Вони знають про оборону Авдіївки та коксохіму краще за всіх. Адже протягом довгих місяців захищали місто та завод, поки росіяни атакували їх всім, чим тільки можна. Ми поспілкувались із командиром та військовослужбовцями 26 окремого стрілецького батальйону 47 ОМБр і вони розповіли нам:
Навіщо росіянам коксохім
Що відчуваєш, коли по тобі прилітає 20 КАБів підряд
Після російського ракетного удару по сільських мешканцях, які зібралися на поминки у Грозі, осиротіло одразу 14 дітей. Наймолодшому - два роки. Найстаршій - 17 років. Вісім дітей втратили обох батьків.
Можна довго йти вулицями Грози, села на Харківщині неподалік Куп'янська, й нікого не зустріти. До війни тут було зовсім не так, розповідають місцеві мешканці. Село розвивалося й процвітало.
5 жовтня 2023 року російські війська вдарили по кафе, де на поминальний обід зібралася еліта села: підприємці, що інвестували в громаду, молоді подружжя, місцеві волонтери. Всі вони були цивільними. Військових на прощанні з місцевим мешканцем Андрієм Козирем не було. Чоловік пішов на війну добровольцем і загинув у 2022-му, його поховали далеко від дому. У жовтні 2023 його син Денис Козир вирішив перепоховати батька в рідному селі, яке зібралося віддати шану своєму герою.
А російська пропаганда заявляла, що вдарила чи то по "військовій цілі", чи то "по зібранню націоналістів та "Правого сектору". СБУ підозрює в передачі даних про поминальний обід місцевих мешканців, братів Володимира та Дмитра Мамонів. Вони під час російської окупації працювали в "міліції", а потім втекли до Росії. Але підтримували зв'язки із земляками.
Люди в Грозі досі гостро переживають своє горе й втрати. Деякі досі бояться навіть пройти повз місце трагедії. Але жодну дитину-сироту рідні не покинули. Всіх узяли під піку переважно вцілілі бабусі й дідусі. Для них це тепер нові мета та сенс життя - підняти своїх онуків і завершити те, що не встигли діти.
26 лютого 2022 року – найстрашніша дата для Охтирки з початку повномасштабного вторгнення. В цей день від двох авіаударів по території військового містечка 91-го окремого Охтирського полку підтримки загинуло 59 військовослужбовців, безвісно відсутніми залишаються двоє.
Цей фільм – реквієм по героям, які назавжди залишаться в казармі Охтирського полку.
Фільм «Довга доба» створений із 12 тисяч історій українців. Історій про життя, мрії та плани українців і початок нового етапу історії, яка розпочалась 24 лютого під звуки бомб та сирен. Це – хроніка перших днів повномасштабного вторгнення та відтворення подій через особисті історії.
26 лютого – День спротиву російській окупації Криму. Десять років тому проукраїнські сили на півострові намагались зупинити спробу Верховної Ради АР Крим проголосити проведення референдуму. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування РФ. Суспільне розповідає як відбулася окупація, мілітаризація Криму та створення плацдарму для воєнної агресії. Про практики переслідування та репресій тих, хто не згідний з окупаційним режимом, як росіяни нищать українську та кримськотатарську ідентичність.
«Чи зможу я повернутися до Криму, чи зможу жити з тими, хто зрадив Україну, чи маю я право виганяти їх», – розмірковує Ернест Сулейманов, відповідаючи на запитання, чи поїде він у Крим після деокупації українського півострова. Ернесту 55 років і він розпочав нове життя з нуля у Польщі. Відкрив ресторан KRYM у Варшаві навпроти посольства Росії і вважає це своїм методом боротьби. Щоб щодня нагадувати Росії, що Крим ніколи не погодиться з російською окупацією. Ернест був активістом у Криму у 2014, організовував мітинги за Україну та проти «російського референдуму». Його розшукували окупанти, і він був змушений залишити свій будинок у Криму. Там досі мешкає його батько, якого він не бачив уже 10 років. Ернест народився у депортації в Узбекистані, але завжди знав, що його батьківщина – Крим. Уся історія Росії та кримських татар пов'язана тим, що корінний народ змушують виїжджати з Криму, кидати свої будинки, каже Ернест в інтерв'ю Крим.Реалії.
24 лютого 2022 року Гульнара Бекірова пам'ятає щохвилини. Був шок, паніка, у бік Каховки та Запоріжжя колонами йшла військова російська техніка. У Новоолексіївці вже були перші загиблі. О 10-й ранку український морпіх Віталій Скакун підірвав міст у напрямку на Щасливцеве. Вже 28 лютого старостка Новоолексіївського округу зняла українські прапори із будівлі селищної ради. Коли в селі почалися обшуки та облави, Гульнару ховали у підвалі дев'ять днів. Пізніше будинок Бекірових у Новоолексіївці Херсонської області окупанти пограбували, російські військові влаштували собі там штаб-квартиру. Сім'я кримськотатарських активістів Бекірових називає важкими випробуваннями те, через що вони пройшли через російську агресію. Едем та Гульнара Бекірові вже 22-й місяць – у лікарні в Туреччині, де рятують життя Едему. Наші кореспонденти в Стамбулі записали спогади подружжя про початок війни, окупацію Криму, полон Едема Бекірова.
24 лютого 2022 року його обличчя облетіло новини в усьому світі — 25-річний морпіх Віталій Скакун підірвав разом із собою Генічеський міст, що з‘єднував материкову Україну з Кримом, щоб зупинити ворожу колону.
Чому інші мости не були підірвані? Як готувалися до нападу солдати, які стали першою лінією оборони на Херсонщині? Чому знадобилася жертва Віталія Скакуна і його геройський вчинок?
Оборону стратегічно важливого аеропорту мала забезпечувати 4-та бригада Нацгвардії з місцем базування у Гостомелі. Взагалі цю бригаду створили з нуля у 2015 році для боїв на першій лінії вогню.
У грудні 2021 року найбоєздатнішу частину бригади, кількасот військових-контрактників, відправили на бойове злагодження на Львівщину, на Яворівський полігон. Після двох місяців тренувань, 20 лютого 2022 року, вони, навіть не заїжджаючи в Гостомель, вирушили на ротацію на Луганщину.
Отож у військовій частині 3018, розташованій біля аеродрому, залишилося кілька сотень людей - переважно строковики та адміністративний персонал...
***
23 лютого 2022 року підприємства оборонно-промислового комплексу, які за логікою мали б посилено готуватися до війни, отримали від "Укроборонпрому" лист, підписаний тодішнім головою концерну Юрієм Гусєвим.
Документ написаний у заспокійливому тоні. Він закликав працівників українського ОПК не панікувати і працювати у звичному режимі.Працівників підприємств ОПК закликають "не вірити фейкам", "припинити збирати чутки" і не моніторити месенджери.
Тут же - запевнення, що "Укроборонпром" має чіткий план дій на випадок різних ситуацій. Як виявиться пізніше, деталі цього плану оборонним підприємствам не повідомлять ні до повномасштабного вторгнення, ні після.
***
На ДП "Антонов" жили буденним життям: охорону не посилили ані на летовищі в Гостомелі, ані на території самого авіагіганта на Святошині у Києві. Отож увечері 23 лютого хлопці, які якраз були в наряді на території летовища, розпалили багаття, посмажили сосиски, повечеряли і вмостилися подрімати в прогрітому бронеавтомобілі...
***
Аналізуючи перші тижні великої війни, коли росіяни мали план захопити Київ впродовж кількох днів, але так і не змогли дійти до української столиці, колишній головком ЗСУ Віктор Муженко в інтерв'ю ВВС скаже: "Нам допомогли Бог і героїзм українського війська".
Гість нашого інтерв'ю – Микола «Абдула» Волохов, командир підрозділу аеророзвідки Terra. У цьому відео ви дізнаєтеся про роботу ударних БпЛА та аеророзвідку в Третій окремій штурмовій бригаді, лічільник черепів росіян, як дронщики можуть ефективно зупинити штурм російських окупантів та як воювати і при цьому залишатися мотивованим і натхненним.
“Ми не в змозі повернути час назад. Тож не потрібно жаліти і триматися за минуле. Потрібно цінувати кожну хвилину життя тут і зараз. Бо той час, який ми проживаємо колись, теж стане спогадом і саме від нас залежить, яким він має бути” - DOVI “Цінуйте той день який зараз, яким би він не був, він єдиний, твій, живіть його гідно, щоб не було соромно, тому що день потому вже не зміниш. Звичайно сум за втраченими речима неминучий тому що ми люди і маємо емоції, але в пісні хотілось надихнути сприймати цю емоцію все ж тепло, оскільки те що ти уже змінити не можеш потрібно вміти відпускати” - SKOFKA
41-річний військовий 56-ї окремої мотопіхотної бригади Володимир Цема-Бурсов повернувся з російського полону. Чоловік, який до цього важив 95 кілограмів, втратив майже 40 кілограмів ваги. Про знущання, голод і тортури російськими піснями.
⭐️ Віктор "Титан" Торкотюк - командир спецпідрозділу "Артан" ГУР МО. "Титан" - один з командирів, який керував гучними операціями по звільненню "вишок Бойка", острова Зміїний, форсування Дніпра біля Енергодару. Підрозділ "Артан" багато разів виконував бойові завдання в Криму. Сьогодні поговоримо про те, як Конан випав з човна та провів у Чорному морі 14 годин, табу для бійців "Артану", як Буданов по рації взяв у полон 14 окупантів, роботу психолога, для якої операції готували коней, розмову з дружиною перед виходом на завдання ну і те, що ви так любите - ЛЮТІ ІСТОРІЇ Приємного перегляду!
Артем Ракітін – чернігівський волонтер, а згодом спецпризначенець підрозділу «Артан» ГУР МОУ. Боєць брав участь у спецопераціях з повернення так званих «Вишок Бойка», зі звільнення острова Зміїний та в Криму. Також був учасником спецоперацій в тилу російських військових. На одному із завдань отримав поранення, під час ближнього бою із противником.
Микола «Макар» з 3 ОШБр, який вже неодноразово з’являвся у наших матеріалах, нещодавно повернувся з Авдіївки. Нам вдалося записати з ним інтерв’ю. І от що командир штурмової групи розказав про бої за місто:
Скільки втрат завдали росіянам побратими «Макара»?
Яким був найважчий день в Авдіївці для «Макара» та його підрозділу?
Як оборонці контактували із цивільними?
Чому виходити було важче, ніж перебувати на позиціях?
У чому складність міських боїв?
Як медик «Кода» витягнув більш як півсотні поранених?
Як боєць «Жовтий» знищив близько 40 противників?
Чому Авдіївка для 3 ОШБр була найскладнішим викликом за всю війну
Підсумки 10 років російсько-української війни і 2 років повномасштабного вторгнення: перша велика помилка, втрачений шанс 2023-го і переломний 2024-й, який покаже, чим завершиться війна. У ньюзрумі "Новинарні" – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО Євген Дикий та в.о. головного редактора Леся Шовкун.
⭐️ Віктор "Титан" Торкотюк - командир спецпідрозділу "Артан" ГУР МО. Друга частина інтервʼю. "Титан" - один з командирів, який керував гучними операціями по звільненню "вишок Бойка", острова Зміїний, форсування Дніпра біля Енергодару. Підрозділ "Артан" багато разів виконував бойові завдання в Криму. Сьогодні поговоримо про те чого чекати кримчанам у 2024 році, ножові бої в Гостомелі, операція на Енергодар, як бійці пролежали під землею 5 годин після пострілу танка та багато іншого.
Максим Левченко на псевдо "Роджер" служить інструктором у 3-й окремій штурмовій бригаді, готує рекрутів до служби. Він пройшов бої за Бучу та Ірпінь, здійснював рейд в Маріуполь на гвинтокрилі, захищав завод Азовсталь і провів 13 місяців у російських тюрмах. "До побиття тіло було готове, а от до ізоляції чи принижень - ні", - згадує Максим.
Людмила Менюк, позивний "Мальва", з виступом на форумі YES. Дуже сильний виступ.
Вони знають про оборону Авдіївки та коксохіму краще за всіх. Адже протягом довгих місяців захищали місто та завод, поки росіяни атакували їх всім, чим тільки можна. Ми поспілкувались із командиром та військовослужбовцями 26 окремого стрілецького батальйону 47 ОМБр і вони розповіли нам:
Навіщо росіянам коксохім
Що відчуваєш, коли по тобі прилітає 20 КАБів підряд
Якою була інтенсивність боїв
Як вивозили працівників заводу
Чи вдалося евакуювати “200” та “300”
Коли стався переломний момент в обороні міста
Чому бійцям було важко виходити з Авдіївки
Після російського ракетного удару по сільських мешканцях, які зібралися на поминки у Грозі, осиротіло одразу 14 дітей. Наймолодшому - два роки. Найстаршій - 17 років. Вісім дітей втратили обох батьків.
Можна довго йти вулицями Грози, села на Харківщині неподалік Куп'янська, й нікого не зустріти. До війни тут було зовсім не так, розповідають місцеві мешканці. Село розвивалося й процвітало.
5 жовтня 2023 року російські війська вдарили по кафе, де на поминальний обід зібралася еліта села: підприємці, що інвестували в громаду, молоді подружжя, місцеві волонтери. Всі вони були цивільними. Військових на прощанні з місцевим мешканцем Андрієм Козирем не було. Чоловік пішов на війну добровольцем і загинув у 2022-му, його поховали далеко від дому. У жовтні 2023 його син Денис Козир вирішив перепоховати батька в рідному селі, яке зібралося віддати шану своєму герою.
А російська пропаганда заявляла, що вдарила чи то по "військовій цілі", чи то "по зібранню націоналістів та "Правого сектору". СБУ підозрює в передачі даних про поминальний обід місцевих мешканців, братів Володимира та Дмитра Мамонів. Вони під час російської окупації працювали в "міліції", а потім втекли до Росії. Але підтримували зв'язки із земляками.
Люди в Грозі досі гостро переживають своє горе й втрати. Деякі досі бояться навіть пройти повз місце трагедії. Але жодну дитину-сироту рідні не покинули. Всіх узяли під піку переважно вцілілі бабусі й дідусі. Для них це тепер нові мета та сенс життя - підняти своїх онуків і завершити те, що не встигли діти.
26 лютого 2022 року – найстрашніша дата для Охтирки з початку повномасштабного вторгнення. В цей день від двох авіаударів по території військового містечка 91-го окремого Охтирського полку підтримки загинуло 59 військовослужбовців, безвісно відсутніми залишаються двоє.
Цей фільм – реквієм по героям, які назавжди залишаться в казармі Охтирського полку.
Фільм «Довга доба» створений із 12 тисяч історій українців. Історій про життя, мрії та плани українців і початок нового етапу історії, яка розпочалась 24 лютого під звуки бомб та сирен. Це – хроніка перших днів повномасштабного вторгнення та відтворення подій через особисті історії.
24 лютого 2022 року його обличчя облетіло новини в усьому світі — 25-річний морпіх Віталій Скакун підірвав разом із собою Генічеський міст, що з‘єднував материкову Україну з Кримом, щоб зупинити ворожу колону.
Чому інші мости не були підірвані? Як готувалися до нападу солдати, які стали першою лінією оборони на Херсонщині? Чому знадобилася жертва Віталія Скакуна і його геройський вчинок?
Невідомі факти про Гостомель. Велика стаття за посиланням.
***
Оборону стратегічно важливого аеропорту мала забезпечувати 4-та бригада Нацгвардії з місцем базування у Гостомелі. Взагалі цю бригаду створили з нуля у 2015 році для боїв на першій лінії вогню.
У грудні 2021 року найбоєздатнішу частину бригади, кількасот військових-контрактників, відправили на бойове злагодження на Львівщину, на Яворівський полігон. Після двох місяців тренувань, 20 лютого 2022 року, вони, навіть не заїжджаючи в Гостомель, вирушили на ротацію на Луганщину.
Отож у військовій частині 3018, розташованій біля аеродрому, залишилося кілька сотень людей - переважно строковики та адміністративний персонал...
***
23 лютого 2022 року підприємства оборонно-промислового комплексу, які за логікою мали б посилено готуватися до війни, отримали від "Укроборонпрому" лист, підписаний тодішнім головою концерну Юрієм Гусєвим.
Документ написаний у заспокійливому тоні. Він закликав працівників українського ОПК не панікувати і працювати у звичному режимі.Працівників підприємств ОПК закликають "не вірити фейкам", "припинити збирати чутки" і не моніторити месенджери.
Тут же - запевнення, що "Укроборонпром" має чіткий план дій на випадок різних ситуацій. Як виявиться пізніше, деталі цього плану оборонним підприємствам не повідомлять ні до повномасштабного вторгнення, ні після.
***
На ДП "Антонов" жили буденним життям: охорону не посилили ані на летовищі в Гостомелі, ані на території самого авіагіганта на Святошині у Києві. Отож увечері 23 лютого хлопці, які якраз були в наряді на території летовища, розпалили багаття, посмажили сосиски, повечеряли і вмостилися подрімати в прогрітому бронеавтомобілі...
***
Аналізуючи перші тижні великої війни, коли росіяни мали план захопити Київ впродовж кількох днів, але так і не змогли дійти до української столиці, колишній головком ЗСУ Віктор Муженко в інтерв'ю ВВС скаже: "Нам допомогли Бог і героїзм українського війська".
Агія Загребельська
Вибране · 23 год ·
Звідки у рф гроші на війну?
$40 млрд податків заплатили міжнародні компанії до російського бюджету за 2022-2023 роки. Це половина військових витрат рф за 2022 рік
Для порівняння, на діамантах рф заробила за цей період приблизно в десять разів менше. На торгівлі СПГ з ЄС - менше в два рази.
Гість нашого інтерв'ю – Микола «Абдула» Волохов, командир підрозділу аеророзвідки Terra. У цьому відео ви дізнаєтеся про роботу ударних БпЛА та аеророзвідку в Третій окремій штурмовій бригаді, лічільник черепів росіян, як дронщики можуть ефективно зупинити штурм російських окупантів та як воювати і при цьому залишатися мотивованим і натхненним.
Полювання на Орланів, Лацетів, Supercam та інший російський брухт.
Himars, травень 2023
M142 Himars, лютий 2024
САУ Archer
Обличчя наших Героїв.
Микола «Макар» з 3 ОШБр, який вже неодноразово з’являвся у наших матеріалах, нещодавно повернувся з Авдіївки. Нам вдалося записати з ним інтерв’ю. І от що командир штурмової групи розказав про бої за місто:
Скільки втрат завдали росіянам побратими «Макара»?
Яким був найважчий день в Авдіївці для «Макара» та його підрозділу?
Як оборонці контактували із цивільними?
Чому виходити було важче, ніж перебувати на позиціях?
У чому складність міських боїв?
Як медик «Кода» витягнув більш як півсотні поранених?
Як боєць «Жовтий» знищив близько 40 противників?
Чому Авдіївка для 3 ОШБр була найскладнішим викликом за всю війну
Чому Авдіївка — це «тільки початок»?
Підсумки 10 років російсько-української війни і 2 років повномасштабного вторгнення: перша велика помилка, втрачений шанс 2023-го і переломний 2024-й, який покаже, чим завершиться війна. У ньюзрумі "Новинарні" – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО Євген Дикий та в.о. головного редактора Леся Шовкун.
Максим Левченко на псевдо "Роджер" служить інструктором у 3-й окремій штурмовій бригаді, готує рекрутів до служби. Він пройшов бої за Бучу та Ірпінь, здійснював рейд в Маріуполь на гвинтокрилі, захищав завод Азовсталь і провів 13 місяців у російських тюрмах. "До побиття тіло було готове, а от до ізоляції чи принижень - ні", - згадує Максим.