«А патронів там немає? — Зараз будуть!» Цими словами кулеметник Мі-8 — гелікоптера на озброєнні ЗСУ — починає розповідь про свою роботу. Він працює на такому гелікоптері від початку великої війни.
У чому специфіка роботи кулеметника на гелікоптері?
Чому пілоти мають ширшу географію бойових завдань, ніж, до прикладу, арта чи піхота?
Чим робота екіпажу гелікоптера зараз відрізняється від того, що було на початку повномасштабного вторгнення?
Що має сказати піхоті екіпаж вертольоту?
І головне питання: чому пілоти гелікоптерів носять шкіряні куртки?
У Всесвітній День Червоного Хреста і Червоного Півмісяця ми шоковані і засмучені тим, що склад в Одесі та мобільна клініка в Миколаєві постраждали від бойових дій.
Напади на працівників, волонтерів, що надають гуманітарну допомогу, та гуманітарні об’єкти неприпустимі. Ніколи.
Внаслідок обстрілів в Одесі згоріли склади із гуманітарною допомогою Українського Червоного Хреста, а в Миколаєві – пошкоджено мобільний шпиталь.
8 травня внаслідок ракетного удару по Одесі було знищено складське приміщення Одеської обласної організації Червоного Хреста України площею 1 000 квадратних метрів. Пожежа повністю знищила гуманітарну допомогу, яка знаходилась на складі.
Наразі надання гуманітарної допомоги та діяльність деяких проєктів Одеської обласної організації Червоного Хреста України призупинено.
Також через ракетний обстріл Миколаївської області, що стався 7 травня 2023 року, пошкоджень зазнав мобільний шпиталь Миколаївської обласної організації Червоного Хреста України. Внаслідок удару частина медичного обладнання, технічних засобів та меблів, які там знаходились, стали непридатними для подальшого використання. Наразі триває ліквідація наслідків обстрілу після чого, шпиталь запрацює у звичному режимі, проте вже в іншому місці.
Співробітники та волонтери Українського Червоного Хреста не постраждали.
Не дай Бог нікому таких сусідів, які лицемірно називали нас братнім народом, якому потім встромили ніж у спину. Які такими не стали, які такими були завжди попри те що разом стояли проти одного зла, які немали совісті і не мають. Я з 1994 року, я багато чого не побачив і не почув, що побачили і почули, відчули, наші батьки, діди та прадіди, бабусі та прабабці, і казали вони нам, згадайте: бережи внучку погріб, бо як буде війна то буде куди заховатись. А ми тоді сміялись, і близько ці слова ніхто не сприймав, але вони були праві, нажаль. Нажаль тепер ми ті хто буде казати подібні слова своїм дітям, внукам. «Але пройдуть часи смутні геть, забудем ці страшні сирени ми» і буде перемога, тому що я «Вірю будем мир на землі» головне не забути якою ціною. Вічна пам‘ять Героям і Слава Україні ✊
Дистанція між “Ніколи знову” та “Можемо повторити”, така сама як між Раєм та Адом, Добром і Злом, Життям і Смертю.
Емпатія, розуміння чужого болю та бажання захистити від страждань зіткнулися з політикою садизму та безкарного зла.
Я йшла вулицею із зруйнованими будинками. Тут, в Авдіївці, всі вулиці виглядають приблизно однаково. Знищені авіабомбами цілі під'їзди, рани вибитих вікон, обгорілі скелети щасливого життя.
Кожна з дрібниць на дивом вцілілій полиці на краю обрушеної стіни, була колись куплена і дбайливо поставлена, щоб нагадувати про прекрасні моменти радості і любові.
Ось диван, який довго вибирали господарі. Так щоб він був зручний і гармоніював із бабусиним сервантом. Підклавши під спину подушки старенька часто любила тут в'язати онукам шкарпетки.
На кухні так само висить ситечко, через яке вона віджимала прокисле молоко. А з сиру, що вийшов, пекла такі пишні сирники.
Бежеві штори з вензельками господиня цієї квартири купила, коли була проїздом у Покровську. Вони точно повторювали візерунок на скатертині. Вона навіть не повірила спершу такому збігу. Зате потім, вона їх попрасувала та повісила на кухні, щоб сидячи біля вікна та смакуючи чай, могла милуватися такою чарівною гармонією.
Ціла вулиця муралів, радувала гуляючих у тіні каштанів городян. Яскраві, наповнені змістом та життям, твори художників. Прекрасна дівчина в тардиційному Слобожанському вбранні на тлі сонця, що сідає за терикони, яку намалював художніх Yuriy Pitchuk.
"Козак Мамай" та "Річка життя" Александр Бритцев. Рани цих картин кровоточать цементом, але так само підносять свої благання до неба. Благання захистити життя сімей, які жили за їхніми стінами.
Символізм прихован тисячами верств, але досягає підсвідомості тих, кому призначено послання. Мурал Алексей Бака практично цілий і, як машина часу, забирає в минуле.
“Це ж той самий 136 автобус, яким я їздила з Донецька до Авдіївки. Я вже й забула. Боже. Як же давно це було” - Раїса, схиливши на бік голову, уважно вдивляється в його намальоване сіре лобове скло. Таке враження, що вона хоче побачити там своє дитинство. Розгледіти, що втрачено назавжди. Те, що знищувалося рускими на її очах. Те, що тепер живе лише яскравими спалахами болю у її пам'яті.
Дівчина з лійкою і Хлопчик на велосипеді, мурали творчої групи Kailas-V. А між цими будинками новий дитячий майданчик. Гойдалки, гірки, гумове покриття, що поросло бур'яном. Про такий майданчик мріє кожна дитина. А тепер на ньому грає хіба що вітер.
Куди б ти не глянув, скрізь рани та біль. Від усвідомлення того, що кожна залишена річ, книга, чашка зберігає тепло своїх господарів, починає мутити. Хочеться вити, і сльози – дрібні зрадники, наповнять очі.
Дистанція між “Вони будуть це повторять з усіма, хто не дасть відсіч” і “Ми повинні перемогти, щоб ніколи знову не відчувати цей біль, щоб таке ніколи не повторилося” незмірно велика. І кожна людина повинна вибрати з якого вона боку.
Риторический вопрос: «Интересно, когда завтра пид@расы, называющие себя президентами бывших республик СССР, будут стоять вместе с новым гитлером на «параде», они будут думать о том, что эти мрази в ночь на 9 мая бомбили мирные города?»
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Близько 22:00 години 8-го травня ворог випустив 8 крилатих ракет «Калібр» із носіїв у Чорному морі, які спрямував на східні регіони країни. Усі 8 – знищено силами та засобами протиповітряної оборони повітряного командування «Схід».
Уже ближче до 04:00 ранку 9-го травня окупанти здійснили пуски 17 крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555 з літаків стратегічної авіації – чотирьох Ту-95мс (район Каспію).
Силами та засобами протиповітряної оборони повітряного командування «Центр» знищено 14 крилатих ракет, ще одну – у зоні відповідальності повітряного командування «Південь». Усього знищено 15 крилатих ракет Х-101/Х-555.
Загалом за дві хвилі обстрілу України у ніч на 9 травня 2023 року російські окупанти здійснили пуски 25 крилатих ракет «Калібр» та Х-101/Х-555. 23 із них знищено протиповітряною обороною Повітряних Сил Збройних Сил України, у взаємодії із складовими Сил оборони України.
Вони - головні зрадники та вороги росії. На них полюють всі спецслужби ФСБ. Їхнє життя та життя їхніх родин в небезпеці. Вони вже розпочали громадянську війну на росії! Вони - бійці РДК. В цьому відео ви почуєте історії нових бійців - рекрутів РДК, дехто з яких був ще пару місяців тому в Москві. Дехто - аби не воювати за росію дістався України Європою. На багатьох написано доноси за їхню позицію. Їм всім загрожує в кращому випадку строк у в'язниці. Їхній інструктор - колишнй спецназівець РФ, з яким ми також поспілкувалися.
@kazansky2017
Село Перемога (рус. Победа) в Киевской области.
Рядом две братские могилы. В одной похоронены жители села, казненные нацистами во время Второй мировой. В другой - люди, казненные российскими военными в марте 2022.
Российские оккупанты убили и сожгли около 10 человек. Их останки нашли в подвальном помещении, идентифицировать всех так и не смогли, и похоронили в общей могиле.
Такие потомки у победителей…
9 травня 2022 року Володимир Путін присвоїв звання "гвардійська" 15-й мотострілецькій "миротворчій" бригаді. Серед “миротворців”, які минулого року йшли переможним, як їм здавалося, маршем на столицю України, був 40-річний Олександр Васильєв. Усміхнений майор із позивним “Норман” зарифмував сучасність та минуле села Перемога Броварського району з тисячею мешканців. Як і нацисти під час Другої світової, разом з іншими Васильєв вбивав тут людей. Після деокупації на руїнах будівлі, де росіяни влаштували катівню, минулої весни збирали обгорілі кістки та людські рештки. 28 лютого, у перший день окупації, в Перемозі стратили п'ятьох чоловіків. До 30 березня тут, за різними даними, було вбито або зникло безвісти від 15 до 20 осіб. Сліди злочинів “гвардійці” замітали вогнем та вибухівкою.
Коли Петро усміхається - ніколи не здогадатися, що за його плечима важке поранення на війні і місяці складної реабілітації. Чоловік підірвався на міні під Херсоном, втратив обидві ноги і частину лівої руки, але - не жагу до життя. Зараз він реабілітується у центрі протезування Superhumans, вчиться ходити на протезах і понад усе хотів би повернутися на фронт, аби допомагати побратимам. А ще - Петро без кінця жартує, дивує лікарів трюками із протезами і мріє, що на старість років буде розказувати дітям, як ганяв росіян Україною.
Переможцем Пулітцерівської премії 2023 року у номінації "За служіння суспільству" стала інформаційна агенція Associated Press. Її відзначили за роботу українських журналістів Євгена Малолєтки, Мстислава Чернова та Василіси Степаненко по висвітленню війни. Фото переможців можна подивитися за посиланням (обережно, є чутливі кадри!).
Когда-то, в моем детстве, день 9 мая был днем памяти и скорби по погибшим. Были живы фронтовики, а они не любили вспоминать войну. Потому что она была для страны страшной катастрофой, которая унесла жизни десятков миллионов людей. Недаром Сталин в 1947-м отменил празднование дня победы. Он знал во что обошлась эта победа, чего она стоила. Поэтому, с улиц убрали безногих и безруких инвалидов, отправили их с глаз долой в разные "санатории", вроде того известного на Валааме. Отменили льготы фронтовикам, перестали о них вспоминать. Но по полям и лесам остались лежать непохороненными и неизвестными еще миллионы солдат, о которых было принято говорить "пропал без вести". Это страшная цена победы над Гитлером — миллионы погибших, изувеченных, бесследно исчезнувших с лица земли.
То, что сделала с этим днем путинская пропаганда — самое настоящее преступление. Все эти адские пляски, парады, салюты и завывания "можем повторить" было абсолютно безнравственным по отношению к трагедии, которую пережила страна, которая называлась СССР. Сегодня, когда больше года путинская Россия убивает украинцев, ведет захватническую, преступную войну против соседнего государства, даже говорить о 9 мая 1945 года как празднике и отмечать его как праздник абсолютно неприемлемо. Считать себя наследниками победы над фашистами у россиян нет малейших оснований — они сейчас сами фашисты, убийцы, насильники, преступники, вставшие на одну доску с теми, которых в 1945-м победили их деды и прадеды.
Позор на ваши головы, ваши деды вас бы проклянули.
9 травня – анонсована дата повного захоплення Бахмуту окупаційними військами. Утім, західна частина міста, як і раніше, контролюється силами оборони України. Боротьба за Бахмут триває вже понад дев’ять місяців, а втрати ворога оцінюються близько 30,000 вбитими. Журналіст @Ihor_tkachov , що працював у Бахмуті з 93-ю бригадою Холодний Яр в період найважчих боїв, створив відео, в якому показав надзусилля наших бійців, завдяки яким ворогу досі не вдається взяти цю фортецю.
Наприкінці квітня 2022 року на бойові позиції на запорізько-маріупольському напрямку вийшла рота «Азову», сформована з добровольців, які зголосилися на заклик командування полку деблокувати оточений Маріуполь. Більшість з хлопців, які відгукнулися на цей клич, не мали бойового досвіду. Як і сотні добровольців «Азову» до них, вони пішли за покликом серця. Розуміючи, що якщо не вони, то хто? Сьогодні кожен із них — невід'ємна частина бригади. У цьому ексклюзивному відео воїни розповідають про свій перший бій. Про очікування зіткнення з противником, перемогу над страхом, перший контакт з ворогом та спробу окупантів штурмувати азовські позиції.
Ми нація, яка завжди веде боротьбу проти ворога! Ми навчилися жити у цих умовах! Що не слово то пісня, що не крок то танок — так говорили про нашу націю ще з давніх-давен! Ми вміємо ходити на Ви, коли того потребує наша земля, вміємо кохати, вміємо тримати слово і честь — СІЧ. Ми обов‘язково поборемо ворога, адже ми не можемо інакше!
Об’єкти на мапі розділено на 10 категорій: об'єкти Чорноморського флоту РФ; склади зброї та боєприпасів; авіабази та аеродроми; радіотехнічні станції та зв'язок; ППО та ракетні війська; прикордонники, внутрішні війська, розвідники та інші підрозділи ЗС РФ; паливо для військ; полігони; військові об'єкти з невідомим призначенням; об'єкти військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ).
Серед цих об’єктів – військові аеродроми з інфраструктурою, пункти та місця базування кораблів, суден і катерів, доки, арсенали, склади озброєнь, продуктів і палива, військові містечка, військові частини, казарми, штаби і пункти управління, парки військової техніки та місця чергування засобів ППО, полігони і навчальні центри; деякі підприємства військово-промислового комплексу.
Ця мапа складена з актуальних супутникових знімків Planet Labs за 2023 рік, на яких видно, що справді відбувається в окупованому Криму.
Там можна розглянути у деталях, де і яку небезпеку несуть військові та інші об’єкти, пов’язані з Міноборони РФ та іншими російськими силовими відомствами.
"Нам важливо поінформувати нашу аудиторію про рівень мілітаризації Кримського півострова. Ми хочемо попередити кримчан про небезпеку, пов’язану з цими місцями. Адже безліч людей живе в безпосередній близькості від військових об’єктів РФ. А враховуючи широкомасштабні військові дії, які веде Росія проти України, ці місця несуть особливу небезпеку для оточуючих". — автор карти Ігорь Токар.
Imagine Dragons - Crushed. Історія 14-річного Сашка, село якого знаходилось під російською окупацією протягом п'яти місяців. Тепер у селі нічого не лишилося. Лише обгорілі скелети минулого життя - зруйновані бомбардуваннями та обстрілами будинки, в яких колись жили люди та школа, де навчалися діти.
Понад 170 випадків насилля військовими РФ нині розслідують українські прокурори. Однією з потерпілих є дівчина з Київщини. Її село майже місяць було в окупації. Вона каже, що одного дня російський військовий забрав її з дому і повів у сусіднє помешкання. Там, зі слів дівчини, він спершу її звинувачував у допомозі українській армії, а потім – зґвалтував. Нині справа військовослужбовця 15 окремої гвардійської мотострілецької бригади у суді. Його обвинувачують у порушення законів і звичаїв війни. Журналістам «Радіо Свобода» вдалося ідентифікувати підрозділ 20-річного окупанта й зв’язатися з ним.
10 травня о 22:05 окупанти масовано обстріляли снарядами одне із селищ Запорізького району. Внаслідок чого сталося загоряння 5 житлових будинків, ще 6 пошкоджені. Постраждало 5 людей, з яких двоє працівники швидкої допомоги. Внаслідок обстрілу пошкоджені два автомобілі швидкої допомоги. Також перебита газова труба. На місці працювала бригада газової служби. Під час гасіння одного із будинків вогнеборці врятували жінку, яку передали медикам. Рятувальники оперативно ліквідували загоряння помешкань. Від ДСНС залучалося 48 рятувальників та 9 одиниць техніки.
«А патронів там немає? — Зараз будуть!» Цими словами кулеметник Мі-8 — гелікоптера на озброєнні ЗСУ — починає розповідь про свою роботу. Він працює на такому гелікоптері від початку великої війни.
У чому специфіка роботи кулеметника на гелікоптері?
Чому пілоти мають ширшу географію бойових завдань, ніж, до прикладу, арта чи піхота?
Чим робота екіпажу гелікоптера зараз відрізняється від того, що було на початку повномасштабного вторгнення?
Що має сказати піхоті екіпаж вертольоту?
І головне питання: чому пілоти гелікоптерів носять шкіряні куртки?
Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні
2 год ·
У Всесвітній День Червоного Хреста і Червоного Півмісяця ми шоковані і засмучені тим, що склад в Одесі та мобільна клініка в Миколаєві постраждали від бойових дій.
Напади на працівників, волонтерів, що надають гуманітарну допомогу, та гуманітарні об’єкти неприпустимі. Ніколи.
+4
Червоний Хрест України разом з Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреста України.
3 год ·
Внаслідок обстрілів в Одесі згоріли склади із гуманітарною допомогою Українського Червоного Хреста, а в Миколаєві – пошкоджено мобільний шпиталь.
8 травня внаслідок ракетного удару по Одесі було знищено складське приміщення Одеської обласної організації Червоного Хреста України площею 1 000 квадратних метрів. Пожежа повністю знищила гуманітарну допомогу, яка знаходилась на складі.
Наразі надання гуманітарної допомоги та діяльність деяких проєктів Одеської обласної організації Червоного Хреста України призупинено.
Також через ракетний обстріл Миколаївської області, що стався 7 травня 2023 року, пошкоджень зазнав мобільний шпиталь Миколаївської обласної організації Червоного Хреста України. Внаслідок удару частина медичного обладнання, технічних засобів та меблів, які там знаходились, стали непридатними для подальшого використання. Наразі триває ліквідація наслідків обстрілу після чого, шпиталь запрацює у звичному режимі, проте вже в іншому місці.
Співробітники та волонтери Українського Червоного Хреста не постраждали.
Кому цікаво, переходьте у ФБ, там в цьому дописі близько 80 фото.
Оксана Чорная
Дистанція між…
Дистанція між “Ніколи знову” та “Можемо повторити”, така сама як між Раєм та Адом, Добром і Злом, Життям і Смертю.
Емпатія, розуміння чужого болю та бажання захистити від страждань зіткнулися з політикою садизму та безкарного зла.
Я йшла вулицею із зруйнованими будинками. Тут, в Авдіївці, всі вулиці виглядають приблизно однаково. Знищені авіабомбами цілі під'їзди, рани вибитих вікон, обгорілі скелети щасливого життя.
Кожна з дрібниць на дивом вцілілій полиці на краю обрушеної стіни, була колись куплена і дбайливо поставлена, щоб нагадувати про прекрасні моменти радості і любові.
Ось диван, який довго вибирали господарі. Так щоб він був зручний і гармоніював із бабусиним сервантом. Підклавши під спину подушки старенька часто любила тут в'язати онукам шкарпетки.
На кухні так само висить ситечко, через яке вона віджимала прокисле молоко. А з сиру, що вийшов, пекла такі пишні сирники.
Бежеві штори з вензельками господиня цієї квартири купила, коли була проїздом у Покровську. Вони точно повторювали візерунок на скатертині. Вона навіть не повірила спершу такому збігу. Зате потім, вона їх попрасувала та повісила на кухні, щоб сидячи біля вікна та смакуючи чай, могла милуватися такою чарівною гармонією.
Ціла вулиця муралів, радувала гуляючих у тіні каштанів городян. Яскраві, наповнені змістом та життям, твори художників. Прекрасна дівчина в тардиційному Слобожанському вбранні на тлі сонця, що сідає за терикони, яку намалював художніх Yuriy Pitchuk.
"Козак Мамай" та "Річка життя" Александр Бритцев. Рани цих картин кровоточать цементом, але так само підносять свої благання до неба. Благання захистити життя сімей, які жили за їхніми стінами.
Символізм прихован тисячами верств, але досягає підсвідомості тих, кому призначено послання. Мурал Алексей Бака практично цілий і, як машина часу, забирає в минуле.
“Це ж той самий 136 автобус, яким я їздила з Донецька до Авдіївки. Я вже й забула. Боже. Як же давно це було” - Раїса, схиливши на бік голову, уважно вдивляється в його намальоване сіре лобове скло. Таке враження, що вона хоче побачити там своє дитинство. Розгледіти, що втрачено назавжди. Те, що знищувалося рускими на її очах. Те, що тепер живе лише яскравими спалахами болю у її пам'яті.
Дівчина з лійкою і Хлопчик на велосипеді, мурали творчої групи Kailas-V. А між цими будинками новий дитячий майданчик. Гойдалки, гірки, гумове покриття, що поросло бур'яном. Про такий майданчик мріє кожна дитина. А тепер на ньому грає хіба що вітер.
Куди б ти не глянув, скрізь рани та біль. Від усвідомлення того, що кожна залишена річ, книга, чашка зберігає тепло своїх господарів, починає мутити. Хочеться вити, і сльози – дрібні зрадники, наповнять очі.
Дистанція між “Вони будуть це повторять з усіма, хто не дасть відсіч” і “Ми повинні перемогти, щоб ніколи знову не відчувати цей біль, щоб таке ніколи не повторилося” незмірно велика. І кожна людина повинна вибрати з якого вона боку.
Процишин офіційний
перемогли того - переможемо і цього!
Згодна з кожним словом нашого мера
Borys Filatov
Риторический вопрос: «Интересно, когда завтра пид@расы, называющие себя президентами бывших республик СССР, будут стоять вместе с новым гитлером на «параде», они будут думать о том, что эти мрази в ночь на 9 мая бомбили мирные города?»В Днепре уже несколько взрывов.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Близько 22:00 години 8-го травня ворог випустив 8 крилатих ракет «Калібр» із носіїв у Чорному морі, які спрямував на східні регіони країни. Усі 8 – знищено силами та засобами протиповітряної оборони повітряного командування «Схід».
Уже ближче до 04:00 ранку 9-го травня окупанти здійснили пуски 17 крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555 з літаків стратегічної авіації – чотирьох Ту-95мс (район Каспію).
Силами та засобами протиповітряної оборони повітряного командування «Центр» знищено 14 крилатих ракет, ще одну – у зоні відповідальності повітряного командування «Південь». Усього знищено 15 крилатих ракет Х-101/Х-555.
Загалом за дві хвилі обстрілу України у ніч на 9 травня 2023 року російські окупанти здійснили пуски 25 крилатих ракет «Калібр» та Х-101/Х-555. 23 із них знищено протиповітряною обороною Повітряних Сил Збройних Сил України, у взаємодії із складовими Сил оборони України.
@kazansky2017
Село Перемога (рус. Победа) в Киевской области.
Рядом две братские могилы. В одной похоронены жители села, казненные нацистами во время Второй мировой. В другой - люди, казненные российскими военными в марте 2022.
Российские оккупанты убили и сожгли около 10 человек. Их останки нашли в подвальном помещении, идентифицировать всех так и не смогли, и похоронили в общей могиле.
Такие потомки у победителей…
9 травня 2022 року Володимир Путін присвоїв звання "гвардійська" 15-й мотострілецькій "миротворчій" бригаді. Серед “миротворців”, які минулого року йшли переможним, як їм здавалося, маршем на столицю України, був 40-річний Олександр Васильєв. Усміхнений майор із позивним “Норман” зарифмував сучасність та минуле села Перемога Броварського району з тисячею мешканців. Як і нацисти під час Другої світової, разом з іншими Васильєв вбивав тут людей. Після деокупації на руїнах будівлі, де росіяни влаштували катівню, минулої весни збирали обгорілі кістки та людські рештки. 28 лютого, у перший день окупації, в Перемозі стратили п'ятьох чоловіків. До 30 березня тут, за різними даними, було вбито або зникло безвісти від 15 до 20 осіб. Сліди злочинів “гвардійці” замітали вогнем та вибухівкою.
Штучний інтелект Midjourney зобразив палаючу москву в стилі відомих митців. Насолодитися повним зібранням з усіх ракурсів можна за посиланням.
Марія Примаченко
Поль Гоген
Франсіско Гоя
П'єр-Огюст Ренуар
Ганс Рудольф Ґігер
Сальвадор Далі
Коли Петро усміхається - ніколи не здогадатися, що за його плечима важке поранення на війні і місяці складної реабілітації. Чоловік підірвався на міні під Херсоном, втратив обидві ноги і частину лівої руки, але - не жагу до життя. Зараз він реабілітується у центрі протезування Superhumans, вчиться ходити на протезах і понад усе хотів би повернутися на фронт, аби допомагати побратимам. А ще - Петро без кінця жартує, дивує лікарів трюками із протезами і мріє, що на старість років буде розказувати дітям, як ганяв росіян Україною.
Переможцем Пулітцерівської премії 2023 року у номінації "За служіння суспільству" стала інформаційна агенція Associated Press. Її відзначили за роботу українських журналістів Євгена Малолєтки, Мстислава Чернова та Василіси Степаненко по висвітленню війни. Фото переможців можна подивитися за посиланням (обережно, є чутливі кадри!).
АДАГАМОВ
Когда-то, в моем детстве, день 9 мая был днем памяти и скорби по погибшим. Были живы фронтовики, а они не любили вспоминать войну. Потому что она была для страны страшной катастрофой, которая унесла жизни десятков миллионов людей. Недаром Сталин в 1947-м отменил празднование дня победы. Он знал во что обошлась эта победа, чего она стоила. Поэтому, с улиц убрали безногих и безруких инвалидов, отправили их с глаз долой в разные "санатории", вроде того известного на Валааме. Отменили льготы фронтовикам, перестали о них вспоминать. Но по полям и лесам остались лежать непохороненными и неизвестными еще миллионы солдат, о которых было принято говорить "пропал без вести". Это страшная цена победы над Гитлером — миллионы погибших, изувеченных, бесследно исчезнувших с лица земли.
То, что сделала с этим днем путинская пропаганда — самое настоящее преступление. Все эти адские пляски, парады, салюты и завывания "можем повторить" было абсолютно безнравственным по отношению к трагедии, которую пережила страна, которая называлась СССР. Сегодня, когда больше года путинская Россия убивает украинцев, ведет захватническую, преступную войну против соседнего государства, даже говорить о 9 мая 1945 года как празднике и отмечать его как праздник абсолютно неприемлемо. Считать себя наследниками победы над фашистами у россиян нет малейших оснований — они сейчас сами фашисты, убийцы, насильники, преступники, вставшие на одну доску с теми, которых в 1945-м победили их деды и прадеды.
Позор на ваши головы, ваши деды вас бы проклянули.
9 травня – анонсована дата повного захоплення Бахмуту окупаційними військами. Утім, західна частина міста, як і раніше, контролюється силами оборони України. Боротьба за Бахмут триває вже понад дев’ять місяців, а втрати ворога оцінюються близько 30,000 вбитими. Журналіст @Ihor_tkachov , що працював у Бахмуті з 93-ю бригадою Холодний Яр в період найважчих боїв, створив відео, в якому показав надзусилля наших бійців, завдяки яким ворогу досі не вдається взяти цю фортецю.
Журналісти опублікували мапу з військовими об’єктами Росії в Криму.
Об’єкти на мапі розділено на 10 категорій: об'єкти Чорноморського флоту РФ; склади зброї та боєприпасів; авіабази та аеродроми; радіотехнічні станції та зв'язок; ППО та ракетні війська; прикордонники, внутрішні війська, розвідники та інші підрозділи ЗС РФ; паливо для військ; полігони; військові об'єкти з невідомим призначенням; об'єкти військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ).
Серед цих об’єктів – військові аеродроми з інфраструктурою, пункти та місця базування кораблів, суден і катерів, доки, арсенали, склади озброєнь, продуктів і палива, військові містечка, військові частини, казарми, штаби і пункти управління, парки військової техніки та місця чергування засобів ППО, полігони і навчальні центри; деякі підприємства військово-промислового комплексу.
Карта опублікована російською та українською мовами на сайтах Радіо Свобода та Крим.Реалії.
Ця мапа складена з актуальних супутникових знімків Planet Labs за 2023 рік, на яких видно, що справді відбувається в окупованому Криму.
Там можна розглянути у деталях, де і яку небезпеку несуть військові та інші об’єкти, пов’язані з Міноборони РФ та іншими російськими силовими відомствами.
"Нам важливо поінформувати нашу аудиторію про рівень мілітаризації Кримського півострова. Ми хочемо попередити кримчан про небезпеку, пов’язану з цими місцями. Адже безліч людей живе в безпосередній близькості від військових об’єктів РФ. А враховуючи широкомасштабні військові дії, які веде Росія проти України, ці місця несуть особливу небезпеку для оточуючих". — автор карти Ігорь Токар.
«Армія – це також мистецтво»: історія митця Дмитра Буйвала, який боронить Україну.
Вчора був перший полуфінал Eurovision 2023 у Ліверпулі.
Хочеться подякувати Великобританії за підтримку України в усьому. Проведення Eurovision 2023 не виключеня, відчувається, що наші країни поруч.
Rebecca Ferguson & Alyosha - Welcome To Our House / Ordinary World | Eurovision 2023
Дуже зворушливий виступ
Imagine Dragons - Crushed. Історія 14-річного Сашка, село якого знаходилось під російською окупацією протягом п'яти місяців. Тепер у селі нічого не лишилося. Лише обгорілі скелети минулого життя - зруйновані бомбардуваннями та обстрілами будинки, в яких колись жили люди та школа, де навчалися діти.