Kure daglari milli parki
Після походів по Лікійській та Карійській стежкам та стежці святого Павла, виникає бажання потрапити в зовсім якісь дикі місця Туреччини, таки вирішив поїхати на свій страх-ризик. Нас набралася група з 6 учасників, так що похід вийшов не тільки цікавим але й веселим. Хотілося максимально уникнути асфальту, але якість стежок бажає кращого, в регіоні не дуже розвинене тваринництво, тому стежки сильно відрізняються від тих же Лікійських стежок, але є і марковані стежки, нажаль деяких треків немає у відкритих джерелах. Тому можете шукати зрізки на свій страх, ми шукали, далі розповім.
Потрапити в гори Курі досить легко, а ось вибратися ні, тому що транспорту між невеликими населеними пунктами немає, як і магазинів в них. А там де є, розклад може неприємно здивувати. Між тим таксі не дороге, можна користуватися ним, якщо хочете уникнути нудних переходів по асфальту, та варто запастися телефонами таксистів, це легко зробити на отогарі (автовокзалі) куди приїдете (англійська мова не дуже популярним в цьому регіоні). Найкраще рішення це взяти автівку на прокат, я так зрозумів що парк саме під таке пересування і заточений, хоч дороги в деяких місцях як у нас десь під Миколаєвом.
Ночувати в парку дозволено тільки в спеціальних місцях, також заборонено розводити багаття і подорожувати в деяких місцях без гіда. Але, судячи з вогнищ, сміттю та іншими ознаками навряд це зупинить туристів. Нас ось наприклад ніяк не зупиняло. Хоча напевно це має сенс так як в парку водяться ведмеді і вовки, і якщо сухо можна багато біди зробити ватрою. Та й місця часом такі де можна непогано забратися. У будь-якому випадку будьте обережні.
І так, як потрапити в парк? В парк легко потрапити з Анкари і Стамбула, є кілька містечок (Kastamonu, Karabük, Cide, Bartin, Pinarbasi) з якими є автобусне сполучення. Ми приїхали в Кастоманю звідки планували на маршрутці їхати в Аздавай, звідки власне починається трек, але розклад долмушів не викликав ентузіазму чекати рейсу, взяли таксі і приїхали в початкову заплановану точку треку. Якщо забити повністю таксі то буде дорожче рази в три, ніж на маршрутці, і при цьому настільки ж швидше. Майте на увазі хоч сіл і багато, але більшість напівпорожні, тому людей особливо зустріти не вийде це депресивний район Туреччини, молодь їде в великі міста.
Трошки інформації.
Національний парк Кюре, створений 7 липня 2000 року, є національним парком на півночі Туреччини. Національний парк простягається над гірським масивом гір Кюре і розташований в районах Пінарбаші, Сіде, Шпанпазаре в провінції Кастамону і Улус в провінції Бартин. Він займає площу 37 753 га при середній висоті 500 м.
Західна частина гір Курі була занесена в список, що складається із сотні лісів Європи. Ці ліси потребують термінових заходів по своєму збереженню. Гори Курі відрізняються своєю дикою природою і дивовижною красою.
Велика частина гірського хребта недоступна, тому в ній збереглося так багато незвичайною флори і фауни. В горах парку ростуть понад 1000 різних видів рослин. Цілих 47 видів вписані в Червону книгу і 49 віднесені до рідкісних видів.
На території Туреччини живуть 132 види ссавців. Сорок видів знаходяться в зоні парку.
З усіх 129 видів пернатих в цих межах 46 видів знаходяться під ризиком вимирання. Просто дивно, що природа Туреччини ще збереглася хоча б на територіях парків.
У зоні парку випадає рясне число опадів. І тому в лісах дуже густа пишна рослинність. Структура грунту карстово-вапнякова. Тому в самому парку безліч печер, глибоких ущелин, долин і водоспадів.
Тут знаходиться знаменитий каньйон Валла. На крутих скелях якого ви побачите гордих орлів. Інший каньйон Чатак названий феноменом природи Туреччини. Він нібито був створений для людей спраглих пригоди.
Протяжність каньйону Чатак приблизно 14 км. Весь він в глибоких, майже непрохідних ущелинах. Оточений високими скелями і лісами. Тут же розташувався водоспад Іліца. Його висота становить 15 метрів.
Печера Ілгаріні відома серед дослідників і спелеологів. З ліва в печері виявили два храми і 11 могил. У могил нарахували 3 поверху. Близько могил є отвори, глибина яких становить 250 метрів. Там же знайшли руїни будівель, різну кераміку, а також інші предмети стародавнього життя.
Вас вразить водоспад Улукай. Його висота 20 метрів, а ширина потоку становить 10 метрів.
Найвищою точкою хребта Куре є гора Яралігёз.
Трек почався з дороги, але потім такі була нормальна стежка з грибами, їх було дуже багато, а мені як грибникові було дуже важко їх не збирати, (збирали безпосередньо біля стоянки щоб зайву вагу не тягати на спині). Буквально через півтора кілометра після початку стежки вийшли до першої пам'ятки - MEDIL MAGARASI
Печера має загальну довжину 100 м, зруйновану церкву і водний басейн римського і візантійського періодів, в ньому є вода яку можна набрати, в печері є сталактити і сталагміти плюс пробиваються коріння дерев. Так як ми не особливо спелеологи по норах не лазили і далеко від входу не йшли.
Від печери до оглядового майданчика каньйону Чатак в більшості шляху йде стежка, яка несподівано виходить до дерев'яного настилу по якому дуже приємно йти, шкода до кінця не доробили та виходить на оглядовий скляний майданчик з відмінним видом на каньйон. Вхід платний (був 3 ліри) якщо білетеру не лінь працювати. Біля тераси обладнані столики і є вода. Дуже легко пройти повз повороту на стежку, маркування не було, але ми вийшли. На стежці і заночували.
З ранку вийшли в мальовниче напівживе селище, звідки довелося йти спочатку по ґрунтовкам іноді роблячи зрізки навпростець, в результаті вийшли на асфальт по якому вештались до водоспаду Ilica, 15 метровий мальовничий водоспад з озером і пляжем, купатися заборонено але дуже приємно, а то що приємно забороняти не можна ІМХО. На вході до водоспаду є кафешка де можна перекусити гезлеме.
Далі по завантаженим трекам до каньйону Valla потрібно йти по дорогах, але це нестерпно нудно, тому пішли вздовж річки, майте увазі стежка впирається в обвал і далі треба або йти по руслу або пробиратися через хащі, десь метрів 500 таких розваг, потім починаються луки на яких можна переночувати біля води. Річка неглибока місцями по пояс. На березі і острівцях росли дуже дикі помідори.
Valla kanyonu
Він починається в місці, де зустрічаються річки Devrekani і Kanliçay. Простягається в довжину на 10 км до Джиде на північ, має високі скелясті кручі висотою 800-1200м.
Каньйон можна пройти і по руслу, але без гідрокостюмів і мотузок краще цього не робити. В цілому якщо маєте в своєму розпорядженні час можна спробувати по ньому погуляти.
Над каньйоном обладнаний прекрасний оглядовий майданчик, є кафешка в селі але не працювала.
Від каньйону пішли до самої смачної частини треку. Перехід до неї не зовсім цікавий, частина йде по новій дорозі якої немає на карті, частина зарослою стежкою але з маркуванням. На горі починаються гарні краєвиди, що скрашує частину шляху яка проходить по дорозі. В останньому селі перед заходом в ліс раджу набрати води, втім в печері ILGARINI є калюжи з водою та до неї ще треба дійти.
Стежка до Грибний печери (Mantar Magarasi) приємна і оманливе легка. Сама печера дуже красива висота печери близько 15-20 метрів. Всередині є сталагміт в формі гриба що і послужило назвою, втім і грибів поруч повно, але треба бути уважним один випадковий рух і можна потрапити в якусь іншу печеру, трекінгові палки просто провалювалися під землю. Тим часом стежка маркована до наступних печер веде через камінний лабіринт де від попередньої легкості пересування по стежці не залишилося і сліду. Наступна по стежці драконяча печера її можна тільки оглянути зі входу, так як вона вертикальна і закінчується внизу озером, але з отвором зверху виглядає досить мальовничо. Далі після блукання по стежці виходимо до печери ILGARINI.
ILGARINI MAGARASI
Печера 858 метрів в довжину і 250 метрів в глибину. В печері багато сталактитів і сталагмітів, а також каплиці, гробниці і цистерни, що відносяться до пізньоримського і візантійського періодів. У списку світових цінностей печер -Ілгаріні значиться на четвертому місці! (Хз з яких джерел взято) Була заселена людьми ще 2000 років до н.е.
Печера реально монументальна, красива і нагадує вхід в метро, заради неї таки варто йти цей маршрут.
Погулявши по печері, розбили табір біля входу, вночі біля табору падали білки з дерев, тявкали лисички, знизу по схилу обережно бродив ведмідь, якісь розбійники зі світу тварин намагалися вкрасти ковбасу.
До моєї радості стежка до Джиде (Cide) виявилася маркованою, я по наївності думав що якщо її не буде можна пройти по лісі навпростець, так що спуститися з гір хоч і страшно але цілком можливо. На цьому пам'ятки, що заслуговують на особливу увагу закінчуються. Ну хіба що ще можна подивитися на malyas kanyonu на ньому влаштовують сплави в першій половині літа. Після нього краще взяти таксі і поїхати в Джиде.
Джиде (Cide) Місцевий морський курорт, більшість готелів і пансіонів ви не знайдете на букінгу, але на місці не в сезон легко домовтесь, втім є місце під намети на пляжі. Або краще прогулятися за пагорб за яким починаються бухти, у нас наприклад була з водою і дровами. Та й ще на пагорбах також ростуть гриби. Ще, на самому пагорбі який над Джиде з прапором, заночувати можливо тай і вид гарний але там звалище.
З Джиде можна виїхати в Стамбул і Кастомоню, дізнавайтеся розклад заздалегідь, наприклад у вихідні тільки два рейси в Кастомоню.
трек - https://www.gpsies.com/map.do?fileId=ftqaxufpxhoxqpui
жж - https://xeptam.livejournal.com/1213.html
Kure daglari mili parki
Trochę informacji.
Park Narodowy Cure, zał oż ony 7 lipca 2000 r. , jest parkiem narodowym w pó ł nocnej Turcji. Park narodowy rozcią ga się nad gó rami Cure Mountains i znajduje się na obszarach Pinarbashi, Side, Spanpazaré w prowincji Kastamonu i Ulus w prowincji Bartin. Zajmuje powierzchnię.3.
753 ha przy ś redniej wysokoś ci 500 m.
Zachodnia czę ś ć Gó r Kuri został a wpisana na listę setek europejskich lasó w. Te lasy wymagają pilnych dział ań , aby je chronić . Gó ry Kuri wyró ż niają się dziką przyrodą i niesamowitym pię knem.
Wię kszoś ć pasma gó rskiego jest niedostę pna, dzię ki czemu zachował o się tak wiele niezwykł ej flory i fauny. W gó rach parku roś nie ponad 1000 ró ż nych gatunkó w roś lin. Aż.47 gatunkó w jest wymienionych w Czerwonej Księ dze, a 49 to gatunki rzadkie.
W Turcji ż yją.132 gatunki ssakó w. Na terenie parku wystę puje czterdzieś ci gatunkó w.
Spoś ró d 129 gatunkó w ptakó w w tych granicach 46 gatunkó w jest zagroż onych wyginię ciem. To po prostu zaskakują ce, ż e przyroda Turcji jest nadal zachowana przynajmniej w parkach.
Na terenie parku jest duż o opadó w. I tak lasy są bardzo gę stą bujną roś linnoś cią . Struktura gleby to krasowo-wapienny.
Dlatego w parku znajduje się wiele jaskiń , gł ę bokich wą wozó w, dolin i wodospadó w.
Oto sł ynny kanion Valla. Na stromych klifach, z któ rych zobaczysz dumne orł y. Kolejny kanion Chatak nazywany jest naturalnym fenomenem Turcji. Podobno został a stworzona z myś lą o osobach pragną cych przygody.
Dł ugoś ć kanionu Chatak wynosi okoł o 14 km. Wszystkie wina znajdują się w gł ę bokich, prawie nieprzejezdnych wą wozach. Otoczony wysokimi klifami i lasami. Znajduje się tutaj wodospad Ilitsa. Jego wysokoś ć to 15 metró w.
Jaskinia Ilgarini znana jest badaczom i speleologom. Na lewo od jaskini znaleziono dwie ś wią tynie i 11 grobó w. W pobliż u grobó w znajdował y się.3 pię tra. W pobliż u grobó w znajdują się otwory o gł ę bokoś ci 250 metró w. Znajdował y się tam ró wnież ruiny budynkó w, ró ż norodna ceramika, a takż e inne przedmioty staroż ytnego ż ycia.
Bę dziesz zachwycony wodospadem Ulukai. Jego wysokoś ć wynosi 20 metró w, a szerokoś ć potoku 10 metró w.
Najwyż szym punktem grzbietu Kure jest Mount Yaraligiez.
Trasa zaczynał a się od drogi, ale potem to był normalny szlak z grzybami, był o ich duż o, a mnie jako grzybiarzowi bardzo trudno był o ich nie zebrać (zebrane bezpoś rednio przy parkingu tak aby nie nosić nadwagi na plecach). Dosł ownie pó ł tora kilometra po rozpoczę ciu ś ciegu podszedł do pierwszego pomnika - MEDIL MAGARASI
Jaskinia ma cał kowitą dł ugoś ć.100 m, zrujnowany koś ció ł i zbiornik wodny z okresu rzymskiego i bizantyjskiego, ma wodę , któ rą moż na zbierać , jaskinia ma stalaktyty i stalagmity oraz korzenie drzew. Ponieważ nie jesteś my specjalnie speleologami, nie wspinaliś my się po norach i nie oddalaliś my się daleko od wejś cia.
Z jaskini na taras widokowy kanionu Chatak wię kszoś ć drogi jest ś ciegiem, któ ry nagle prowadzi do drewnianego pokł adu, któ ry bardzo fajnie się spaceruje, szkoda, ż e go nie dokoń czyliś my i idziemy na taras widokowy z pię knym widokiem na kanion.
Wstę p jest pł atny (był o to 3 liry) jeś li bileter nie jest zbyt leniwy do pracy. Przy tarasie są stoliki i jest woda. Bardzo ł atwo miną ć zakrę t na szlaku, nie był o ż adnych oznaczeń , ale wyszliś my. Na szlaku i nocował am.
Rano pojechaliś my do malowniczej na wpó ł tę tnią cej ż yciem wioski, gdzie musieliś my najpierw jechać na podkł ady, czasem robią c proste cię cia, w efekcie szliś my po asfalcie po któ rym wę drowaliś my do wodospadu Ilica, 15-metrowy malowniczy wodospad nie moż na zbanować IMHO. Przy wejś ciu do wodospadu znajduje się kawiarnia, w któ rej moż na coś przeką sić .
Dalej na obcią ż onych torach do kanionu Valla trzeba jechać drogą , ale jest to nieznoś nie nudne, wię c idź wzdł uż rzeki, pamię taj, ż e szlak opiera się na osuwisku, a potem musisz iś ć albo korytem rzeki, albo przebrną ć przez zaroś la, okoł o 500 m npm moż na spę dzić noc nad wodą . Rzeka miejscami do pasa pł ytka. Na wybrzeż u i na wyspach rosł y bardzo dzikie pomidory.
Kanion Valli
Zaczyna się u zbiegu rzek Devrekani i Kanliç ay. Rozcią ga się na 10 km do Dż uddy na pó ł nocy, ma wysokie skaliste klify o wysokoś ci 800-1200 m.
Kanion moż na ominą ć korytem rzeki, ale bez pianek i lin lepiej tego nie robić . Ogó lnie rzecz biorą c, jeś li masz godzinę , moż esz spró bować po nim chodzić .
Nad kanionem znajduje się wspaniał y taras widokowy, we wsi znajduje się kawiarnia ale nie dział ał a.
Z kanionu udaliś my się do najsmaczniejszej czę ś ci toru.
Przejś cie do niej jest mał o ciekawe, niektó rzy są na nowej drodze, któ rej nie ma na mapie, niektó rzy są zaroś nię ci szlakami, ale oznakowaniami. Gó ra zaczyna się pię knymi krajobrazami, któ re rozjaś niają czę ś ć drogi, któ ra bę dzie przebiegać wzdł uż drogi. W ostatniej wiosce przed wyjś ciem do lasu radzę zebrać wodę , ale w jaskini ILGARINI są kał uż e wody i nadal trzeba do niej dotrzeć .
Ś cież ka do Jaskini Grzybó w (Mantar Magarasi) jest przyjemna i zwodniczo ł atwa. Sama jaskinia to bardzo dobra wysokoś ć jaskini okoł o 15-20 metró w. Wewną trz znajduje się stalagmit w kształ cie grzyba, od któ rego wzię ł y się nazwy, jednak w pobliż u jest mnó stwo grzybó w, ale trzeba szanować jeden przypadkowy ruch i moż na dostać się do jakiejś innej jaskini, kijki trekingowe po prostu spadł y w ziemię . Tymczasem ś cieg wyznaczony do kolejnych jaskiń prowadzi przez labirynt kominkowy, w któ rym nie pozostawia się poprzedniej swobody poruszania się po szlaku.
Kolejną smoczą jaskinię na szlaku widać dopiero od wejś cia, gdyż jest pionowa i koń czy się na dnie jeziora, ale z dziurą na gó rze wyglą da doś ć malowniczo. Nastę pnie po wę dró wce szlakiem udajemy się do jaskini ILGARINI.
ILGARINI MAGARASI
Jaskinia ma 858 metró w dł ugoś ci i 250 metró w gł ę bokoś ci. W jaskini znajduje się wiele stalaktytó w i stalagmitó w, a takż e kaplice, grobowce i cysterny należ ą ce do okresu pó ź norzymskiego i bizantyjskiego. Na liś cie ś wiatowych wartoś ci jaskiń -Ilgarini jest na czwartym miejscu! (Hz z któ rego zaczerpnię to ź ró dł a) Zamieszkiwana był a przez ludzi 2000 lat przed tzw. е.
Jaskinia jest naprawdę monumentalna, pię kna i przypomina wejś cie do metra, ze wzglę du na nią nadal warto jechać tą trasą .
Po obejrzeniu jaskini rozbili obó z przy wejś ciu, wiewió rki spadał y w nocy z drzew w pobliż u obozu, kurki szczekał y, niedź wiedzie wę drował y ostroż nie po zboczu, jacyś rabusie ze ś wiata zwierzą t pró bowali ukraś ć kieł basę .
Ku mojej uciesze szlak do Jide (Cide) został wytyczony, naiwnie pomyś lał am, ż e skoro nie da się go przejś ć przez las prosto, to zejś ć z gó r, choć przeraż ają ce, ale cał kiem moż liwe. Na tym koń czą się zabytki zasł ugują ce na szczegó lną uwagę . No poza tym, ż e moż na jeszcze popatrzeć na malyas kanyonu na nim umó wić się na rafting w pierwszej poł owie lata. Potem lepiej wzią ć taksó wkę i pojechać do Dż uddy.
Jide (Cide) Miejscowy kurort nadmorski, wię kszoś ci hoteli i pensjonató w nie znajdziesz przy rezerwacji, ale miejsce poza sezonem ł atwe do zaaranż owania, ale na plaż y jest miejsce na namioty.
Albo lepiej iś ć za wzgó rze, za któ rym zaczynają się zatoki, my na przykł ad mieliś my wodę i drewno opał owe. Na wzgó rzach rosną też grzyby. Mimo to na samym wzgó rzu nad Jide z flagą moż na przenocować po tajsku i widok jest przepię kny, ale jest tam wysypisko ś mieci.
Z Dż uddy moż esz pojechać do Stambuł u i Kastomonya, wcześ niej zapoznaj się z rozkł adem, na przykł ad w weekendy tylko dwa loty do Kastomonya.
track -
жж -
