними ударами.
Я хочу, щоб росіяни уявлення не мали, коли це завершиться.
Чи це середина.
Чи лише початок.
Чи це жахливий кінець, чи таки жах без кінця.
Я хочу, щоб вони страждали.
За всі наші зруйновані маленькі світи - багаті і бідні, здорові і не дуже, з вірою чи без, з планами на Єгипет чи Одесу, з мрією навчити дитину кататися на велосипеді чи відправити в університет.
За всі знищені назавжди всесвіти.
За Бучу, за Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Ворзель, Маріуполь, Попасну, Рубіжне.
За всі могили у дворах, особливо за ті, де віднімання дати народження від дати смерті дає в результаті число для пальців на одній руці.
Росіяни мають мучитися.
Невідомістю. Болем. Голодом. Хворобами.
А потім хай помирають.
Від бомб. Ракет. Під завалами власних осель. Від гангрен. Виснаження. Задухи. Спраги. Рук мародерів.
Хай помирають.
Всі, разом.
Хай на їхні місця приїздять китайці, білі ведмеді, інопланетяни… мені фіолетово.
Аби їх - потворних, підступних і, головне, брехливо-самооманливих - не існувало на цій планеті.
Дай Всесвіт нам сил це витримати.
Витримати наші втрати і після війни лишитися людьми.
Усвідомлювати, що вони не лишили нам вибору, бо інший вибір - лише наша смерть і смерть наших дітей.
Наша ненависть все ще недостатня.
Але росіяни щодня роблять все для того, щоб чаша люті була повна.
Багряно-повна.
Будьте сильними і пам‘ятайте, що найскладніший етап ще попереду.
Ще попереду.”
Фото Bohdan Kutiepov
Минулого разу фейсбук забанив цей пост за 5 хвилин. Побачимо, як буде зараз.
Понад 40 ракет різних типів було випущено по різних містах України - Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Слов'янськ, Краматорськ. Черговий акт російського тероризму.
У Кривому Розі декілька влучань. У тому числі – по адміністративній будівлі промислового підприємства. Наразі відомо про 10 загиблих - 6 жінок, 4 чоловіки. 41 поранений - у тому числі 9 тяжких.
У Дніпрі пошкоджень зазнали багатоповерхівка та підприємство. Понівечене СТО. Загинув 1 чоловік. Відомо про 6 постраждалих.
У Києві вже 9 загиблих та 33 постраждалих. Пошкоджено реанімаційне, операційне, онкологічне відділення Охмадиту. Повністю зруйновані або пошкоджені три трансформаторних підстанції ДТЕК.
Щонайменше 3 людини загинули у Покровську внаслідок ранкової російської атаки. Ракети влучили у підприємство.
Сьогодні вранці російський агресор наніс ракетний удар по найбільшій дитячій спеціалізованій лікарні України «Охматдит» у місті Київ. Як підтримати лікарню?Інформація за посиланням.
Наразі відомо про 16 постраждалих у медзакладі, 7 з них – діти. Під час атаки під удар потрапив корпус «Охматдиту» з важкохворими дітьми на діалізі. Водночас з операційних та реанімаційних, попередньо, вдалося всіх врятувати, повідомляли в МОЗ.
«Охматдит» - найбільша дитяча лікарня України. Зокрема, там здійснюють діагностику та лікування онкогематологічних захворювань, а також виконують трансплантації кісткового мозку.
Пацієнтів дитячої лікарні після удару РФ евакуюють в інші лікарні міста.
Багато пацієнтів та родин, які перебували в Охматдиті, — приїжджі. Наш залізничний вокзал поруч, і УЗ прихистить та відвезе, куди потрібно, всіх, хто має таку нагальну потребу (скажімо, тих, кого мусили терміново виписати з лікарні).
⠀
Уже перші маленькі пацієнти очікують на відправлення.
⠀
Наш черговий контактний номер (24/7) для "охмадитівців": +38 099 425 64 52.
⠀
Укрзалізниця:
* забере автівкою / мікроавтобусом там, де ви є зараз (якщо потрібне медичне транспортування, обов'язково повідомте окремо);
* розмістить і нагодує в лаунжі на вокзалі;
* відправить зручним потягом, якщо потрібно додому чи на лікування в інше місце.
⠀
Друзі та партнери УЗ з World Central Kitchen вже на місці — забезпечують лікарів та тих, хто надає допомогу на місці, гарячим харчуванням.
Наші чергові та автівки знаходяться безпосередньо біля лікарні, тож набирайте — і ми вас знайдемо.
Сьогодні зранку росіяни завдали три удари по Покровську на Донеччині. Руйнувань зазнало одне з підприємств міста. На місці влучання працюють вибухотехніки. Є загиблі та поранені.
Кожна вбита росіянами людина - це не просто сухі цифри офіційної статистики. Кожна вбита росіянами людина - це згаслий Всесвіт, котрий вже ніколи не зробить наш світ кращим.
Серед загиблих в Охматдиті - 30-річна львів'янка Світлана Лук'янчук. Сирота, виховувалась тіткою. Закінчила НМУ ім. Богомольця, працювала дитячим нефрологом. Буде похована у Львові біля батьків.
Російська крилата ракета Х-101 була цілеспрямовано запущена з Ту-95МС по дитячій лікарні "Охматдит".
Нагадаємо, що екіпажі як мінімум 8 російських Ту-95МС відомі і вони вчиняли воєнні злочини щодо обстрілів цивільних об'єктів як в Україні, так і в Сирії. Проте, досі не понесли ніяких покарань за ці дії, а безкарність дає воєнним злочинцям відчуття недосяжності https://www.facebook.com/share/p/89toJ5rC6S7SMsuP/
На фото хірург Олег Голубченко Олег Голубченко. У момент атаки він оперував дитину. Ударною хвилею його кинуло на операційний стіл, але він та його колеги (анестезіолог Ярослав Іванов ) встигли зробити все необхідне, щоб перевести малюка до ручного режиму штучного дихання ( дитина була під наркозом). Операцію закінчували вже в іншій лікарні. Дитина вижила. Дякуємо, пане Олеже.
Ми отримуємо численні пропозиції від різних країн та міжнародних організацій щодо безоплатного лікування дітей з НДСЛ Охматдит за кордоном.
Щоб цей процес був ефективним, Міністерство координуватиме його централізовано.
Просимо батьків маленьких пацієнтів Охматдиту проконсультуватися зі своїми лікарями щодо необхідності направлення дітей на лікування за кордон. У разі потреби медичної евакуації, будь ласка, заповніть анкету: https://bit.ly/3xPfxww
Звертаємося до наших міжнародних партнерів, друзів та всіх небайдужих, хто підтримує нас у цей складний час. Якщо ви бажаєте допомогти у медевакуації постраждалих від ракетного обстрілу Охматдиту, звертайтеся на офіційну електронну адресу МОЗ України – [email protected].
Нагадуємо, що під час влучення російської ракети в Охматдит перебувало 627 дітей. Після атаки 94 пацієнти були оперативно перевезені до інших медзакладів Києва, де їм надається необхідна допомога.
Водночас 465 дітей, які потребували планового лікування, були обстежені та тимчасово виписані додому. Лікарі підтримують зв'язок із їхніми батьками. У вцілілих будівлях Охматдиту залишилися на лікуванні 68 пацієнтів.
Тільки єдністю ми зможемо протистояти злу та російському терору!
20 березня 2022 року Владислав Бувалкін, перебуваючи в складі спецпідрозділу СБУ, загинув поблизу села Озершина в Київській області, стримуючи наступ росіян. Тепер його дружина, Маргарита, робить усе аби памʼять про Владислава жила, а його справа по знешкодженню ворога — продовжувалася. Нещодавно вона пройшла навчання зі збору FPV-дронів і тепер збирає їх вдома, на кухні. Перший дрон, названий на його честь за позивним Владислава — «Туман», вже працює та разом з іншими засобами допомагає українським військовим.
Але серед сучасних WEIRD-людей (Western, Educated, Industrialized, Rich, and Democratic - західних, освічених, індустріалізованих, багатих та демократичних) мало хто здатен зрозуміти просту істину.
Істотам, які руйнували дитячі лікарні та вбивали дітей в Сирії, руйнують дитячі лікарні та вбивають дітей в Україні, щодня розказують з екрану телевізора про те, що хочуть всіх вбити і дійти трупах до Лісабону, треба вірити. Якби не хотілося вірити в казку про те, що всі істоти виду homo sapiens однакові та мріють про мир та щастя на всій планеті. Може вони і мріють про "мир". Тільки "русский мир" не всім сподобається, бо в ньому немає місця для дітей... Ні наших, ні їхніх.
Вся Європа мала б зрозуміти - кожен громадянин РФ, який вдягнув військову форму, сам, або з допомогою батьків (бо сам ще не навчився ґудзики застібати та шнурки зав'язувати) є легітимною військовою ціллю. Інакше завтра всі інші діти Європи будуть просто ціллю, ціллю для російських ракет.
Бо є лише два варіанти.
Варіант 1. З переляку, що у росіян є ракета з ядерною бімбою, піти і втопити своїх дітей у морі. Щоб росіяни ракети не мусили використовувати. Може буде не так страшно, що прилетить ракета з ядерною бімбою.
Варіант 2. Припинити малювати червоні лінії: це дамо, це не дамо, сюди можна стріляти, туди вже ні. Прийшов час повної та безумовної демілітаризації РФ. Все, що виглядає як солдат РФ має бути знищене. Все, що виглядає, як щось, що допомагає солдату РФ - має бути знищене. Вже сьогодні і спільними зусиллями всієї Європи, а не "ми завтра дамо Україні півтора ящика снарядів і подивимося, що з цього вийде".
Дитячий садочок з "кадетскими группами" є військовою базою агресора.
Школа з "кадетскими классами" (в одній Москві таких кілька сотень) є військовою базою агресора.
Храм з "военно-патриотической воскресной школой" є військовою базою агресора.
Військовою базою та заводом з виготовлення дронів, яких вже сьогодні програмують на те, щоб через 10-15 років по трупах дійти до Лісабону.
Олександр Ковальчук – цивільний з села Микуличі Бучанського району Київської області, якого росіяни в березні 2022 року захопили в полон, вивезли до білорусі, звідти – до росії, далі – до окупованого Криму. У квітні 2022-го Олександра разом з іншими цивільними заручниками та нашими військовополоненими обміняли на російських солдатів у Запорізькій області. Історія його полону за посиланням.
Про обмін. Ми йдемо через підірваний міст. Ми в один бік – а росіян несуть в інший. І Я НЕ ВИТРИМУЮ, КРИЧУ: “ЩО, СУКИ, НАЖРАЛИСЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ?!” Інші хлопці починають на мене шикати, а полковник, який нас забирав, каже: “Все правильно”.
І тут дорогою нам починають розповідати новини: Київщина – звільнена. Чернігівщина – звільнена. Сумщина – звільнена. Росіян відкинули від Харкова. Співаємо Гімн. Щиро, по-справжньому. Хотілося впасти і просто ту землю цілувати. Я чоловік крепкий, але від того почав плакати.
Донецька область, Покровський напрямок. Тут після здобуття Авдіївки росіяни намагаються розширити смугу основного удару в бік міста Покровськ і тиснуть як по фронту, так і по флангах. Найзапекліші бої зараз точаться в районі сіл Новоолександрівка, Уманське, Карлівка.
Варварська атака росіян на київські медзаклади 8 липня забрала життя шести медичних працівників. Вшануймо їхню пам'ять.
Світлана Лук'янчик – лікарка-нефрологиня НДСЛ Охматдит. У момент удару евакуювала дітей, які перебували на діалізі, в укриття. Їй вдалося врятувати життя маленьких пацієнтів, проте не власне.
Вже третій рік Маріуполь перебуває під російською окупацією. Під час блокади армія росії зруйнувала близько 50% багатоповерхівок. Це лише приблизні дані, що охоплюють об’єкти повної руйнації.
Однак також безліч житлових будинків стали непридатними для повноцінного життя. Руїни деяких будівель росіяни остаточно знесли після припинення бойових дій у місті. У більшості з яких під завалами були тіла загиблих. Цей факт значно поглиблює неможливість встановити точну кількість цивільних людей, що загинули у Маріуполі. Від деяких залишились лише фрагменти тіл. Або ж загиблих переважно ховали у братських могилах, без документів.
Наразі росіяни намагаються відбудовувати місто. Або принаймні будувати окремі житлові квартали, які нібито і є “відбудованим містом”. Однак єдиним способом “відродити” Маріуполь сьогодні є лише спогади.
Таня Микитенко
росія щодня не просто вбиває українців, а цілить у значущі для нас символи.
Тому я не бачу для простору для росії і всього з нею повʼязаного символізувати шось інакше за руїну. І буду робити все, щоб закріпити за цією пусткою символ абсолютного нічого чим воно завжди й було.
Юрій Гудименко
Не пишіть, що люди загинули від ракетних обстрілів. Вони не загинули, вони були вбиті. Вбиті. Вбиті російською федерацією.
Anton Senenko
Завжди актуальне з травня 2022 року:
“Я не хочу, щоб росіяни помирали.
Вчора, здається, вперше за три дні я знову почув сирену повітряної тривоги.
Це сталося в парку, біля озера, де гуляло багацько людей - з кавою і морозивом.
Мерзенний звук особливо не змінив поведінку перехожих - хіба всі синхронно матюкнулися і пішли ближче до лісу.
І тут повз промайнули двоє: молодий хлопець з тату на шиї і дівчина, що міцно притискала до себе поснуле немовля.
Вона пригортала його так сильно, наче хотіла розчинити його в собі.
Аби ця мала миша не чула ревіння сирени, сховалася в утробі і була там до мирних часів.
Я дивився на них і думав: я не хочу, щоб росіяни помирали.
Я хочу, щоб вони сиділи у своїх містах і животіли від страху.
Щоб матері в смердючих бомбосховищах на цементних вогких підлогах притискали до себе дітей і з болем в очах спостерігали, як в напівтемряві марнується їхнє дитинство.
Щоб чоловіки тижнями не розуміли, що буде далі, на що сподіватися і що планувати.
Щоб панічно купували гречку, воду, паливо, сірники, свічки, гумові чоботи і горілку.
Багато горілки.
І нею заливали собі очі, аби не чути виття сирен і не бачити, як їхні діти рядочком сплять на підлозі в коридорі чи ванній.
Щоб кожен їхній наступний день був абсолютно ідентичний попереднім - в очікуванні бомбардувань.
Хаотичних, та невідворотних.
Нібито по військовій інфраструктурі, але ж все трапляється на війні.
І от ррррраз - і немає сусіднього будинку чи кварталу.
Щоб вони дихали і не знали, чи їхній будинок не наступний.
Чи їхній подих не останній.
Щоб вони гадки не мали, чи не в останнє притискають до себе своїх дітей та чують їхній сміх.
А, ні, брешу.
Сміх своїх дітей вони припинили чути у перший день, коли вся територія росії опинилася під перманентними ударами.
Я хочу, щоб росіяни уявлення не мали, коли це завершиться.
Чи це середина.
Чи лише початок.
Чи це жахливий кінець, чи таки жах без кінця.
Я хочу, щоб вони страждали.
За всі наші зруйновані маленькі світи - багаті і бідні, здорові і не дуже, з вірою чи без, з планами на Єгипет чи Одесу, з мрією навчити дитину кататися на велосипеді чи відправити в університет.
За всі знищені назавжди всесвіти.
За Бучу, за Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Ворзель, Маріуполь, Попасну, Рубіжне.
За всі могили у дворах, особливо за ті, де віднімання дати народження від дати смерті дає в результаті число для пальців на одній руці.
Росіяни мають мучитися.
Невідомістю. Болем. Голодом. Хворобами.
А потім хай помирають.
Від бомб. Ракет. Під завалами власних осель. Від гангрен. Виснаження. Задухи. Спраги. Рук мародерів.
Хай помирають.
Всі, разом.
Хай на їхні місця приїздять китайці, білі ведмеді, інопланетяни… мені фіолетово.
Аби їх - потворних, підступних і, головне, брехливо-самооманливих - не існувало на цій планеті.
Дай Всесвіт нам сил це витримати.
Витримати наші втрати і після війни лишитися людьми.
Усвідомлювати, що вони не лишили нам вибору, бо інший вибір - лише наша смерть і смерть наших дітей.
Наша ненависть все ще недостатня.
Але росіяни щодня роблять все для того, щоб чаша люті була повна.
Багряно-повна.
Будьте сильними і пам‘ятайте, що найскладніший етап ще попереду.
Ще попереду.”
Фото Bohdan Kutiepov
Минулого разу фейсбук забанив цей пост за 5 хвилин. Побачимо, як буде зараз.
Понад 40 ракет різних типів було випущено по різних містах України - Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Слов'янськ, Краматорськ. Черговий акт російського тероризму.
У Кривому Розі декілька влучань. У тому числі – по адміністративній будівлі промислового підприємства. Наразі відомо про 10 загиблих - 6 жінок, 4 чоловіки. 41 поранений - у тому числі 9 тяжких.
У Дніпрі пошкоджень зазнали багатоповерхівка та підприємство. Понівечене СТО. Загинув 1 чоловік. Відомо про 6 постраждалих.
У Києві вже 9 загиблих та 33 постраждалих. Пошкоджено реанімаційне, операційне, онкологічне відділення Охмадиту. Повністю зруйновані або пошкоджені три трансформаторних підстанції ДТЕК.
Щонайменше 3 людини загинули у Покровську внаслідок ранкової російської атаки. Ракети влучили у підприємство.
Yan Dobronosov
58 хв ·
Ворог цинічно обстріляв наших дітей в лікарні. Київ сьогодні.
Yan Dobronosov
33 хв ·
Так виглядає лікар дитячої лікарні в Києві сьогодні.
Сьогодні вранці російський агресор наніс ракетний удар по найбільшій дитячій спеціалізованій лікарні України «Охматдит» у місті Київ. Як підтримати лікарню? Інформація за посиланням.
Радіо Свобода
4 хв ·
Маленькі пацієнти «Охматдиту» після удару РФ.
Наразі відомо про 16 постраждалих у медзакладі, 7 з них – діти. Під час атаки під удар потрапив корпус «Охматдиту» з важкохворими дітьми на діалізі. Водночас з операційних та реанімаційних, попередньо, вдалося всіх врятувати, повідомляли в МОЗ.
«Охматдит» - найбільша дитяча лікарня України. Зокрема, там здійснюють діагностику та лікування онкогематологічних захворювань, а також виконують трансплантації кісткового мозку.
Пацієнтів дитячої лікарні після удару РФ евакуюють в інші лікарні міста.
Міністерство охорони здоров'я України
20 хв ·
Укрзалізниця - Ukrzaliznytsia готова надати підтримку постраждалим від атаки на НДСЛ Охматдит:
забере автівкою / мікроавтобусом там, де ви є зараз (якщо потрібне медичне транспортування, обов'язково повідомте окремо);
розмістить і нагодує в лаунжі на вокзалі;
відправить зручним потягом, якщо потрібно додому чи на лікування в інше місце.
Черговий контактний номер (24/7) для "охмадитівців": +38 099 425 64 52.
Вдячні за допомогу. Сила українців в єдності.
У мережі
Укрзалізниця - Ukrzaliznytsia
40 хв ·
Багато пацієнтів та родин, які перебували в Охматдиті, — приїжджі. Наш залізничний вокзал поруч, і УЗ прихистить та відвезе, куди потрібно, всіх, хто має таку нагальну потребу (скажімо, тих, кого мусили терміново виписати з лікарні).
⠀
Уже перші маленькі пацієнти очікують на відправлення.
⠀
Наш черговий контактний номер (24/7) для "охмадитівців": +38 099 425 64 52.
⠀
Укрзалізниця:
* забере автівкою / мікроавтобусом там, де ви є зараз (якщо потрібне медичне транспортування, обов'язково повідомте окремо);
* розмістить і нагодує в лаунжі на вокзалі;
* відправить зручним потягом, якщо потрібно додому чи на лікування в інше місце.
⠀
Друзі та партнери УЗ з World Central Kitchen вже на місці — забезпечують лікарів та тих, хто надає допомогу на місці, гарячим харчуванням.
Наші чергові та автівки знаходяться безпосередньо біля лікарні, тож набирайте — і ми вас знайдемо.
Сьогодні зранку росіяни завдали три удари по Покровську на Донеччині. Руйнувань зазнало одне з підприємств міста. На місці влучання працюють вибухотехніки. Є загиблі та поранені.
Документальний фільм від 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, який висвітлює евакуацію з мікрорайону «Канал» Часового Яру.
Кожна вбита росіянами людина - це не просто сухі цифри офіційної статистики. Кожна вбита росіянами людина - це згаслий Всесвіт, котрий вже ніколи не зробить наш світ кращим.
Серед загиблих в Охматдиті - 30-річна львів'янка Світлана Лук'янчук. Сирота, виховувалась тіткою. Закінчила НМУ ім. Богомольця, працювала дитячим нефрологом. Буде похована у Львові біля батьків.
Російська крилата ракета Х-101 була цілеспрямовано запущена з Ту-95МС по дитячій лікарні "Охматдит".
Нагадаємо, що екіпажі як мінімум 8 російських Ту-95МС відомі і вони вчиняли воєнні злочини щодо обстрілів цивільних об'єктів як в Україні, так і в Сирії. Проте, досі не понесли ніяких покарань за ці дії, а безкарність дає воєнним злочинцям відчуття недосяжності https://www.facebook.com/share/p/89toJ5rC6S7SMsuP/
Ivan Stepurin
15 год ·
На фото хірург Олег Голубченко Олег Голубченко. У момент атаки він оперував дитину. Ударною хвилею його кинуло на операційний стіл, але він та його колеги (анестезіолог Ярослав Іванов ) встигли зробити все необхідне, щоб перевести малюка до ручного режиму штучного дихання ( дитина була під наркозом). Операцію закінчували вже в іншій лікарні. Дитина вижила. Дякуємо, пане Олеже.
Українська посмішка пишається нашою дружбою. Завжди з Вами та з героїчним колективом НДСЛ Охматдит
Міністерство охорони здоров'я України
23 хв ·
Ми отримуємо численні пропозиції від різних країн та міжнародних організацій щодо безоплатного лікування дітей з НДСЛ Охматдит за кордоном.
Щоб цей процес був ефективним, Міністерство координуватиме його централізовано.
Просимо батьків маленьких пацієнтів Охматдиту проконсультуватися зі своїми лікарями щодо необхідності направлення дітей на лікування за кордон. У разі потреби медичної евакуації, будь ласка, заповніть анкету: https://bit.ly/3xPfxww
Звертаємося до наших міжнародних партнерів, друзів та всіх небайдужих, хто підтримує нас у цей складний час. Якщо ви бажаєте допомогти у медевакуації постраждалих від ракетного обстрілу Охматдиту, звертайтеся на офіційну електронну адресу МОЗ України – [email protected].
Нагадуємо, що під час влучення російської ракети в Охматдит перебувало 627 дітей. Після атаки 94 пацієнти були оперативно перевезені до інших медзакладів Києва, де їм надається необхідна допомога.
Водночас 465 дітей, які потребували планового лікування, були обстежені та тимчасово виписані додому. Лікарі підтримують зв'язок із їхніми батьками. У вцілілих будівлях Охматдиту залишилися на лікуванні 68 пацієнтів.
Тільки єдністю ми зможемо протистояти злу та російському терору
!
20 березня 2022 року Владислав Бувалкін, перебуваючи в складі спецпідрозділу СБУ, загинув поблизу села Озершина в Київській області, стримуючи наступ росіян. Тепер його дружина, Маргарита, робить усе аби памʼять про Владислава жила, а його справа по знешкодженню ворога — продовжувалася. Нещодавно вона пройшла навчання зі збору FPV-дронів і тепер збирає їх вдома, на кухні. Перший дрон, названий на його честь за позивним Владислава — «Туман», вже працює та разом з іншими засобами допомагає українським військовим.
Andrzej Leszkiewicz
Я давно пишу про #putinjugend...
Але серед сучасних WEIRD-людей (Western, Educated, Industrialized, Rich, and Democratic - західних, освічених, індустріалізованих, багатих та демократичних) мало хто здатен зрозуміти просту істину.
Істотам, які руйнували дитячі лікарні та вбивали дітей в Сирії, руйнують дитячі лікарні та вбивають дітей в Україні, щодня розказують з екрану телевізора про те, що хочуть всіх вбити і дійти трупах до Лісабону, треба вірити. Якби не хотілося вірити в казку про те, що всі істоти виду homo sapiens однакові та мріють про мир та щастя на всій планеті. Може вони і мріють про "мир". Тільки "русский мир" не всім сподобається, бо в ньому немає місця для дітей... Ні наших, ні їхніх.
Вся Європа мала б зрозуміти - кожен громадянин РФ, який вдягнув військову форму, сам, або з допомогою батьків (бо сам ще не навчився ґудзики застібати та шнурки зав'язувати) є легітимною військовою ціллю. Інакше завтра всі інші діти Європи будуть просто ціллю, ціллю для російських ракет.
Бо є лише два варіанти.
Варіант 1. З переляку, що у росіян є ракета з ядерною бімбою, піти і втопити своїх дітей у морі. Щоб росіяни ракети не мусили використовувати. Може буде не так страшно, що прилетить ракета з ядерною бімбою.
Варіант 2. Припинити малювати червоні лінії: це дамо, це не дамо, сюди можна стріляти, туди вже ні. Прийшов час повної та безумовної демілітаризації РФ. Все, що виглядає як солдат РФ має бути знищене. Все, що виглядає, як щось, що допомагає солдату РФ - має бути знищене. Вже сьогодні і спільними зусиллями всієї Європи, а не "ми завтра дамо Україні півтора ящика снарядів і подивимося, що з цього вийде".
Дитячий садочок з "кадетскими группами" є військовою базою агресора.
Школа з "кадетскими классами" (в одній Москві таких кілька сотень) є військовою базою агресора.
Храм з "военно-патриотической воскресной школой" є військовою базою агресора.
Військовою базою та заводом з виготовлення дронів, яких вже сьогодні програмують на те, щоб через 10-15 років по трупах дійти до Лісабону.
Таня Микитенко
А після вчорашнього нікчемного засідання Радбезу ООН росія влаштувала «святковий обід», головною стравою якого обрала «котлету по-київськи».
Вєлікая культура і діпломатія, яку толерує світ. Не обляпайтесь.
Олександр Ковальчук – цивільний з села Микуличі Бучанського району Київської області, якого росіяни в березні 2022 року захопили в полон, вивезли до білорусі, звідти – до росії, далі – до окупованого Криму. У квітні 2022-го Олександра разом з іншими цивільними заручниками та нашими військовополоненими обміняли на російських солдатів у Запорізькій області. Історія його полону за посиланням.
Про обмін. Ми йдемо через підірваний міст. Ми в один бік – а росіян несуть в інший. І Я НЕ ВИТРИМУЮ, КРИЧУ: “ЩО, СУКИ, НАЖРАЛИСЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ?!” Інші хлопці починають на мене шикати, а полковник, який нас забирав, каже: “Все правильно”.
І тут дорогою нам починають розповідати новини: Київщина – звільнена. Чернігівщина – звільнена. Сумщина – звільнена. Росіян відкинули від Харкова. Співаємо Гімн. Щиро, по-справжньому. Хотілося впасти і просто ту землю цілувати. Я чоловік крепкий, але від того почав плакати.
Донецька область, Покровський напрямок. Тут після здобуття Авдіївки росіяни намагаються розширити смугу основного удару в бік міста Покровськ і тиснуть як по фронту, так і по флангах. Найзапекліші бої зараз точаться в районі сіл Новоолександрівка, Уманське, Карлівка.
Міністерство охорони здоров'я України
6 год ·
Варварська атака росіян на київські медзаклади 8 липня забрала життя шести медичних працівників. Вшануймо їхню пам'ять.
Світлана Лук'янчик – лікарка-нефрологиня НДСЛ Охматдит. У момент удару евакуювала дітей, які перебували на діалізі, в укриття. Їй вдалося врятувати життя маленьких пацієнтів, проте не власне.
Влучання російської ракети в медзаклад Adonis - Медична група компаній забрало життя пʼятьох медиків:
Вікторія Бондаренко – старша касирка. У жінки залишилося двоє дітей, її син і чоловік перебувають у зоні бойових дій.
Світлана Поплавська – лікарка акушерка-гінекологиня, мати трьох дітей.
Тетяна Шарова – старша медсестра. У 2014 році на початку війни разом із сім'єю тікала від війни з Донецька. Її син був у полоні.
Віктор Брагуца – лікар УЗД-діагностики. Без батька залишилися дві доньки.
Оксана Корж – сестра-господиня, мати двох дітей. Її менший син цього року закінчив школу, а старша донька нещодавно народила двійнят.
Глибокі співчуття рідним та близьким.
Ці атаки – свідомий злочин проти людяності, спрямований на знищення мирного населення та тих, хто стоїть на передовій боротьби за життя.
Вічна пам'ять нашим героїчним медикам.
Yan Dobronosov ·
Наслідки по цивільному будинку. Київ
Вже третій рік Маріуполь перебуває під російською окупацією. Під час блокади армія росії зруйнувала близько 50% багатоповерхівок. Це лише приблизні дані, що охоплюють об’єкти повної руйнації.
Однак також безліч житлових будинків стали непридатними для повноцінного життя. Руїни деяких будівель росіяни остаточно знесли після припинення бойових дій у місті. У більшості з яких під завалами були тіла загиблих. Цей факт значно поглиблює неможливість встановити точну кількість цивільних людей, що загинули у Маріуполі. Від деяких залишились лише фрагменти тіл. Або ж загиблих переважно ховали у братських могилах, без документів.
Наразі росіяни намагаються відбудовувати місто. Або принаймні будувати окремі житлові квартали, які нібито і є “відбудованим містом”. Однак єдиним способом “відродити” Маріуполь сьогодні є лише спогади.
Журналісти розпочали публікувати серію матеріалів про перші дні повномасштабного вторгнення в Маріуполі й те, чому місцеві мешканці спершу не відчували страху, цілковиту ізоляцію від новин, початок масованих бомбардувань, пожежі, які через умови неможливо було усунути, допити під час евакуації та перші “тригери” вже на підконтрольних Україні територіях.