Денис Квебек – інструктор та військовий із міжнародним досвідом. Після поранення у 2017 році чоловік навчає людей вогневій підготовці. У цьому відео він розповідає про систему вогневої підготовки та що кожен має знати про зброю. До чого треба готуватися українцям та як, на його думку, має відбуватися мобілізація. Про важливість донатів не тільки медійним підрозділам та про інфантильність суспільства, яке часто ігнорує реальність.
Історія одного російського танку Т-62: був затрофеїний українськими військовослужбовцями на Херсонському напрямку в кінці 2022 року, виконував бойові завдання в Запорізькій області, а згодом — на Сумщині. Після капітального ремонту знов в строю, зараз він боронить кордон з росією.
93-тя ОМБр Холодний Яр. Сучасна війна - це насамперед війна технологій. Саме дрони є тим фактором, що можуть за секунди змінити хід подій у конкретній ситуації на полі бою - швидко, ефективно та без жодного жалю до противника.
Перший випуск програми "Дикий і Шовкун/Лиховій" у 2024 році: що нас чекає без допомоги США і чи є в України шанси "перебити" мобресурс РФ. У ньюзрумі "Новинарні" - військовий і політичний аналітик, ветеран АТО Євген Дикий та в.о. головного редактора Леся Шовкун.
«Я такого звірства не бачив», – прикордонник Олександр Зарва розповідає про 21 місяць російського полону У квітні 2022 прикордонники Луганського загону тримали позиції на Харківщині та потрапили в кільце. Під час спроби виходу з оточення автомобіль, яким їхали військові, розстріляли російські окупанти. Тоді Олександр отримав поранення, разом з побратимами його взяли у полон. Про 21 місяць у ворожому полоні, погрози розстрілом та ставлення росіян до патріотичних татуювань Олександр розповів у нашому інтервʼю.
Сьогодні вшановують Героїв Крут – сміливих українських воїнів, які 106 років тому в нерівній битві біля залізничної станції Крути на Чернігівщині зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ.
Бій російським більшовикам дали близько півтисячі українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою. Затримавши ворога на чотири дні, українські захисники дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.
44-річний Анатолій Ткаченко 25 років служив у Держприкордонслужбі. Повномасштабне вторгнення застав неподалік від Маріуполя, згодом став на захист міста. Під час боїв Анатолій отримав поранення руки, у бункері заводу «Азовсталь» йому ампутували кінцівку. 18 травня разом з іншими бійцями він потрапив у полон, де провів 20 місяців. У січні цього року Анатолій Ткаченко був серед 230 воїнів та цивільних, яких обміняли. Журналістка Каріна Бугайченко поспілкувалася зі звільненим з полону. Про умови в російському увʼязненні та шлях додому – дивіться у нашому матеріалі.
468 днів – саме стільки у полоні, каже, пробув херсонський викладач та історик Тарас Букрєєв. Чоловік пройшов три російські катівні, де цивільних били кийками, підключали до електричного струму, заливали водою до втрати свідомості, пропонували співпрацювати з окупантами і давали їсти недоїдки після військових РФ. В одній із катівень чоловік сидів в камері із мером Херсона Ігорем Колихаєвим, який перебуває в неволі вже 18 місяців. Зі слів чоловіка, попри те, що мер перебував під сильним тиском, він не втратив оптимізму. Тарасу ж вдалося повернутися додому на початку року. Зараз чоловік мешкає в Миколаєві, де допома
Військовослужбовець із позивним “Діас” з початку повномасштабної війни виконував бойові завдання, знешкоджуючи російських військових та їхню техніку. Нині він командир відділення снайперів та разом зі своїми підлеглими захищає небо прикордоння.
Євген Гнаток - військовий, розробник наземних дронів, розповість про свій винахід, ефективність дронів на полі бою та про майбутній розвиток дронів у сфері оборони України.
Січень 2024. Донецька область. Бахмутський напрямок. Росіяни знову намагаються заволодіти містом Часів Яр, яке розташоване одразу на захід від Бахмута. Ворог частково має незначні успіхи в наступальних діях. Лінія фронту наблизилася до Часового Яру на відстань 5-7 км. Російська артилерія зараз без проблем дістає до міста і знищує все, що ще вціліло. Руйнування в Часовому Яру просто катастрофічні.
Одну з ділянок фронту тут тримають бійці 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Холодний Яр". Хлопцям вдалося зупинити наступ російських військ, але бої не вщухають. Ворог переважає в артилерії та дронах.
Про те, який зараз вигляд мають Часів Яр і війна на цьому відрізку фронту - в репортажі "Новинарні".
Вчора опівдні росіяни з РСЗВ обстріляли прикордонне селище Зноб-Новгородське. Удар прийшовся на центральну частину населеного пункту, де розташовані магазини, хлібозавод та поштове відділення. Троє загиблих цивільних, один поранений.
В Інтернаціональному легіоні служать іноземці зі всього світу. Вони лишають вдома все та їдуть воювати в Україну, аби російська агресія не розповзалася. Ми поспілкувались із Яном «Кенобі» - заступником командира 1-го піхотного батальйону Інтернаціонального легіону та дізнались:
Що спонукає іноземців долучатись до Інтернаціонального легіону?
Які країни представлені у легіоні?
Яку роль у ньому виконують українці?
Чому деякі легіонери лишаються та отримують українське громадянство?
Микола Ілійчук з позивним «Микула» — родом з Прикарпаття. Повномасштабне вторгнення він зустрів як студент п’ятого курсу Буковинського державного медичного університету. Сьогодні Микула — бойовий медик медичної служби «Ульф». Інтерв’ю за посиланянм.
Влітку минулого року невелика група українських військових закріпилася на лівому березі Дніпра в районі Антонівського мосту та в готелі «Наїрі». Яку роль у складній спецоперації відіграли українські прикордонники – ексклюзивне відео від учасників тих подій. Вони не бачилися майже два роки та не мали одне про одного жодної звістки. Після пекла «Азовсталі» та полону прикордонні кінологи Ілля Музика та Аліна Паніна нарешті знову разом. Неймовірна історія кохання, віри та незламності.
Жителька Антонівки Катерина Кікоть через постійні обстріли селища була змушена переїхати до іншого помешкання. Тоді загубила свою кішку на прізвисько Кісюнька. Минув понад рік, пошуків чотирилапого члена родини не припиняла. Знайти домашню улюбленицю вдалося близько тижня тому. Історія - у сюжеті Суспільного.
А ви знали, що на початку Першої світової війни у Маріуполі працювало 7 консульств європейських держав - Греції, Італії, Австро-Угорщини, Туреччини, Бельгії, Німеччини і Великої Британії?
Знали, що у 1900 році Бельгія була найбільшим іноземним інвестором в Російській імперії і 60 відсотків капіталів інвестувала саме на тих територіях, які належали Україні?
Знали, що індустріалізація Донбасу – це не внесок і робота радянської влади, як нас довго запевняли і згодовували міф про це? Індустріальний Донбас створили європейці і американці, бо це вони вкладали мільйони в промисловість на сході України, а після жовтневого перевороту все втратили.
До речі, саме тому Бельгія не визнавала існування СРСР до 1935 року і вводила санкції проти нього.
Кілька місяців тому я подивилась дуже крутий і дуже важливий документальний фільм-розслідування режисера Kornii Hrytsiuk та продюсерки Анна Паленчук. Він демонструвався в Одесі.
Ви знаєте, я навіть детективи не дивлюсь з такою увагою, як дивилась цей фільм. Не дихала.
Історія Донбасу була спотворена і переписана радянською владою. В ній залишився сталін, який перетворив погано розвинений регіон на потужний індустріальний край. Абсолютна і нахабна брехня.
З історії стиралось все, що б могло нагадати про європейськість цього регіону. Ще наприкінці 19 століття заможні німці, бельгійці, британці, французи та американці, які хотіли якнайшвидше примножити свої статки, переїздили в цей депресивний регіон – вони відкривали сучасні заводи, будували розвинені селища з необхідною інфраструктурою. Так з'явилися Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк та інші міста сходу.
А от коли до влади прийшли більшовики, то європейці і американці спішно поверталися додому, покидавши тут своє майно, свої заводи і фабрики.
Коли Україна нарешті отримала незалежність, у східних областях вже фактично не залишилося згадок про європейців – ні в архівах, ні на вулицях, ні в спогадах. Лише завдяки кільком ентузіастам історична справедливість почала потроху відновлюватися вже в наші часи.
Фільм Євродонбас якраз про це все розповідає, показує те, що було цілим на момент зйомок, знайомить нас з людьми Донбасу, які відновлювали реальну історію краю.
Під час роботи над фільмом були знайдені та анімовані унікальні архівні матеріали 19 століття. Історики, експерти, місцеві жителі розповіли на камеру цікаві і важливі факти, які збирали самі, які їм переповідали старші люди. Все це старанно знищувала радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.
Знаєте, що мене дуже розхвилювало у фільмі? Те, що документалісти встигли відзняти іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк. Всі будівлі, на жаль, вже неможливо побачити такими, як у фільмі. Бо майже ВСІ відзняті об’єкти знищили російські варвари!
Фільм знімали у 2021 році, а вже монтували, готували до показу якраз під час повномасштабного вторгнення.
У фільмі показано ентузіастів із нині окупованих і зруйнованих міст – люди намагались реставрувати, поновлювати історичні і пам’ятні будівлі. Де ті люди зараз? У яких світах? Чи живі взагалі?
У фільмі дуже крута робота моушн-дизайнерки Жанни Лаки – вона "оживила" старі фото та картини на екрані. Це стильно, сучасно і допомагає сприймати краще і легше фільм в цілому.
І так, ми маємо дивитися таку документалістику. Я впевнена, що і половини фактів про Донеччину ми не знаємо.
Думаю: господи, як же ті падлюки стирали будь яку пам’ять із людського мозку, як завозили зайд із отого скотозагону для різних народів, яким став срср в результаті, змішували, переплавляли через страх і покарання, розсовували скалічених отих людей по союзу, відбивали все – от звідки оте «мой адрес не дом и не улица»
Зустрічайте свіжий випуск подкасту та його героя – режисера та сценариста Корнія Грицюка. Нещодавно у широкий прокат вийшов його документальний фільм "Євродонбас", який розвінчує міфи радянської пропаганди про схід України, а також розповідає про європейську спадщину Донбасу. Ми поговорили з Корнієм про роботу над фільмом, а також таке: — чому росіяни постійно зазіхають на культурну спадщину України, — як сталося, що навіть люди, народжені на Донбасі, мало знають про справжню історію свого краю, — якою є реакція європейців на фільм "Євродонбас
58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського. Піхота. Тут можна зустріти колишніх спортсменів та бізнесменів, науковців, підприємців, міських голів та артистів. Тепер всі вони господарі лісосмуг, архітектори окопів та дизайнери сучасного військового ландшафту.
В той час, як документальний фільм “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова номінували на Оскар у категорії “Найкращий документальний фільм”, росіяни ледь не щодня клепають свої казкові пропагандистські сюжети і блоги про так звану відбудову Маріуполя. Вони стали окремим жанром росіянської цинічності і гівноїдства, за який варто було б теж нагородити Оскаром, примотаним до FPV дрона. Пропагандисти і проросійські блогери постійно захоплюються тим, що в Маріуполі серед руїн подекуди стає так, як було до приходу росіян і російської армії. А місцеві ріелтори водять по зруйнованим квартирам і пропонують у них побачити перспективу.
Денис Квебек – інструктор та військовий із міжнародним досвідом. Після поранення у 2017 році чоловік навчає людей вогневій підготовці. У цьому відео він розповідає про систему вогневої підготовки та що кожен має знати про зброю. До чого треба готуватися українцям та як, на його думку, має відбуватися мобілізація. Про важливість донатів не тільки медійним підрозділам та про інфантильність суспільства, яке часто ігнорує реальність.
Історія одного російського танку Т-62: був затрофеїний українськими військовослужбовцями на Херсонському напрямку в кінці 2022 року, виконував бойові завдання в Запорізькій області, а згодом — на Сумщині. Після капітального ремонту знов в строю, зараз він боронить кордон з росією.
93-тя ОМБр Холодний Яр. Сучасна війна - це насамперед війна технологій. Саме дрони є тим фактором, що можуть за секунди змінити хід подій у конкретній ситуації на полі бою - швидко, ефективно та без жодного жалю до противника.
Перший випуск програми "Дикий і Шовкун/Лиховій" у 2024 році: що нас чекає без допомоги США і чи є в України шанси "перебити" мобресурс РФ. У ньюзрумі "Новинарні" - військовий і політичний аналітик, ветеран АТО Євген Дикий та в.о. головного редактора Леся Шовкун.
Бійці 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» в 70 метрах від ворога на Купʼянському напрямоку.
Сьогодні вшановують Героїв Крут – сміливих українських воїнів, які 106 років тому в нерівній битві біля залізничної станції Крути на Чернігівщині зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ.
Бій російським більшовикам дали близько півтисячі українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою. Затримавши ворога на чотири дні, українські захисники дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.
Військовослужбовець із позивним “Діас” з початку повномасштабної війни виконував бойові завдання, знешкоджуючи російських військових та їхню техніку. Нині він командир відділення снайперів та разом зі своїми підлеглими захищає небо прикордоння.
Євген Гнаток - військовий, розробник наземних дронів, розповість про свій винахід, ефективність дронів на полі бою та про майбутній розвиток дронів у сфері оборони України.
Січень 2024. Донецька область. Бахмутський напрямок. Росіяни знову намагаються заволодіти містом Часів Яр, яке розташоване одразу на захід від Бахмута. Ворог частково має незначні успіхи в наступальних діях. Лінія фронту наблизилася до Часового Яру на відстань 5-7 км. Російська артилерія зараз без проблем дістає до міста і знищує все, що ще вціліло. Руйнування в Часовому Яру просто катастрофічні.
Одну з ділянок фронту тут тримають бійці 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ "Холодний Яр". Хлопцям вдалося зупинити наступ російських військ, але бої не вщухають. Ворог переважає в артилерії та дронах.
Про те, який зараз вигляд мають Часів Яр і війна на цьому відрізку фронту - в репортажі "Новинарні".
Вчора опівдні росіяни з РСЗВ обстріляли прикордонне селище Зноб-Новгородське. Удар прийшовся на центральну частину населеного пункту, де розташовані магазини, хлібозавод та поштове відділення. Троє загиблих цивільних, один поранений.
В Інтернаціональному легіоні служать іноземці зі всього світу. Вони лишають вдома все та їдуть воювати в Україну, аби російська агресія не розповзалася. Ми поспілкувались із Яном «Кенобі» - заступником командира 1-го піхотного батальйону Інтернаціонального легіону та дізнались:
Що спонукає іноземців долучатись до Інтернаціонального легіону?
Які країни представлені у легіоні?
Яку роль у ньому виконують українці?
Чому деякі легіонери лишаються та отримують українське громадянство?
Як спонукати людей йти в армію та донатити?
Коли чмобік перестає бути чмобіком?
Що зараз вважається героїзмом на фронті?
Що робити в армії після перемоги?
Микола Ілійчук з позивним «Микула» — родом з Прикарпаття. Повномасштабне вторгнення він зустрів як студент п’ятого курсу Буковинського державного медичного університету. Сьогодні Микула — бойовий медик медичної служби «Ульф». Інтерв’ю за посиланянм.
Міністерство охорони здоров'я України
3 год ·
Недобрий ранок
Вночі терористи задали чергового удару по медзакладу Харківщини.
На щастя, без постраждалих. Медики та пацієнти встигли спуститись у сховище.
За час повномасштабної війни ворог пошкодив 1518 об’єктів медзакладів та ще 195 об’єктів зруйнував повністю.
Zoya Kazanzhy
Вибране · 3 год ·
А ви знали, що на початку Першої світової війни у Маріуполі працювало 7 консульств європейських держав - Греції, Італії, Австро-Угорщини, Туреччини, Бельгії, Німеччини і Великої Британії?
Знали, що у 1900 році Бельгія була найбільшим іноземним інвестором в Російській імперії і 60 відсотків капіталів інвестувала саме на тих територіях, які належали Україні?
Знали, що індустріалізація Донбасу – це не внесок і робота радянської влади, як нас довго запевняли і згодовували міф про це? Індустріальний Донбас створили європейці і американці, бо це вони вкладали мільйони в промисловість на сході України, а після жовтневого перевороту все втратили.
До речі, саме тому Бельгія не визнавала існування СРСР до 1935 року і вводила санкції проти нього.
Кілька місяців тому я подивилась дуже крутий і дуже важливий документальний фільм-розслідування режисера Kornii Hrytsiuk та продюсерки Анна Паленчук. Він демонструвався в Одесі.
Ви знаєте, я навіть детективи не дивлюсь з такою увагою, як дивилась цей фільм. Не дихала.
Історія Донбасу була спотворена і переписана радянською владою. В ній залишився сталін, який перетворив погано розвинений регіон на потужний індустріальний край. Абсолютна і нахабна брехня.
З історії стиралось все, що б могло нагадати про європейськість цього регіону. Ще наприкінці 19 століття заможні німці, бельгійці, британці, французи та американці, які хотіли якнайшвидше примножити свої статки, переїздили в цей депресивний регіон – вони відкривали сучасні заводи, будували розвинені селища з необхідною інфраструктурою. Так з'явилися Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк та інші міста сходу.
А от коли до влади прийшли більшовики, то європейці і американці спішно поверталися додому, покидавши тут своє майно, свої заводи і фабрики.
Коли Україна нарешті отримала незалежність, у східних областях вже фактично не залишилося згадок про європейців – ні в архівах, ні на вулицях, ні в спогадах. Лише завдяки кільком ентузіастам історична справедливість почала потроху відновлюватися вже в наші часи.
Фільм Євродонбас якраз про це все розповідає, показує те, що було цілим на момент зйомок, знайомить нас з людьми Донбасу, які відновлювали реальну історію краю.
Під час роботи над фільмом були знайдені та анімовані унікальні архівні матеріали 19 століття. Історики, експерти, місцеві жителі розповіли на камеру цікаві і важливі факти, які збирали самі, які їм переповідали старші люди. Все це старанно знищувала радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.
Знаєте, що мене дуже розхвилювало у фільмі? Те, що документалісти встигли відзняти іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк. Всі будівлі, на жаль, вже неможливо побачити такими, як у фільмі. Бо майже ВСІ відзняті об’єкти знищили російські варвари!
Фільм знімали у 2021 році, а вже монтували, готували до показу якраз під час повномасштабного вторгнення.
У фільмі показано ентузіастів із нині окупованих і зруйнованих міст – люди намагались реставрувати, поновлювати історичні і пам’ятні будівлі. Де ті люди зараз? У яких світах? Чи живі взагалі?
У фільмі дуже крута робота моушн-дизайнерки Жанни Лаки – вона "оживила" старі фото та картини на екрані. Це стильно, сучасно і допомагає сприймати краще і легше фільм в цілому.
І так, ми маємо дивитися таку документалістику. Я впевнена, що і половини фактів про Донеччину ми не знаємо.
Думаю: господи, як же ті падлюки стирали будь яку пам’ять із людського мозку, як завозили зайд із отого скотозагону для різних народів, яким став срср в результаті, змішували, переплавляли через страх і покарання, розсовували скалічених отих людей по союзу, відбивали все – от звідки оте «мой адрес не дом и не улица»
Я не знайшла фільм в мережі. Але я не шукала аж дуже активно. Можливо, ще відбуваються покази по Україні. Офіційний трейлер буде в коментаряхhttps://youtu.be/x-iSyJzyaKA?si=dvSD6OwGJ09Wax_W https://www.facebook.com/eurodonbasdocumentary
58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського. Піхота. Тут можна зустріти колишніх спортсменів та бізнесменів, науковців, підприємців, міських голів та артистів. Тепер всі вони господарі лісосмуг, архітектори окопів та дизайнери сучасного військового ландшафту.
В той час, як документальний фільм “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова номінували на Оскар у категорії “Найкращий документальний фільм”, росіяни ледь не щодня клепають свої казкові пропагандистські сюжети і блоги про так звану відбудову Маріуполя. Вони стали окремим жанром росіянської цинічності і гівноїдства, за який варто було б теж нагородити Оскаром, примотаним до FPV дрона. Пропагандисти і проросійські блогери постійно захоплюються тим, що в Маріуполі серед руїн подекуди стає так, як було до приходу росіян і російської армії. А місцеві ріелтори водять по зруйнованим квартирам і пропонують у них побачити перспективу.